Рішення № 42826065, 09.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/154/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015 Справа № 908/5596/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/5596/14

за позовом: Державного Підприємства “Об’єднана Компанія “Укрвуглереструктуризація”, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк

про розірвання Договору № 3/П-14 від 03.07.14 р. та стягнення 116955,13 грн.

за участю представників:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Державне Підприємство “Об’єднана Компанія “Укрвуглереструктуризація” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства “Донецька залізниця” про припинення господарського зобов’язання шляхом розірвання договору про закупівлю послуг «Перевезення вантажів залізничним транспортом за державні кошти на 2014 рік» № 3/П-14 від 03.07.2014 року та зобов’язання відповідача повернути кошти в сумі 116955,13 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок позивача № 35236035088491 ГУ ДКСУ у Шевченківському районі м. Києва.

23.12.2014 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить у зв’язку з вихідними днями на ДП “Донецька залізниця” з 29.12.2014 року по 19.01.2015 року відкласти розгляд справи № 908/5596/14 за позовом Державного Підприємства “Об’єднана Компанія “Укрвуглереструктуризація” до Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення 116955,13 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2015 року вказане клопотання відповідача було задоволене, у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 03.02.2015 року.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Проте, 02.02.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні і просить розглянути справу без його участі. Разом з тим вказує, що направляв на адресу відповідача листи від 04.09.2014 року № 279, від 04.11.2014 року № 681 та від 21.11.2014 року № 822, в яких неодноразово вимагав останнього надати акт звірки, податкову накладну та акт використаних робіт, втім жодної відповіді не отримав.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.2015 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи – підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Судом було здійснене також повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання телефонограм 08.01.2015 року, 02.02.2015 року, 05.02.2015 року, які наявні в матеріалах справи, що підтверджується витягами з журналу реєстрації телефонограм та факсограм. Однак вказані телефонограми відповідачем не прийняті, про що судом складені відповідні акти від 08.01.2015 року, 02.02.2015 року, 06.02.2015 року.

Разом з тим, з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи 09.01.2014 року, 02.02.2015 року та 05.02.2015 року було здійснене електронне поштове відправлення ухвал суду від 08.12.2014 року, 13.01.2015 року та від 03.02.2015 року у даній справі на адреси електронної пошти Державного підприємства “Донецька залізниця”, а саме: public_info@railway.dn.ua, pressa@railway.dn.ua, nhmarket@railway.dn.ua, m@railway.dn.ua, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою. Крім того, з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи ухвала суду від 03.02.2015 року у була у повному обсязі викладена на офіційному веб-сайті господарського суду Запорізької області: http://zp.arbitr.gov.ua. Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 03.07.2014 року між Державним підприємством “Об’єднана Компанія “Укрвуглереструктуризація”, далі Вантажовласник, та Державним підприємством “Донецька залізниця”, далі Залізниця, був укладений договір про закупівлю послуг «Перевезення вантажів залізничним транспортом за державні кошти на 2014 рік» № 3/П-14, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Залізниця, згідно Статуту залізниць України, Правилам перевезень вантажів залізничним транспортом України, у 2014 році надає Вантажовласнику послуги з «Перевезення вантажів залізничним транспортом» (подача та забирання вагонів з групових вугільних складів шахт, що ліквідуються «Алмазна», станція Браунівка та ім. С.В. Косіора, станція Кипуча і супутні послуги по чотирьох станціях (Браунівка, Довжанська, Світланово, Кипуча) ДК 016:2010 категорія 49.20.1, а Вантажовласник приймає та оплачує такі послуги.

До вказаного Договору між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 від 03.07.2014 року.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору найменування послуг: «Перевезення вантажів залізничним транспортом» (подача та забирання вагонів з групових вугільних складів шахт, що ліквідуються «Алмазна», станція Браунівка та ім. С.В. Косіора, станція Кипуча і супутні послуги по чотирьох станціях (Браунівка, Доавжанська, Світланове, Кипуча). Діяльність сторін регламентується вимогами Статуту залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України (частина 1) (далі – Правила перевезень, вантажів), Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги (далі – Збірник тарифів), іншими нормативними документами Укрзалізниці, що відноситься до перевезень вантажів, а також чинним законодавством України. Кількість: плановий обсяг перевезень – 5250,0 тн. вугілля кам’яного. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені, у тому числі залежно від реального фінансування видатків.

Умовами п. п. 3.1. – 3.3. Договору сторони домовились, що сума, визначена у Договорі (вартість послуг) становить – 119999,00 грн. (сто дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ – 19999,83 грн. Сума, визначена у Договорі, може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Вартість послуг, що надаються Залізницею Вантажовласнику може бути змінена у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Відповідно до п. п. 4.1. – 4.3. Договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться Вантажовласником шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 року. Перерахування грошових коштів проводиться відповідно до обсягу перевезень та вагонообігу на під’їзній колії шляхом 100% перерахування грошових коштів на поточний рахунок з особим режимом використання Залізниці не менше, ніж за одну добу до початку надання послуг. По закінченні кожного місяця Залізниця надає Вантажовласнику витяг (акт звірки) з його особового рахунка і податкову накладну, згідно діючого Податкового кодексу України. Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається Вантажовласником виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Розмір попередньої оплати за перевезення вантажів та надані послуги у поточному місяці (сума кредитового сальдо на особовому рахунку Вантажовласника) визначається з урахуванням середньомісячних обсягів перевезень за останні 30 (тридцять) діб і нормативів часу на оброблення перевізних документів та термінів проходження платежів. Сторони погоджують мінімальну суму кредитового сальдо із розрахунку оплати наданих транспортних послуг за 20 (двадцять) діб. Плата за перевезення списується Залізницею на підставі перевізних документів і визначається у відповідності до розділу 2, 4 Збірника тарифів з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до розділу 3 Збірника тарифів з урахуванням коефіцієнтів. Плата за додаткові послуги, які виконуються Залізницею за вільними тарифами, перелік яких надається в розділі 2 п. 32 табл. 5 Збірника тарифів, визначається згідно з затвердженими калькуляціями. За домовленістю сторін зазначається в доповненні до цього договору. Плата за користування вагонами та контейнерами, наданими на під’їзні колії, встановлюється згідно з розділом 6 Правил перевезень вантажів та визначається у відповідності до розділу 5 табл. 1, 2 Збірника тарифів. Збори за виконання інших додаткових операцій встановлюються, згідно розділу 3 п. 10 Збірника тарифів. Одержані кошти Залізниця обліковує на особовий рахунок Вантажовласника. У разі наявності заборгованості, пені першочергово погашається заборгованість і пеня.

Згідно з п. п. 5.1, 5.2. Договору послуги надаються у строки, передбачені чинним законодавством протягом строку дії договору. За цим Договором Залізниця надає Вантажовласнику послуги на станціях: Браунівка, Довжанська, Кипуча, Світланове «Донецької залізниці» за умовами наявності коштів на особовому рахунку Вантажовласника.

Пунктами 6.3.1., 6.3.2. Договору передбачені обов’язки Залізниці, а саме: забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором та забезпечити надання послуг, якість яких відповідає законодавству України і умовам цього Договору.

Згідно з п. 10.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання договору сторонами і діє до 31.12.2014 року. Кожна сторона вправі розірвати Договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів. По угоді сторін Договір може бути пролонгований.

Позивач в позові вказує, що свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату в сумі 119999,00 грн., втім відповідач зі свого боку зобов’язання не виконав у повному обсязі, а надав послуги лише на суму 3043,87 грн. Разом з тим, вказує, що відповідачем не надано послуг на 116955,13 грн., не надано витягу (акта звірки), податкової накладної та акта виконаних робіт на суму 3043,87 грн., проте позивач визнає фактичне надання послуг на вказану суму. При цьому зазначає, що відповідач всупереч нормам діючого законодавства не сповістив про неможливість виконання зобов’язання за договором. Просить припинити господарське зобов’язання шляхом розірвання договору та зобов’язати відповідача повернути кошти в сумі 116955,13 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір про надання послуг з подачі та забирання вагонів (п. 1.1. спірного договору). Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, порядок оплати , а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 901 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, приписами ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов’язання, а саме, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

З аналізу норми, викладеної у ч. 2 ст. 653 ЦК України вбачається, що зобов'язання сторін припиняються у разі розірвання договору.

Стаття 651 ЦК України містить підстави для зміни та розірвання договору, а саме:

Ш за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

Ш за рішенням суду у разі порушення істотних умов договору;

Ш в інших випадках, встановлених договором або законом;

Ш у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Так, умовами п. п. 6.2.1., 6.4.2 Договору сторони передбачили право Вантажовласника та Залізниці достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це Залізницю (Вантажовласника) у строк за 30 календарних днів. При цьому, п. 10.1. Договору встановлено право кожної сторони розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів.

Втім, докази такого повідомлення про дострокове розірвання договору з боку Вантажовласника та Залізниці в матеріалах відсутні.

Разом з тим, умовами п. 10.1. Договору сторони чітко встановили строк дії Договору, тобто час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Так умовами вказаного пункту встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2014 року. Також вказаним пунктом передбачена можливість пролонгації договору за угодою сторін. Однак, докази пролонгації договору за письмовою угодою сторін в матеріалах справи відсутні, а тому договір припинив свою дію за закінченням строку, на який його було укладено.

Враховуючи припинення дії договору у зв’язку із закінченням його строку укладення, він не потребує розірвання в судовому порядку.

Таким чином, предмет спору в цій частині вимог відсутній. Однак вказана подія відбулась після звернення позивача з позовом до суду.

Так, припинення провадження у справі – це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки договір припинив свою дію за закінченням строку, на який його було укладено, провадження у справі за позовом Державного Підприємства “Об’єднана Компанія “Укрвуглереструктуризація” до Державного підприємства “Донецька залізниця” щодо припинення господарського зобов’язання шляхом розірвання договору про закупівлю послуг «Перевезення вантажів залізничним транспортом за державні кошти на 2014 рік» № 3/П-14 від 03.07.2014 року, слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Правове регулювання надання послуг здійснюється главою 63 ЦК України. Так, ст. 901 названого кодексу визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, як зазначено у ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передоплату за послуги з перевезення вантажу згідно рахунку № 1 від 07.07.2014 року, копія, що підтверджується платіжними дорученнями № 5 та № 8 від 31.07.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач в позові зазначив, що відповідач виконав свої зобов’язання за договором частково, та визнав факт того, що відповідачем були надані послуги з перевезення вантажу лише на суму 3043,87 грн., що кореспондується з приписами ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Втім, зобов’язання з перевезення вантажу, попередньо оплаченого позивачем, відповідачем у повному обсязі не виконані, що свідчить про невиконання останнім умов договору.

Разом з тим, фактичні обставини справи свідчать що договір припинив свою дію 31.12.2014 року, що кореспондується з приписами його п. 10.1. Доказів його пролонгації матеріали справи не містять.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивачем на адресу відповідача були направлені листи № 279 від 04.09.2014 року та № 822 від 21.11.2014 року з вимогами повернути грошові кошти за не отримані послуги у розмірі 116955,13 грн. шляхом перерахування їх на банківський рахунок підприємства.

Укладеним між сторонами у справі договором не встановлений конкретний строк (термін) повернення позивачу (як Вантажовласнику) внесених в якості передоплати грошових коштів.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем 01.12.2014 року на адресу відповідача була направлена претензія № 519 від 07.10.2014 року з вимогою повернути кошти, які отримані за не надані послуги у розмірі 116955,13 грн., що підтверджується копією експрес накладної № 26288631 від 01.12.2014 рок, яка міститься в матеріалах справи. Однак, листом Київської дирекції УДППЗ «Укрпошта» № 32-314/233 повідомлено про неможливість направлення кореспонденції у район, де знаходиться відповідач, у зв’язку з проведення АТО.

Умовами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” зі змінами та доповненнями, (далі – Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу норми ч. 2 ст. 530 ЦК України вбачається, що строк виконання боржником грошового зобов’язання складає 7 днів та обчислюється від дня пред’явлення вимоги.

Абзацом 2 п. 1.7. Пленуму визначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи вказані обставини, в т. ч. об’єктивні неможливість відправлення на адресу відповідача претензій, днем пред’явлення позивачем претензії з вимогою про повернення суми попередньої оплати є дата оформлення підприємством зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, тобто 01.12.2014 року.

Разом з тим, доказів виконання свої зобов’язань за Договором з боку відповідача на суму 119999, 00 грн., перерахованих на його адресу № 5 та № 8 від 31.07.2014 року, матеріали справи не містять, а позивачем підтверджується виконання робіт всього на суму 3043, 87 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за договором, а саме невиконання останнім обов’язку за Договором на суму 116955,13 грн., в т.ч. що строк виконання відповідачем зобов’язання з повернення суми попередньої оплати настав. Відповідач доказів виконання ним умов договору в повному обсязі не надав, сплати передоплати на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

В процесі розгляду справи позивач не виконав вимоги суду щодо визначення з предметом позову, в т. ч. в частині зобов’язання відповідача повернути грошові кошти в сумі 116955, 13 грн. Проте фактичні обставини справи свідчать, що позивач намагається їх стягнути в примусовому порядку. Тобто фактично ставиться питання про стягнення грошових коштів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного Підприємства “Об’єднана Компанія “Укрвуглереструктуризація” про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” грошових коштів в сумі 116955,13 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2399, 10 грн. покладаються на відповідача у справі - Державне підприємство “Донецька залізниця”, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, оскільки спір був доведений до суду з вини останнього.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 631, 638, 639, 903, 906 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі за позовом Державного Підприємства “Об’єднана Компанія “Укрвуглереструктуризація” до Державного підприємства “Донецька залізниця” щодо припинення господарського зобов’язання шляхом розірвання договору про закупівлю послуг «Перевезення вантажів залізничним транспортом за державні кошти на 2014 рік» № 3/П-14 від 03.07.2014 року – припинити.

2.Позовні вимоги Державного Підприємства “Об’єднана Компанія “Укрвуглереструктуризація” до Державного підприємства “Донецька залізниця” задовольнити частково.

3.Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця”, 83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, код ЄДРПОУ 01074957, на користь:

- Державного Підприємства “Об’єднана Компанія “Укрвуглереструктуризація”, 03680, м. Київ -142, пров. Приладний, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 39244468, грошові кошти в сумі 116955 (сто шістнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 13 коп., судовий збір в сумі 2399 (дві тисячі триста дев’яносто дев’ять) грн. 10 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено – 16.02.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.