Ухвала суду № 42278397, 22.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року м. Київ К/9991/5958/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Шепетівського підприємства теплових мереж

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.12.2011 р.

у справі №2270/8404/11

за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

до Шепетівського підприємства теплових мереж

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Шепетівський міжрайонний прокурор Хмельницької області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - позивач) до Шепетівського підприємства теплових мереж (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.12.2011 р., позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 290 838,81 грн. з рахунків відповідача, відкритих в обслуговуючих банках або за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач та прокурор на адресу суду касаційної інстанції надіслали письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, відповідач 30.08.1999 р. зареєстрований виконавчим комітетом Шепетівської міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку у позивача як платник податків з 31.03.1994 р. та зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №31737850.

Наявність у відповідача станом на 17.06.2011 р. податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 290 838,81 грн., який виник відповідно до декларації за травень 2011 року, зумовила звернення позивача до суду із даним позовом.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

За приписами пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 цього ж Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому, чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України посадовими особами податкової інспекції виставлялись відповідачу перша податкова вимога № 1/28 від 19.12.2003 р., яка отримана відповідачем 19.12.2003 р. та друга податкова вимога № 2/86 від 20.01.2004 р., яка отримана відповідачем 20.01.2004 р., що підтверджується підписом директора підприємства.

Також, 16.10.2003 р. податковим органом було прийнято рішення №22 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.

27.02.2006 р. податковим керуючим Кондратюком В.Р. було складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, та відповідно до якого внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №6674134.

Посилання скаржника на те, що ним було погашено податковий борг, визначений у вказаних податкових вимогах не можуть бути взяті судом до уваги оскільки не підтвердженні відповідними розрахунковими документами.

Як не можна визнати вичерпними і доводи відповідача про відсутність у нього заборгованості протягом 2009 року з податку на додану вартість, оскільки сама по собі відсутність заборгованості з певного виду податку не є беззаперечним свідченням відсутності заборгованості із розрахунком з бюджетом в цілому.

Слід також зазначити, що відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Враховуючи, що підприємством не було сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання податковим органом правомірно було нараховано пеню у розмірі 1185,81 грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми податкового боргу, наявність якої, у свою чергу, підтверджена відповідними копіями податкової декларації, корінців податкових вимог та розрахунком суми податкового боргу.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Шепетівського підприємства теплових мереж залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.12.2011 р. у справі №2270/8404/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.