Рішення № 42959810, 25.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/1463/15 Головуючий 1 інст. - Бєссонова Т.Д.

Справа № 623/4007/14-ц

Категорія : стягнення аліментів Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказувала, що рішенням суду від 21 липня 1997 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на її користь на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до його повноліття, в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу). Станом на 31 березня 2012 року заборгованість по сплаті аліментів у відповідача відсутня, оскільки він працював на Ізюмському тепловозоремонтному заводі, з його заробітної плати відраховувалися та виплачувалися аліменти. Проте, з 01 квітня 2012 року і по теперішній час аліменти не сплачуються, заборгованість по їх сплаті складає 10 476,12 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилося 18 років, стягнення аліментів з відповідача закінчено. Добровільно сплачувати аліменти відповідач відмовляється.

Тому, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь заборгованість по аліментам в сумі 10 476,12 грн. та пеню за несплату аліментів в розмірі 42 642,41 грн.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково, пояснив, що дійсно має заборгованість по сплаті аліментів, проте заперечує щодо стягнення пені.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 10 476,12 грн., а також неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 42 642,41 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що проти наявної заборгованості по сплаті аліментів не заперечує, однак вона виникла не з його вини, а по об'єктивним причинам, оскільки працюючи на Ізюмському тепловозоремонтному заводі, з січня 2013 року по квітень 2014 року він не отримує заробітну плату, просив не стягувати з нього суму пені.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності наявної заборгованості по несплаті аліментів та достатніх підстав для стягнення суми пені.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може.

Відповідно до ст.. 180, 181 СУ України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.3).

Згідно розрахунку заборгованості по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по аліментам станом на 31 березня 2013 року у відповідача відсутня, а станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року сума заборгованості по стягненню, складає 10 476,12 грн. (а.с.8), яку відповідач не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки заборгованість виникає поступово і розраховується за кожен місяць, то і неустойка ( пеня) розраховується за кожен місяць окремо.

Згідно зі ст. 20 Сімейного кодексу України (далі - СК України) до вимог, що випливають із сімейних відносин, зокрема зі ст. 196 СК України, позовна давність не застосовується, сума неустойки нараховується у розмірі одного відсотка від суми несплачених кожного місяця аліментів за кожен день прострочення

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суму заборгованості по аліментам у розмірі 10 476,12 грн., проти якої відповідач не заперечував. Проте, із стягнутою сумою пені судова колегія погодись не може.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного суду України від 11.09.2013 року у справі № 6-81цс13, реєстр № 33609035 Верховний суд України дійшов правового висновку про те, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Обчислення суми неустойки повинно проводитися із визначеного державним виконавцем розміру нарахованих аліментів за місяць, суми несплачених відповідачем аліментів саме за той місяць , в якому не проводилося стягнення аліментів, та кількості днів прострочення до сплати певної суми заборгованості, починаючи з часу невиконання рішення суду.

Факт неповного невиконання платником аліментів ОСОБА_1 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини не заперечувався, підтверджується письмовими розрахунками заборгованості, складеними помісячно державним виконавцем (а.с.8).

При ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладання на відповідача обов'язку сплатити неустойку за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із застосованим судом першої інстанції механізмом обчислення суми неустойки, виходячи із збільшення суми заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці та загальної кількості днів прострочення, який не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно за період з 01 травня 2012 року по жовтень 2014 року сума неустойки складатиме 3 660 грн.45 коп., яка обчислюється у розмірі 1% відсотка від суми несплачених аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кожен місяць прострочки, розрахованого державним виконавцем (сума пені за 2012 рік: 365,04 грн. х 30 днів х 1% + 365,04 грн. х 31 день х 1% + 365,04 грн. х 30 днів х 1% + 365,04 грн. х 31 день х 1% + 365,04 грн. х 31 день х 1% + 365,04 грн. х 30 днів х 1% + 365,04 грн. х 31 день х 1% + 365,04 грн. х 30 днів х 1% + 365,04 грн. х 31 день х 1% = 1 003,84 грн.; сума пені за 2013 рік: 437,77 грн. х 31 день х 1% + 437,77 грн. х 30 днів х 1% + 437,77 грн. х 31 день х 1% + 437,77 грн. х 30 днів х 1% + 437,77 грн. х 31 день х 1% + 437,77 грн. х 31 день х 1% + 437,77 грн. х 30 днів х 1% + 437,77 грн. х 31 день х 1% + 437,77 грн. х 30 днів х 1% + 437,77 грн. х 31 день х 1% = 1 339,58 грн.; сума пені за 2014 рік: 437,77 грн. х 30 днів х 1% + 437,77 грн. х 28 днів х 1% + 460,09 грн. х 31 день х 1% + 460,09 грн. х 30 днів х 1% + 460,09 грн. х 31 день х 1% + 460,09 грн. х 30 днів х 1% + 460,09 грн. х 31 день х 1% + 460,09 грн. х 31 день х 1% + 460,09 грн. х 30 днів х 1% + 341,35 грн. х 23 дні х 1% = 1 317,03 грн. Всього 3 660,45 грн.).

Відповідно на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, сума неустойки в розмірі 3 660 грн.45 коп.

За загальними правилами відповідальності за прострочення виконання зобов'язання слід виходити із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Саме на відповідача, який прострочив сплату аліментів, покладається тягар доказування протилежного.

Судом першої інстанції перевірялися і визнані не доведеними заперечення відповідача щодо відсутності його вини у простроченні сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у розмірі, визначеного судовим рішенням, яке набрало законної сили, не скасовано і не змінено.

Даний висновок суду першої інстанції доводами апеляційної скарги відповідача не спростовується.

Положеннями ч.2 ст. 196 СК України передбачено право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 працював на ВАТ ""Ізюмський тепловозоремонтний завод"" з 25 лютого 2013 року, а з 17 квітня 2014 року був звільнений за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.26).

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України ч. 2 ст. 196 СК розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів з врахуванням встановлених у справі обставин, доводів, вимог та заперечень сторін, вбачає підставу для зменшення розміру стягнутої неустойки з 42 642 грн. 41 коп. до 3 660 грн. 45 коп., оскільки судом першої інстанції не перевірено обгрунтованність застосовання механізму обчислення суми неустойки наданою саме позивачкою у своїх вимогах до відповідача при вирішенні спору по суті та при ухваленні рішення.

У постанові Верховного суду України від 11.09.2013 року у справі № 6-81цс13, реєстр № 33609035 Верховний суд України дійшов правового висновку про те, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК).

Крім того, згідно роз'ясненню з приводу застосування ст. 196 СК Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15.05.2006 р. в пункті 22 вказав, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, зменьшивши розмір стягнутої суми неустойки (пені) з 42 642 грн. 41 коп. до 3 660 грн. 45 коп.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.3ч.1ст.307, ст.309, 313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року - змінити.

Зменшити стягнення неустойки (пені) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за прострочення сплати аліментів з 42 642 грн. 41 коп. до 3 660 грн. 45 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: