Рішення № 41950951, 10.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22840/14 10.12.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ, ЄДРПОУ 30859524

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м.Київ, ЄДРПОУ 20842474

про стягнення 14 586,82 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Пахолка Т.П. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»: Мишакова Ю.А. - по дов.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит лізинг»: не з'явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредитпартнер»: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м.Київ про стягнення 14 586,82 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" страхового відшкодування на підставі договору страхування №28-0101-7500/78 від 15.02.2011р. внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право вимоги до відповідача.

У відзиві №7990 від 25.11.2014р. відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на порушення, на думку вказаного учасника судового процесу, положень п.37.1.4 та п.37.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в частині неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, а також на те, що страхувальник не повідомив Публічне акціонерне товариства "Страхова компанія "Країна" у передбачений вказаним законом триденний строк про настання страхового випадку.

В судове засідання 10.12.2014р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Проте, за висновками суду, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін, є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання від 26.11.2014р.

З приводу неявки предствника Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" у судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Судом враховано, що ухвалами від 21.10.2014р., від 12.11.2014р. та від 26.11.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи відсутність клопотань з боку сторін про відкладення розгляду спору, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового процесу не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Одночасно судом враховано, що у відзиві №7990 від 25.11.2014р. та у судовому засіданні 26.11.2014р. відповідачем викладено свою правову позицію по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 15.02.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит лізинг» (страхувальник) було укладено договір №28-0101-7500/78 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами, предметом якого відповідно є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: BMW X5 M,

реєстраційний номер: АА 5505 КЕ,

рік випуску: 2010р.

За змістом п.5 договору №28-0101-7500/78 від 15.02.2011р. страховим випадком вважається, зокрема, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, договором №28-0101-7500/78 від 15.02.2011р. встановлено нульовий розмір франшизи у разі настання вказаного вище страхового випадку.

У зазначеному правочині вказано, що вигодонабувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг". При цьому, в матеріалах справи міститься довіреність б/н від 28.11.2011р., зі змісту якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" уповноважує Товариство з обмеженою відповідальністю «Унікредит партнер» представляти інтереси довірителя у відносинах зі страховиками від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг", погоджувати, укладати та підписувати договори (поліси) страхування, подавати та підписувати документи (заяви, листи, повідомлення, звернення, запити, скарги та ін.) на виконання умов договорів (полісів) страхування та інші вимоги страховика, подавати та підписувати інші документи на виконання цієї довіреності з метою представництва та захисту прав та інтересів довірителя. Наразі, доказів відкликання вказаної довіреності в матеріалах справи відсутні.

Зазначеним правочином визначено період страхування з 15.02.2011р. до 14.02.2012р.

Виходячи зі змісту наявної в матеріалах справи довідки №8943800 про дорожньо-транспортну пригоду, 12.01.2012р. о 18 год. 50 хвил. в населеному пункті Вишеньки Бориспільського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Volkswagen Toureg, державний номер АА 2292 ВІ, що належав Савіовській Наталії Анатоліївні, яка і керувала вказаним автомобілем та 2.BMW X5 M, державний номер АА 5505 КЕ, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Унікредит лізинг», під керуванням Колоса Вадима Олександровича.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п.11 договору №28-0101-7500/78 від 15.02.2011р. зобов'язання страховика з виплати страхового відшкодування починаються не раніше проведення огляду та фотографування транспортного засобу, що підтверджуються актом огляду транспортного засобу.

Як свідчать матеріали справи, 13.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

13.01.2012р. страховиком було проведено огляд колісного транспортного засобу, за результатами якого встановлено, що застрахований у позивача автомобіль внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 12.01.2012р., отримав пошкодження лівого дзеркала заднього виду. При цьому, відомості, що містяться в згаданій вище довідці №8943800 про дорожньо-транспортну пригоду, також підтверджують, що транспортний засіб BMW X5 M, державний номер АА 5505 КЕ отримав пошкодження бокової лівої частини.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт №312067 від 21.01.2012р. та №216237 від 23.02.2012р., що були складені Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТ Баварія" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", яке згідно з наявними в матеріалах справи документами є лізингоодержувачем застрахованого у позивача автомобіля, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW X5 M, державний номер АА 5505 КЕ становила 15 096,82 грн.

13.06.2012р. страхувальником за договором №28-0101-7500/78 від 15.02.2011р. подано страховику заяву на виплату страхового відшкодування, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" просило здійснити виплату на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд".

На підставі представлених страхувальником документів, 26.06.2012р. представниками Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" було здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування та складено страховий акт, за яким прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг" в розмірі 15 096,82 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд".

27.06.2012р. страховиком було виплачено страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №7250 від 27.06.2014р., платіж за яким було проведено банківською установою та скріплено печаткою банку.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №28-0101-7500/78 від 15.02.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.

Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.12.2013р. по справі №6-112цс13 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2014р. по справі №922/1265/13.

Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто, страховик виступає замість страхувальника. Наведену правову позицію висловлено у постанові від 04.11.2014р. Верховного Суду України по справі № 3-162гс14.

Отже, враховуючи наведе вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, з огляду на здійснення позивачем страхового відшкодування за договором №28-0101-7500/78 від 15.02.2011р., у правовідносинах, що виникли з підстав спричинення шкоди, відбулась заміна кредитора (суброгація).

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично права та обов'язки страхувальника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг", в тому числі, право вимоги до особи, що визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до страховика, тобто до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група".

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 30.07.2012р. Дарницького районного суду м.Києва по справі №3-5175/12, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 12.01.2012р. у населеному пункті Вишеньки Бориспільського району Київської області за участю транспортних засобів 1.Volkswagen Toureg, державний номер АА 2292 ВІ та 2.BMW X5 M, державний номер АА 5505 КЕ, визнано водія автомобіля Volkswagen Toureg, державний номер АА 2292 ВІ Савіовську (Вирову) Наталію Анатоліївну.

Доказів оскарження та скасування наведеного судового акту в апеляційному чи касаційному порядку матеріали справи не містять.

У ст.11 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Користувачами бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є страховики, Дирекція Моторного транспортного страхового бюро України, органи державної влади, підприємства, установи, організації, громадяни.

Основними функціями єдиної централізованої бази даних є, в тому числі, надання відкритої інформації для вільного і загальнодоступного користування.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/22840/14. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

З долученого до матеріалів справи витягу з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, довідки №7/2-5/32224 від 21.11.2014р. з Моторного транспортного страхового бюро України, вбачається, що цивільно-правову відповідальність Савіовської Наталії Анатоліївни як власника транспортного засобу Volkswagen T4, державний номер АА 2292 ВІ на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" за полісом серії АА №1691579.

При цьому, з наданого відповідачем полісу серії АА №1691579 вбачається, що вказаним документом встановлено франшизу в розмірі 510 грн.

Крім того, за приписами ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

У довідці №8943800 про дорожньо-транспортну пригоду також зазначено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність Савіовської Наталії Анатоліївни було застраховано Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" за полісом серії АА №1691579.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами в їх сукупності ідтверджується страхування цивільно-правової відповідальності Савіовської Наталії Анатоліївни саме відповідачем.

Наразі, як встановлено судом, заявою №7257/1598-УСГ від 30.05.2014р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" зверталось до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, перерахування Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" страхового відшкодування здійснено не було.

Ухвалами від 21.10.2014р., 12.11.2014р. та 26.11.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази виплати страхового відшкодування на рахунок Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі заяви №7257/1598-УСГ від 30.05.2014р.

Однак, як вбачається з пояснень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" було прийнято рішення про відмову у виплаті Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" страхового відшкодування на підставі п.37.1.4 та п.37.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки позивачем не подано заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.

Проте, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд вважає, що заперечення Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" є безпідставними з огляду на наступне:

Строк, встановлений вищевказаними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування, не є тотожним позовній давності у таких правовідносинах, яка є загальною і становить три роки.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові від 04.11.2014р. Вищого господарського суду України у справі №910/10027/14.

Відповідно до п.33.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне транспортне страхове бюро України), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого Моторним транспортним страховим бюро України зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як вбачається з Преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Вказаними правовими нормами врегульовано правовідносини, пов'язані із визначення розміру збитків саме у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У свою чергу, правовідносини позивача, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" і страхувальника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг", виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, які не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, в даному випадку застосування положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до спірних правовідносин є недоцільним, оскільки вказані норми регулюють відносини безпосередньо між страховиком та страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналогічна позиція викладена у постанові від 23.09.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/24933/13.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України, та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальних або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки.

При цьому, страховик отримує право вимоги потерпілої особи лише після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування, втім не зобов'язаний звертатись безпосередньо до особи, відповідальної за збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування у строк, передбачений п.37.1.4 та п.37.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений в рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002р. Конституційного суду України, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.38.1г вищезгаданого Закону, у разі, якщо страхувальник не повідомив страховика у строк і за умов, визначених в п.п.33.1.2, п.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

За таких обставин, посилання відповідача на приписи п.37.1.4 та п.37.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з якими неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим нормативно-правовим актом, є безпідставними, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права та охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та інших нормативно-правовим актом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на те, що виконання зобов'язання з оплати страхового відшкодування Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" виконано не було, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення 14 586,82 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, судом прийнято до уваги, що під час визначення розміру позовних вимог позивачем було враховано встановлену вище франшизу.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м.Київ про стягнення 14 586,82 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м.Київ, Подільський район, вул.Електриків, буд.29А, ЄДРПОУ 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м.Київ, Соломянський район, вул.Федорова Івана, буд.32, літ.А, ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування в сумі 14 586,82 грн. та судовий збір в розмірі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 15.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко