Ухвала суду № 43007359, 25.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 р. Справа № 815/6708/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Романові Д.І.

з участю: позивача ОСОБА_2,

представника позивача -ОСОБА_3,

представника відповідача Державної архітектурно-будівельної інспекції України - Махортова Ігоря Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної архітектурно - будівельної інспекції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України з урахуванням уточнень позовних вимог про:

- визнання протиправним та скасування наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 133 "ОС" про звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області;

- зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (ідентифікаційний код 37759555) та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (ідентифікаційний код 37471912) у зв'язку з ліквідацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області працевлаштувати ОСОБА_2 на посаду головного державного інспектора інспекційного відділу у південному регіоні Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - територіального структурного підрозділу Державної архітектурно-будівельної інспекції України;

- стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (ідентифікаційний код 37759555) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 467,91 грн.;

- стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (ідентифікаційний код 37759555) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 133 "ОС" від 31.10.2014 року про звільнення ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_2 з 31.10.2014 року на роботі в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.

Зобов'язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.10.2014 року по день поновлення на посаді.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та в частині нарахування та виплати ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ДАБІ України ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2008 року позивач прийнятий на посаду головного державного інспектора відділу контролю житлово-цивільного будівництва міст обласного значення та районів області.

28.09.2009 року позивача переведено на посаду головного державного інспектора Ізмаїльського відділу контролю житлово-цивільного будівництва, а з 01.07.2010 року на посаду начальника відділу № 3 територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів Південного округу.

06.05.2011 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу №3 територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів Південного округу у зв'язку з переведенням до новоствореної Інспекції ДАБК в Одеській області за п.5 ст.36 КЗпП України.

07.07.2011 року позивача призначено на посаду головного державного інспектора відділу Південного округу територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів Одеської області за переведенням, а 02.01.2013 року переведено на посаду головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області.

09.07.2014 року Позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією Інспекції ДАБК в Одеській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №150 від 23.04.2014 року "Питання функціонування територіальних органів ДАБІ", наказу Держархбудінспекції України №138 від 07.07.2014 року "Про ліквідацію Інспекції ДАБК в Одеській області" та наказу Інспекції ДАБК в Одеській області від 08.07.2014 року №71 "ОД".

Згідно наказу №133 "ОС" від 31.10.2014 року позивача звільнено з посади головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області у зв'язку з ліквідацією Інспекції ДАБК в Одеській області відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Не погодившись з зазначеним наказом Позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково, суд першої інстанції виходив з незаконності звільнення позивача із займаної посади, а відтак і протиправність наказу Інспекції ДАБК в Одеській області № 133 "ОС" від 31.10.2014 року про звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України, а також із достатності доказів для поновлення ОСОБА_2 з 31.10.2014 року на роботі в Інспекції ДАБК в Одеській області на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас частиною 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, згідно із ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У постанові № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення (п. 19).

Згідно із позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 17.10.2011 року, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Як вірно встановлено судом першої, що 09.07.2014 року позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією Інспекції ДАБК в Одеській області, а оскаржуваним наказом №133 "ОС" від 31.10.2014 року її звільнено з посади головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області у зв'язку з ліквідацією Інспекції ДАБК в Одеській області відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Водночас, всупереч приписам ч. 2 ст. 40 КЗпП України, позивачу не пропонувалася інша робота, яка б відповідала його кваліфікації та функціональним обов'язкам.

Доказів на спростування цієї обставини, зокрема про відмову ОСОБА_2 від запропонованих посад, відповідачі не надали.

Крім того, встановлено, що на Департамент покладено виконання тих самих завдань, що і на Інспекцію ДАБК в Одеській області, а саме: реалізація державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду на території Одеської області.

Згідно постанов Кабінету Міністрів України №85 від 05.04.2014 року "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів" та №230 від 02.07.2014 року "Про внесення зміни у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року №85", гранична чисельність працівників апарату Держархбудінспекції після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №150 від 23.04.2014 року про ліквідацію її територіальних органів не змінилися і навіть збільшилася до 1271 осіб, в тому числі, 1263 державних службовців, за рахунок зменшення на таку ж кількість працівників ліквідованих територіальних органів Держархбудінспекції.

Отже, до новоутвореного структурного підрозділу - Департаменту ДАБІ в Одеській області перейшли функцій та повноваження ліквідованої Інспекції ДАБК в Одеській області, в якій працювала позивач, без зміни загальної чисельності працівників апарату, натомість позивачу жодної посади не було запропоновано, що вірно з'ясовано та прийнято до уваги судом першої інстанції.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідачі на дотримались вимог ч.2 ст.40 КЗпП України, адже не вжили всіх можливих заходів щодо працевлаштування позивача як працівника ліквідованої установи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Одеській області, у зв'язку з чим цілком вмотивованим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання незаконним звільнення позивача із займаної посади, а відтак і протиправність наказу Інспекції ДАБК в Одеській області № 133 "ОС" від 31.10.2014 року й відповідно задоволення позову в цій частині.

За змістом ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи висновок про незаконність звільнення позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно обрав спосіб захисту в частині поновлення позивача на тій посаді, з якої вона була незаконно звільнена, тобто на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області.

На підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше чим за один рік.

Правова оцінка обставин та врахування судом першої інстанції діючих норм чинного законодавства призвели до правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на посаді.

Відповідно до частини 1 ст. 256 КАС України у відносинах публічної служби постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць, про поновлення на посаді виконуються негайно.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду належні докази щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі в новостворюваному структурному підрозділі - Департаменту ДАБІ в Одеській області.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваного наказу та незаконності звільнення позивача та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної архітектурно - будівельної інспекції України залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В.Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко