Ухвала суду № 41902437, 01.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 р. Справа № 876/8430/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №809/2141/13-а за позовом Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області до Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

16.07.2013р. Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області (далі-Інспекція) звернулась в суд з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН (далі - Підприємство), просило, з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, зобов'язати Підприємство виконати п.2, п.2 в частині: - забезпечити відшкодування нестачі транспортних засобів, будівель та споруд у сумі 424,8 тис.грн.; - у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у нестачі шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України; - відобразити в обліку встановлені за результатами інвентаризації лишки; п.3, п.4. п.5, п.6 у частині: - стягнути дебіторську заборгованість у сумі 5,03 тис.грн. із Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України; - у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України; п.7, п.8 Вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією, направлених листом від 04.03.2013р. №09-07-14-14/1448.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013р. позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013р. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Інспекцією за період з 01.07.2010р. по 01.10.2012р. проводилась ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Підприємства, за результатами якої складено акт ревізії №07-21/01 від 01.02.2013р. на підставі якого отримано лист Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області від 27.12.2013р. №09-25-14-14/10455, в якому зазначено осіб, винних у вчиненні правопорушень зазначених у вказаному акті. Виходячи з вказаного, винними є посадові особи Підприємства (колишній директор ОСОБА_2, та т.в.о. директора ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), а не саме Підприємство.

В судовому засіданні представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, вказали, що вимоги Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області до Підприємства є законними, обґрунтованими та прийняті в межах здійснення державного фінансового контролю як основного завдання органів держфінінспекції. Апелянт повторно явку повноважного представника в судове засіданні не забезпечив, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не є перешкодою розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та подані заперечення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство Дослідне Господарство «Перемога» створено наказом Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва від 07.05.2004р., відповідно до наказів Української академії аграрних наук від 29.11.2002р. №95 та від 21.02.2003р. №118, знаходиться за адресою: вул.Польова,1, с.Підпечери, Тисменицький район, Івано-Франківська область.

Згідно з п.1 Наказу від 07.05.2004р. №22 Підприємство створено на правах юридичної особи шляхом реорганізації Івано-Франківського інституту АПВ Української академії аграрних наук.

Відповідно до статуту Підприємство безпосередньо підпорядковується Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України, при цьому, загальне підпорядкування - НААН України, як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.

Відповідно до п.22 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на IV квартал 2012 року працівниками Інспекції проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 01.07.2010р. по 01.10.2012р., за результатами якої встановлено ряд порушень та недоліків, що відображено в акті ревізії №07-21/01 від 01.02.2013р.

З метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, Підприємству надіслано Вимогу про усунення порушень виявлених ревізією №09-07-14-14/1448 від 04.03.2013р. та надано термін до 04.04.2013р. для надання інформації про вжиті Підприємством заходи та виконання цих вимог разом із копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів. При цьому представник позивача у суді першої інстанції пояснив, що у вимозі було допущено арифметичну помилку стосовно нумерації її пунктів, у зв'язку з чим зазначено два окремих пункти під одним номером - « 2».

Не виконання вимог Інспекції стало підставою для звернення з позовом до суду.

Водночас, у зв'язку з частковим виконанням Підприємством п.6 вимоги про усунення порушень від 04.03.2013р. №09-07-14-14/1448, зокрема у частині відображення в обліку дебіторської заборгованості у сумі 5,03 тис. грн. (відповідно до актів взаєморозрахунків від 31.05.2013р.) та п.2 вимоги у частині закріплення основних засобів за матеріально-відповідальними особами (згідно з Наказом Підприємства від 25.02.2013р. №5-а та договорами про повну матеріальну відповідальність), позовні вимоги зменшено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. № 2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до ст.2 Закону №2939-XII в редакції, що діяла на час звернення з вимогою, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктами 7, 13, 15 ч.1 ст.10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надано право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Відповідно до підпункту 4.3 Положення про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи, затверджене Наказом Мінфіну України №1236 від 03.10.2011р. які кореспондуються Положенню про Державну фінансову інспекцію, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011р. №499/2011, Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Враховуючи вказані законодавчі положення, вимога Інспекції від 04.03.2013р. №09-07-14-14/1448 про усунення порушень виявлених ревізією є обов'язковою для Підприємства державної форми власності, органом управління майном якого є Національна академія аграрних наук України.

При цьому порядок проведення такої ревізії та повноваження Інспекції під час її проведення, Підприємством не оскаржуються, а заперечення на акт ревізії №07-21/01 від 01.02.22013р., подані 12.02.2013р. начальнику Інспекції, стосуються окремих позицій акта, з якими не погоджувався відповідач. До того ж, Підприємством частково виконано п.6 та п.2 вимоги, що стало підставою для зменшення позовних вимог.

Слід зауважити, згідно з ст.6 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14.09.2000р. №1953-III (далі - Закон №1953-III), приватизація об'єктів незавершеного будівництва здійснюється органами приватизації, у тому числі за участю уповноважених ними юридичних осіб шляхом: продажу на аукціоні, за конкурсом; продажу шляхом викупу за наявності одного покупця безпосередньо цьому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта; внесення об'єкта незавершеного будівництва до статутного капіталу господарського товариства як внеску держави з наступною приватизацією акцій (часток, паїв) у порядку, встановленому установчими документами товариства та законодавством України, після завершення будівництва відповідного об'єкта;продажу під розбирання.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України №1953-III продаж об'єктів незавершеного будівництва здійснюється на відкритих аукціонах разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти.

Відповідно до ст.21 Закону України №1953-III кошти від продажу об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, та земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти, спрямовуються до Державного бюджету України в повному обсязі.

Законом України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статус їх майнового комплексу» від 07.02.2002р. №3065-III визначено особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, які перебувають у віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук відповідно до ч.2 ст.2 якого, об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Статтею 5 Закону №3065-III встановлено, що об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кошти, отримані від використання та реалізації майна Національної академії наук України, галузевих академій наук та організацій, що віднесені до їх відання, спрямовуються на виконання їх статутних завдань.

З матеріалів справи вбачається, що при відчуженні Підприємством 314/1000 частин об'єкта незавершеного будівництва виробничо-лабораторного корпусу суб'єкту недержавної власності (ТзОВ «Фірма Надія») не доотримано Державним бюджетом України коштів в сумі 3768,15 тис.грн.,чим завдано збитків Державному бюджету України на вищевказану суму. При цьому Підприємством, в порушення вказаних законодавчих вимог, реалізовано частини об'єкта незавершеного будівництва без погодження у встановленому порядку із Фондом державного майна України та не на конкурентних засадах, а також враховуючи дані Експертного висновку будівельно-технічної експертизи від 23.01.2013р. №10.

Оскільки вказана вимога Інспекції, якою зобов'язано забезпечити надходження вказаної суми до Державного бюджету України, не виконана, а тому така підлягає до виконання.

Відповідно до ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно з ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідно до с.1353 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Враховуючи вказані законодавчі положення, а також виявлену при проведенні ревізії нестачу 6 автомобілів, 2 тракторів, 3 комбайнів, сівалки Містраль, кормороздатчика КТУ - 10, борони БДВ - 7, а також лишки 3 автомобілів САЗ - 3507, автомобіля УАЗ - 31512, трактора Т-16, трактора Т - 150К, трактора Каппатець ПЕА - 1,0, причепа 1ПТС - 9, причепа ОЗТП - 9555, причепа 2ПТС - 40, причепа 3ПТС - 12, вартість яких склала 424,8тис.грн., а також встановлено нестачу 1 споруди та 3 будівель, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) ДПДГ «Перемога» на суму 3,01 тис.грн., лишки 199 кг металобрухту вартістю 0,2 тис.грн., 24 кг пшениці вартістю 0,03 тис.грн., крім того 82 одиниці транспортних засобів та механізмів, 25 будівель та споруд, Інспекцією зобов'язано забезпечити відшкодування нестачі транспортних засобів, будівель та споруд в сумі 424,8 тис.грн., у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у нестачі, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.130-136 КЗпП України, та відобразити в обліку встановлені за результатами інвентаризації лишки. При цьому, обов'язок по визначенню осіб, ванних у порушенні фінансової дисципліни, обсягу завданої шкоди та наявності вини у діях працівників, пов'язаної із заподіяною шкодою, законодавством покладений на роботодавця, що на момент звернення з позовом до суду залишалося не виконаним.

Щодо обов'язку виконання пунктів 3 та 4 вимог, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.4. Рекомендацій Міністерства юстиції України №2 від 15.01.1996р. «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» керівники підприємств несуть персональну відповідальність за стан претензійно-позовної роботи.

Недодержання встановленого порядку пред'явлення і розгляду претензій та позовів є порушенням державної дисципліни і тягне за собою відповідальність винних у цьому посадових осіб згідно з чинним законодавством України.

Керівники та інші посадові особи підприємств зобов'язані вести боротьбу з фактами зволікань при розгляді претензій, безпідставних відмов в задоволенні обґрунтованих вимог заявників претензій, доведення до суду безспірних позовів та здійснювати заходи щодо усунення причин та умов, які породжують обґрунтовані претензії.

Позовна робота, включаючи підготовку матеріалів для пред'явлення позовів та відзивів на них, здійснюється юридичною службою підприємства або відповідним структурним підрозділом у разі відсутності такої служби. Позов пред'являється у випадках безпідставного повного або часткового відхилення претензії, пред'явленої підприємством та залишення її без відповіді.

При проведенні ревізії Інспекцією встановлено порушення порядку здійснення державних закупівель, передачі майна у користування та заниження вартості виконаних робіт, що призвело до недоотримання Підприємством коштів та нанесення матеріальної шкоди (п.5-7 Вимоги).

В період з 01.07.2010р. по 01.10.2012р., за який проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти встановлювались Законом України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010р. №2289-VI у відповідній редакції (далі - Закон № 2289-VI).

Відповідно до положень ст.2 Закону №2289-VI цей Закон застосовувався до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону. Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.2 Закону №2289-VI забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.12 вказаного Закону України закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій; попередня кваліфікація учасників; закупівля в одного учасника; електронний реверсивний аукціон.

Умови та порядок проведення кожної із вказаних процедур визначено положенням Закону та є обов'язковими до виконання. Таким чином, придбання Підприємством товарів на загальну суму 1083,56 тис.грн. (зокрема, паливно-мастильних матеріалів на суму 321,94 тис.грн. та зернозбиральний комбайн марки «ДОН-1500Б» (з обладнанням) на суму 761,62 тис.грн.) за державні кошти без застосування процедур закупівель порушує вказані законодавчі вимоги.

В свою чергу, відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук».

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992р. № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Платний характер договору оренди підтверджується положеннями ч.5 ст.75 Господарського кодексу України відповідно до якої державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Вимога відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 17,52 тис.грн. за передачу у безоплатне користування приміщення пилорами та стягнути вказану заборгованість із користувача залишається не виконаною.

Відповідно до п.п.3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств», встановлено, що надання керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, які належать Автономній Республіці Крим, підприємств, заснованих на комунальній власності, право встановлювати, зокрема розмір посадового окладу керівника підприємства залежно від середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості у кратності до мінімального розміру тарифної ставки першого розряду робітника основного виробництва, а у разі, коли тарифні ставки робітників не застосовуються, - у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії, визначених у колективному договорі, враховуючи складність управління підприємством, його технічну оснащеність, вартість основних фондів, рівень рентабельності та обсяги виробництва продукції (робіт, послуг), згідно з додатком.

Частиною 1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» №218/2658 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

При цьому порядок обчислення середньої заробітної плати та виплати, які не включаються в її розрахунок, встановлено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

За результатами ревізії також встановлено, що Підприємством в період, який перевірявся, зайво нараховано заробітна плата та проведено нарахування на заробітну плату в сумі 2,14 тис.грн., що призвело до нанесення збитків Підприємству на вказану суму та недоотримання працівниками заробітної плати в сумі 0,59 тис.грн., що підлягає коригуванню.

Окрім того, в силу приписів п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992р. №14, судовому розгляду підлягає заява власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, а також в розмірі, що не перевищує цей заробіток (перевищує, але законом встановлена відповідальність в межах середнього місячного заробітку), якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у випадку припинення працівником трудових відносин з даним підприємством, у зв'язку з закінченням строку на видання розпорядження про відрахування).

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання та погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність звернення Інспекції до суду в інтересах держави з даним позовом, оскільки відповідачем не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи. Рішення прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Прикарпатської державної сільськогосподарської станції НААН України залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №809/2141/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 05.12.2014р.