Рішення № 42201244, 26.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2014 р.Справа № 916/4473/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Єременко О.С. (довіреність від 01.08.2014р.);

Від відповідача: ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3 (довіреність №3 від 25.12.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ПРОГРЕС" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 94 621,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 10.11.2014р. Публічне акціонерне товариство "ПРОГРЕС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 94 621,59 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

28.11.2014р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання додаткових документів до матеріалів справи.

28.11.2014р. до канцелярії суду від позивача супровідним листом надійшла уточнена позовна заява відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оплату основного боргу у сумі 60 850,66 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 10 734,43 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 779,78 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 12 256,72 грн.

26.12.2014р. у судовому засіданні представником відповідача надано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач визнає позовні вимоги ПАТ "ПРОГРЕС" лише в частині заборгованості за поставлений товар за договором 11-13/09 від 01.01.2013р. у сумі 19 784,70 грн., в решті позову просить суд відмовити.

26.12.2014р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

01.01.2013р між Публічним акціонерним товариством "ПРОГРЕС" (надалі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - покупець) було укладено договір поставки меблів № 11-13 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник передає у власність покупцю меблі, виготовлені ПАТ "ПРОГРЕС" і супровідні товари (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. договору, ціна товару встановлюється за домовленістю сторін, являється фіксованою і після перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника зміні не підлягає. Оплата здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п .6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків по даному договору сторони несуть відповідальність в порядку, передбаченому даним договором та діючим законодавством України.

За приписами п. 6.2. договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, при поставці товару на умовах відстрочки платежу, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент просрочки, від суми своєчасно не оплачених коштів за кожен календарний день прос рочки до дня погашення заборгованості включно. Нарахування пені за просрочку по оплаті продукції припиняється з дня повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 9.2. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р.

На виконання умов договору позивачем в період з 01.01.2013р. по дату позову здійснено на адресу Відповідача поставку товару на загальну суму в розмірі 117 784,70 грн. Дані відомості підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями документів, а саме: накладна № 284/01-4 від 18.01.2013р. на суму 9 486,00 грн.; податкова накладна № 128 від 31.01.2013р. на суму 9 486,00 грн.; накладна № 976/02-4 від 01.02.2013р. на суму 8 403,00 грн.; податкова накладна № 128 від 28.02.2013р. на суму 8 403,00 грн.; накладна № 133/03-4 від 06.03.2013р. на суму 8 106,00 грн.; податкова накладна № 132 від 29.03.2013р. на суму 8 106,00 грн.; накладна № 170/04-4 від 04.04.2013р. на суму 7606,00 грн.; податкова накладна № 164 від 30.04.2013р. на суму 7606,00 грн.; накладна № 56/05-4 від 13.05.2013р. на суму 4 623,00 грн.; податкова накладна № 116 від 31.05.2013р. на суму 4 623,00 грн.; накладна № 11/07-4 від 02.07.2013р. на суму 5 175,10 грн.; накладна № 12/07-4 від 02.07.2013р. на суму 9 920,00 грн.; податкова накладна № 143 від 31.07.2013р. на суму 15 095,00 грн.; накладна № 232/08-4 від 13.08.2013р. на суму 9 165,00 грн.; податкова накладна № 136 від 30.08.2013р. на суму 9 165,00 грн.; накладна № 105/09-4 від 05.09.2013р. на суму 5 005,00 грн.; податкова накладна № 119 від 30.09.2013р. на суму 5 005,00 грн.; накладна № 103/10-4 від 04.10.2013р. на суму 7 042,00 грн.; податкова накладна № 153 від 31.10.2013р. на суму 7 042,00 грн.; накладна № 3/11-4 від 01.11.2013р. на суму 6 414,00 грн.; податкова накладна № 150 від 30.11.2013р. на суму 6 414,00 грн.; накладна № 15/12-4 від 02.12.2013р. на суму 4 108,00 грн.; податкова накладна № 158 від 31.12.2013р. на суму 4 108,00 грн.; накладна № 205/01-3 від 20.01.2014р. на суму 3 034,00 грн.; податкова накладна № 148 від 31.01.2014р. на суму 3 034,00 грн.; накладна № 78/02-4 від 12.02.2014р. на суму 3 852,00 грн.; податкова накладна № 130 від 28.02.2014р. на суму 3 852,00 грн.; накладна № 205/03-3 від 17.03.2014р. на суму 6 853,70 грн.; податкова накладна № 114 від 31.03.2014р. на суму 6 853,70 грн.; накладна №374/04-4 від 24.04.2014р. на суму 18992,00 грн.; податкова накладна № 121 від 30.04.2014р. на суму 18992,00 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписом відповідача та його печаткою на накладних, тобто відповідачем прийнято на себе зобов'язання оплатити товар за договором.

Проте в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, позивачем здійснено часткову оплату за договором поставки меблів № 11-13 від 01.01.2013р.

За поставлений товар в період з 01.01.2013р. по дату позову покупець здійснив часткову оплату товару на загальну суму 48 934.04 грн. (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 04 коп.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів, а саме: банківська виписка по рахунку за 18.06.2013р. № 48. на суму 23 500,00 грн. (з яких, 21 065,96 грн. в рахунок поставок товару за 2012рік, 2434,04 грн. в рахунок оплати за товар, поставлений в 2013році); банківська виписка по рахунку за 30.09.2013р. № 64 на суму ЗО 000,00 грн.; банківська виписка по рахунку за 20.03.2014р. №23 на суму 5 000,00 грн.; банківська виписка по рахунку за 14.08.2014р. № 91 на суму 9 500,00 грн.; банківська виписка по рахунку за 29.09.2014р. № 112 на суму 2 000,00 грн.

Таким чином, сума основного боргу за поставлений, але не сплачений товар на дату подання позову до суду складала - 68 850,66 грн.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за оплату основного боргу у сумі 68 850,66 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 10 734,43 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 779,78 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 12 256,72 грн.

28.11.2014р. до канцелярії суду від позивача супровідним листом надійшла уточнена позовна заява з доданими доказами часткової оплати відповідачем суми основного боргу по даній справі. Відповідно до уточненої позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оплату основного боргу у сумі 60 850,66 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 10 734,43 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 779,78 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 12 256,72 грн.

26.12.2014р. у судовому засіданні представником відповідача надано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач визнає позовні вимоги ПАТ "ПРОГРЕС" лише в частині заборгованості за поставлений товар за договором 11-13/09 від 01.01.2013р. у сумі 19 784,70 грн., в решті позову просить суд відмовити.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі Договору на поставку № 14/114 від 02.06.2014р. та Додаткової угоди до нього №1 від 02.06.2014р.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

На виконання умов договору позивачем в період з 01.01.2013р. по дату позову здійснено на адресу Відповідача поставку товару на загальну суму в розмірі 117 784,70 грн. Дані відомості підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями документів, а саме: накладна № 284/01-4 від 18.01.2013р. на суму 9 486,00 грн.; податкова накладна № 128 від 31.01.2013р. на суму 9 486,00 грн.; накладна № 976/02-4 від 01.02.2013р. на суму 8 403,00 грн.; податкова накладна № 128 від 28.02.2013р. на суму 8 403,00 грн.; накладна № 133/03-4 від 06.03.2013р. на суму 8 106,00 грн.; податкова накладна № 132 від 29.03.2013р. на суму 8 106,00 грн.; накладна № 170/04-4 від 04.04.2013р. на суму 7606,00 грн.; податкова накладна № 164 від 30.04.2013р. на суму 7606,00 грн.; накладна № 56/05-4 від 13.05.2013р. на суму 4 623,00 грн.; податкова накладна № 116 від 31.05.2013р. на суму 4 623,00 грн.; накладна № 11/07-4 від 02.07.2013р. на суму 5 175,10 грн.; накладна № 12/07-4 від 02.07.2013р. на суму 9 920,00 грн.; податкова накладна № 143 від 31.07.2013р. на суму 15 095,00 грн.; накладна № 232/08-4 від 13.08.2013р. на суму 9 165,00 грн.; податкова накладна № 136 від 30.08.2013р. на суму 9 165,00 грн.; накладна № 105/09-4 від 05.09.2013р. на суму 5 005,00 грн.; податкова накладна № 119 від 30.09.2013р. на суму 5 005,00 грн.; накладна № 103/10-4 від 04.10.2013р. на суму 7 042,00 грн.; податкова накладна № 153 від 31.10.2013р. на суму 7 042,00 грн.; накладна № 3/11-4 від 01.11.2013р. на суму 6 414,00 грн.; податкова накладна № 150 від 30.11.2013р. на суму 6 414,00 грн.; накладна № 15/12-4 від 02.12.2013р. на суму 4 108,00 грн.; податкова накладна № 158 від 31.12.2013р. на суму 4 108,00 грн.; накладна № 205/01-3 від 20.01.2014р. на суму 3 034,00 грн.; податкова накладна № 148 від 31.01.2014р. на суму 3 034,00 грн.; накладна № 78/02-4 від 12.02.2014р. на суму 3 852,00 грн.; податкова накладна № 130 від 28.02.2014р. на суму 3 852,00 грн.; накладна № 205/03-3 від 17.03.2014р. на суму 6 853,70 грн.; податкова накладна № 114 від 31.03.2014р. на суму 6 853,70 грн.; накладна №374/04-4 від 24.04.2014р. на суму 18992,00 грн.; податкова накладна № 121 від 30.04.2014р. на суму 18992,00 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписом відповідача та його печаткою на накладних, тобто відповідачем прийнято на себе зобов'язання оплатити товар за договором, про що відповідач у судовому засіданні не заперечував

Проте в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, позивачем здійснено часткову оплату за договором поставки меблів № 11-13 від 01.01.2013р.

За поставлений товар в період з 01.01.2013р. по дату позову покупець здійснив часткову оплату товару на загальну суму 48 934.04 грн. (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 04 коп.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів, а саме: банківська виписка по рахунку за 18.06.2013р. № 48. на суму 23 500,00 грн. (з яких, 21 065,96 грн. в рахунок поставок товару за 2012рік, 2434,04 грн. в рахунок оплати за товар, поставлений в 2013році); банківська виписка по рахунку за 30.09.2013р. № 64 на суму ЗО 000,00 грн.; банківська виписка по рахунку за 20.03.2014р. №23 на суму 5 000,00 грн.; банківська виписка по рахунку за 14.08.2014р. № 91 на суму 9 500,00 грн.; банківська виписка по рахунку за 29.09.2014р. № 112 на суму 2 000,00 грн.

Таким чином, сума основного боргу за поставлений, але не сплачений товар на дату подання позову до суду складала - 68 850,66 грн.

28.11.2014р. до канцелярії суду від позивача супровідним листом надійшла уточнена позовна заява з доданими доказами часткової оплати відповідачем суми основного боргу, а саме копія виписки АТ «УКРСИББАНК» по рахунку НОМЕР_2 з 18.11.2014р. до 18.11.2014р., відповідно до якої від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рахунок позивача перераховано кошти у загальній сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до уточненої позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оплату основного боргу у сумі 60 850,66 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 10 734,43 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 779,78 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 12 256,72 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в уточненій позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 60 850,66 грн. не виконані, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 60 850,66 грн.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Право на неустойку, як зазначено у ст. 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції в розмірі 10 734,43 грн., 3% річних в розмірі 2 779,78 грн., пені в сумі 12 256,76 грн. та наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судових витрат, а саме 1892,43 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ПРОГРЕС" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65026, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ПРОГРЕС" (49035, м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 11; код ЄДРЮО та ФОП 02969188) суму основного боргу в розмірі - 60 850 /шістдесят тисяч вісімсот п'ядесят/ грн. 66 коп., пеню в сумі - 12 256 /дванадцять тисяч двісті п'ятдесят шість/ грн. 72 коп., 3% річних у сумі 2 779 /дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять/ грн. 78 коп. та судовий збір в сумі - 1 892 /одна тисяча вісімсот дев'яносто дві/ грн. 43 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 31 грудня 2014 р.

Суддя Ю.О. Зайцев