Ухвала суду № 41845299, 05.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2399/14

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Миколаївського районного центру зайнятості на ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В :

16.08.2014р. Миколаївський районний центр зайнятості, посилаючись на ч.3 ст.36 Закону України від 02.03.2000р. №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7028,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в РЦЗ, приховала факт того, що вона перебувала у трудових відносинах з ПП «Торговий дім «Время» і отримувала за це грошову винагороду, в зв'язку із чим, сума виплаченого їй забезпечення та вартості наданих соціальних послуг підлягає стягненню (поверненню).

Ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року у відкритті провадження у даній справі відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції позивач 04.09.2014 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 року.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст.109 КАС України, виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач, в даному випадку, фактично заявляє вимоги до фізичної особи про відшкодування шкоди за відсутності публічно-правового спору, в зв'язку із чим, дана справа підлягає вирішенню в порядку цивільного або господарського судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, виходячи з наступного.

Так, згідно із п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо, заяву (позов) не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як слідує з положень ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до вимог п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Однак, в ч.4 ст.21 КАС України зазначено, що відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше ж ці вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, вказані вище норми процесуального закону дають підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст.1166 ЦК України). Визначена у вказаній нормі Цивільного кодексу відповідальність є деліктною і застосовується лише при наявності певних, передбачених законом умов, а саме: наявність складу правопорушення, тобто - наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди.

Таким чином, виходячи з системного аналізу перелічених вище норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що оскільки позивачем заявлені до фізичної особи вимоги про відшкодування шкоди за відсутності публічно-правового спору, то відповідно, справа підлягає вирішенню виключно за правилами цивільного судочинства.

При цьому, необхідно зазначити, що така ж правова позиція висловлена і у постановах Верховного Суду України від 18.06.2013р. у справі №21-209а13 і від 14.03.2013р. у справі №21-15а13.

Також судова колегія приймає до уваги й те, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.02.2014р. №2 «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013р. №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» був виключений пункт 16.2, яким, в свою чергу, передбачалось віднесення відповідної категорії справ до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що окружний суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі, а тому, відповідно, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Отже, за таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, предмет позову та з додержанням норм матеріального та процесуального права ухвалено судове рішення, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу судді окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миколаївського районного центру зайнятості - залишити без задоволення, а ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко