Постанова № 42389601, 26.12.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4806/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріЮхименко А. Г. за участі:представника позивача Савченка Я.В. представника відповідача Кундиловської М.М. і Гладкої О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 04.11.2014 року №0009212202/2873, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 316151,0 грн. і від 04.11.2014 року №0009202202/2874, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 238069,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 55942,0 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про заниження позивачем доходів з цілю мінімізації податкового зобов'язання зі сплати податків до державного бюджету при взаєморозрахунках з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які суперечать положенням Податкового кодексу України (надалі - ПК України)

Вважає, що виконання договорів та реалізація товару підтверджується первинними документами, складеними у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0009212202/2873 і №0009202202/2874, прийняті відповідачем з порушенням порядку, визначеного п. 86.9 ст. 86 ПК України, пункту 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, яким передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. За наслідками комплексного розслідування вказаного кримінального провадження, дослідження податкової звітності позивача, старший слідчий СВ ПМ ДПІ у м. Хмельницькому Подиняка П.П. встановив помилковість висновків, сформованих відповідачем у акті виїзної перевірки, та постановою від 01.11.2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013240010000017, закрив.

Вказує, що чинним законодавством України не передбачено ані права, ані зобов'язання відповідача щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань - прийняття податкових повідомлень-рішень у випадку закриття провадження слідчим органу досудового розслідування на стадії досудового розслідування у зв'язку із відсутністю у діях платника податків складу кримінального правопорушення, оскільки обставини встановлені актом позапланової перевірки платника податків в рамках кримінального провадження, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки порушення позивачем ПК України та заниження податку на прибуток та податку на додану вартість встановлене під час документальної позапланової виїзної перевірки позивача та зафіксоване в акті №1131/22-2/23832335 від 28.03.2013 року, складеному за її результатами. Зазначають, що позивач безпідставно відобразив у складі доходів від операційної діяльності та податкових зобов»язань ПДВ, доходи від реалізації товарів сільськогосподарського призначення фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на загальну суму 271997,0 грн., в т.ч. ПДВ 54393,0 грн., яка фактично не відбулась, та, натомість, не включив до доходів від операційної діяльності та, відповідно, податкових зобов»язань ПДВ доходи від реалізації зазначених товарів кінцевому споживачу на загальну суму 1462336,0 грн., в т.ч. ПДВ 238069,0 грн.

Вказують, що відповідно до протоколів допиту свідків ОСОБА_6 (від 26.02.3014 року), ОСОБА_7 (від 26.02.3014 року) і ОСОБА_8 (від 27.02.3014 року), наданих до перевірки слідчим, зазначені особи особисто не здійснювали підприємницьку діяльність та не отримували від цієї діяльності будь-якого доходу. За даними перевірки, позивач одного ж і того для реалізовував товар через фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до кінцевого споживача зі складів позивача. При цьому, фактичного переміщення товару та передачі права власності від позивача до вказаних фізичних осіб-підприємців не відбувалось, право власності на зазначений товар одразу переходив до кінцевого споживача за ринковими цінами, які майже на 80% перевищують ціни, зазначені в документах, виписаних позивачем на фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Також зазначили, що перевіркою встановлено, що єдиною метою документального оформлення документів з реалізації товару від позивача на фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за цінами, що не відповідають ринковим, є заниження доходів позивача з ціллю мінімізації податкових зобов»язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської Ради 20.09.1996 року. З 20.09.1996 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Хмельницькому.

Основними видами господарської діяльності позивача є оптова торгівля сільськогосподарською технікою, інші види оптової торгівлі, виробництво будівельних металевих конструкцій, виробництво інших виробів з пластмаси, діяльність автомобільного вантажного транспорту, здавання в оренду власного нерухомого майна.

На виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м.Хмельницькому Подиняка П.П. від 12.03.2013 року в березні 2013 року на підставі направлень №03738 від 14.03.2013 року і №003779 від 21.03.2013 року, відповідно до п.75.1 ст.75, пп.78.1.11, п.78.1., п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ №376 у м.Хмельницькому від 14.03.2013 року №617 працівниками ДПІ у м.Хмельницькому проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року при проведенні взаємовідносин з суб'єктами господарювання визначеними у постанові слідчого від 12.03.2013 року, результати якої оформлені актом №1131/22-2/23832335 від 28.03.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0009212202/2873, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 316151,0 грн., і від 04.11.2014 року №0009202202/2874, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 238069,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 55942,0 грн.

Не погоджуючись з зазначеними вище рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки №1131/22-2/23832335 від 28.03.2013 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 4.1., п. п. 4.1.1., 4.1.6. п. 4.1. ст. 4., п. п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (надалі - Закон №283/97-ВР), ст.ст. 135, 137 ПК України, і заниження податку на прибуток на суму 316151,0 грн. у зв»язку із заниженням доходів, що враховуються про визначенні об»єкта оподаткування податком на прибуток, в сумі 1269692,0 грн. за рахунок завищення доходів в сумі 128260,0 грн. і заниження доходів в сумі 1397952,0 грн., та п. 185.1., ст.185. п. 187.1., ст.187, п. 188.1., ст. 188 ПК України і заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 238069 грн. у зв»язку з завищенням податкових зобов»язань з ПДВ на суму 54393,0 грн. і заниженням податкових зобов»язань з ПДВ на суму 292462,0 грн.

За даними перевірки, в період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року позивач безпідставно включив до доходів, що враховуються про визначенні об»єкта оподаткування податком на прибуток та податкових зобов»язань ПДВ, доходи в сумі 128260,0 грн. від реалізації товарів сільськогосподарського призначення фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на загальну суму 271997,0 грн., в т.ч. ПДВ 54393,0 грн., яка фактично не відбулась, та, натомість, не відобразив у вкладі доходів від операційної діяльності та, відповідно, податкових зобов»язань ПДВ за вказаний період доходи від реалізації зазначених товарів кінцевому споживачу на загальну суму 1462336,0 грн., в т.ч. ПДВ 238069,0 грн.

Досліджуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наведене нижче.

В січні 2011 року позивач заключив з фізичними особами - підприємцями ряд договорів поставки товару, в тому числі договори поставки від 03.01.2011 року № 03011-1 з ФОП ОСОБА_7, від 03.01.2011 року №03011-2 з ФОП ОСОБА_8 і від 03.01.2011 року № 03011-5 з ФОП ОСОБА_6

Відповідно до умов договорів поставки № № 03011-2, 03011-1 і 03011-5 від 03.01.2011 року позивач зобов'язався передати у власність покупця товар (запасні частини для сільськогосподарської та автотракторної техніки, шини, масла, інструменти, АКБ, інші товари) в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами згідно до видаткових накладних, які, після підписання їх сторонами, мають юридичну силу специфікацій та є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору); постачальник передає покупцеві товар окремими партіями із наявного в постачальника асортименту та кількості протягом 10-ти робочих днів з моменту надходження замовлення від покупця або в інший, узгоджений сторонами, строк, датою передачі (придбання) товару є дата виписки видаткової накладної. Підпис покупця на видатковій накладній є погодженням покупця асортименту, номенклатури, кількості, якості і ціни товару, який постачається за цим договором (п.2.1 і п.2.2. договору); зобов'язується проводити 100% оплату за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дати отримання товарів згідно видаткових накладних. Допускається проведення оплати готівкою шляхом внесення відповідних грошових коштів в касу постачальника (п.3.2 договору); приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем згідно до Інструкцій П-6 і П-7. Підтвердженням прийому товару є підпис покупця або його уповноваженого представника у видатковій накладній на отримання товару (п.4.1 договору).

На виконання укладених договорів позивач відповідно до видаткових накладних та податкових накладних здійснив продаж ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, та ФОП ОСОБА_8 товару загальною вартістю 271977,0 грн., ПДВ в сумі 54393,0 грн. Придбаний товар вказані покупці оплатили готівкою шляхом внесення відповідних коштів в касу позивача відповідно до прибуткових касових ордерів. Факт продажу товару та факт отримання плати за проданий товар підтверджується також даними бухгалтерського обліку позивача, зокрема, відомостями звірки взаєморозрахунків між позивачем та ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, та ФОП ОСОБА_8

Операції з продажу товару зазначеним суб»єктам господарювання позивач відобразив у складі доходів від здійснення господарської діяльності та включив до податкових зобов»язань з ПДВ.

В силу п. 3.1 ст.3 Закону №283/97-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону №283/97-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом пп.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону №283/97-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Аналогічні вимоги щодо формування доходів встановлені ПК України.

За визначенням пп. 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

В силу пп. 135.4.1. п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

У відповідності до п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до п.2.1 і п.2.2 договорів поставки від 03.01.2011 року № 03011-1 з ФОП ОСОБА_7, від 03.01.2011 року №03011-2 з ФОП ОСОБА_8 і від 03.01.2011 року № 03011-5 з ФОП ОСОБА_6 датою передачі (придбання) товару є дата виписки видаткової накладної; підпис покупця на видатковій накладній є погодженням покупця асортименту, номенклатури, кількості, якості і ціни товару, який постачається за цим договором.

За змістом ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Таким чином, право власності ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6 на товар, який є предметом договорів поставки від 03.01.2011 року № 03011-1, від 03.01.2011 року №03011-2 і від 03.01.2011 року № 03011-5, виникає з дати виписки позивачем видаткової накладної на поставку товару.

В силу ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відтак, та обставина, що придбаний ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6 товар зберігається на складі позивача, не впливає на зміст права власності вказаних підприємців.

За змістом ч.1 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки, представниками відповідача не доведено протилежне, суд вважає, що право власності ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6 на товар, який є предметом договорів поставки від 03.01.2011 року № 03011-1, від 03.01.2011 року №03011-2 і від 03.01.2011 року № 03011-5 набуте правомірно.

Тому з урахуванням положень п.137.1 ст.137 ПК України доход позивача від реалізації зазначених товарів визнається за датою виписки видаткових накладних про передачу товару зазначеним господарюючим суб»єктам.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд встановив, що видаткові накладні, які засвідчують передачу товару від позивача до його покупців (ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6.), та прибуткові касові ордери, які підтверджують отримання позивачем оплати за товар, відповідають вимогам до первинного документу, а відтак в силу п.135.2 ст.135 ПК України, є підставою для включення до доходу його вартості.

Оформивши податкові накладні по операціях з продажу товару ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6, позивач включив до податкових зобов»язань з податку на додану вартість відповідних звітних періодів ПДВ, нараховане в ціні цих товарів.

В силу пп.а п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст.188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

За змістом п.201.4 ст.200 ПК України у день виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПК України).

Суд встановив, що податкові накладні на загальну суму ПДВ 54393,0 грн. по операціях з продажу товару ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6, оформлені з дотриманням ст.201 ПК України.

Таким чином, суд вважає необгрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем доходів в сумі 128260,0 грн. і завищення податкових зобов»язань з ПДВ на суму 54393,0 грн. у зв»язку з відображенням в податковому обліку операцій з поставки товару ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6

При цьому, суд враховує, що доводи відповідача щодо відсутності підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6, та відповідно, відсутності у позивача права на включення до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, доходу від реалізації товару вказаним вище підприємцям та податкових зобов»язань з податку на додану вартість ПДВ, нарахованого та сплаченого в ціні цього товару, ґрунтуються лише на протоколах від 26.02.3014 року і від 27.02.3014 року допитів ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6 як свідків у кримінальному провадженні №32013240010000017 від 13.02.2013 року. Проте, в ході проведення досудового розслідування вказані особи змінили свої покази та пояснили, що самостійно здійснювали підприємницьку діяльність. Зазначене підтверджується постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Хмельницькому Подиняка П.П. від 01.11.2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013240010000017.

В судовому засіданні суд позбавлений можливості заслухати ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6 як свідків у зв»язку з їх відмовою від давання показів на підставі ст.63 Конституції України. Інших доказів відсутності підприємницької діяльності зазначених вище підприємців, відповідач не надав.

Натомість, досліджені судом первинні та інші документи, які підтверджують факт існування господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6 щодо продажу товару спростовують доводи відповідача щодо відсутності фактів реалізації.

Тому, суд вважає недоведеним факт відсутності реалізації товарів сільськогосподарського призначення фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на загальну суму 271997,0 грн., в т.ч. ПДВ 54393,0 грн.

Суд також вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо реалізації позивачем товару фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за цінами, що не відповідають ринковим, оскільки під час перевірки відповідачем не досліджувався рівень ринкових цін на аналогічні товари на дату їх продажу. Натомість, висновки щодо продажу товару за цінами, нижчими від ринкових, базуються на порівнянні цін на товари, встановлених позивачем, та цін на такі товари, встановлених ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6, а не на дослідженні ринкових цін.

Висновки відповідача щодо заниження доходів, що враховуються про визначенні об»єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1397952,0 грн. та заниження податкових зобов»язань з податку на додану вартість на суму 292462,0 грн., враховані відповідачем для визначення донарахованих сум податку на прибуток та податку на додану вартість, ґрунтуються на вказаних вище не підтверджених жодними доказами висновках про відсутність підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6, а також на висновках щодо реалізації товару через фізичних осіб-підприємців до кінцевого споживача. При цьому, дохід від реалізації товару кінцевому споживачу в сумі 1397952,0 грн. та ПДВ в сумі 292462,0 грн. визначені шляхом додавання обсягу виручки від реалізації товарів, зазначеного ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6 у поданих до податкового органу звітах.

При цьому, всупереч п.135.2 ст.135 та п.137.1 ст.137 ПК України, зазначені висновки не підтверджені жодними первинними документами, відображеними бухгалтерському та податковому обліку позивач, зі змісту яких можна встановити покупця товару, дату поставки та вартість проданого товару.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В силу п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (надалі - Порядок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд встановив, що акт перевірки, який згідно до п.3 Порядку є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, не містить посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують отримання позивачем не задекларованого доходу від продажу товару в сумі 1397952,0 грн. та, відповідно, ПДВ в сумі 292462,0 грн.

В судовому засіданні відповідачем також не надані докази отримання позивачем зазначеного доходу.

При цьому, суд враховує, що пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. За змістом п.8 зазначеного Положення дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Визначений пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України обов»язок контролюючого органу щодо самостійного визначення суми грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, виникає якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Разом з тим, суд встановив, що єдиними документами, на підставі яких сформовані висновки відповідача щодо заниження позивачем доходів, що враховуються про визначенні об»єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1397952,0 грн. та заниження податкових зобов»язань з податку на додану вартість на суму 292462,0 грн., є подані ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_6 до податкового органу звіти платників єдиного податку, які містять обсяги виручки цих осіб від реалізації товару, а також розмір сплаченого ними єдиного податку.

Суд вважає, що дані податкової звітності зазначених суб»єктів господарювання не можуть слугувати доказами отримання позивачем зазначеного доходу від невстановлених осіб, оскільки не підтверджені жодними первинними документами, відображеними бухгалтерському та податковому обліку позивача, які дають можливість достовірно визначити покупця товару, дату поставки та вартість проданого товару.

Крім того, суд також враховує, що позапланова документальна виїзна перевірка, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, призначена та проведена постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м.Хмельницькому Подиняка П.П. від 12.03.2013 року у кримінальному провадженні № 32013240010000017, а спірні рішення прийняті відповідачем після отримання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Хмельницькому Подиняка П.П. від 01.11.2013 року про закриття зазначеного кримінального провадження.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В силу п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної невиїзної перевірки, що призначена на виконання постанови старшого слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

На момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за результатами розгляду кримінальної справи судом не виносилось жодне з передбачених п. 58.4 ст. 58 ПК України рішень (обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами), які є підставою для визначення податкових зобов'язань платника податків.

Враховуючи, що як на час прийняття таких податкових повідомлень-рішень, так і на момент розгляду справи у суді, судові рішення у кримінальній справі № 32013240010000017 відсутні, то спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог п. 86.9 ст. 89, п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведена правомірність спірних рішень, тому позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.

У відповідності до ст.94 КАС України у зв»язку з задоволенням позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір спід присудити з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 04.11.2014 року №0009212202/2873 та №0009202202/2874.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" 487,20 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 31 грудня 2014 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук