Ухвала суду № 41669540, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/26044/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року

у справі № 815/5224/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс"

до 1) Південної митниці Міндоходів ,

2) Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нова",

про про визнання дій протиправними, скасування картки відмови та рішення,

стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" звернулось до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та після уточнення позовних вимог просило визнати протиправними дії щодо видачі картки відмови у митному оформленні товарів та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів від 26 лютого 2013 року; скасувати картки відмови у митному оформленні товарів № 500060804/2013/00063 від 26 лютого 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060804/2013/000019/2 від 26 лютого 2013 року та стягнути з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на його користь фінансову гарантію в розмірі 483800, 3 грн.

Токож, у липні 2013 року до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос Нова», в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Нова» надану фінансову гарантію в розмірі 483 800,30 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі №815/5224/13-а позов задоволено частково.

Визнано протиправним дії Південної митниці щодо видачі картки відмови у митному оформленні товарів № 500060804/2013/00063 від 26 лютого 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060804/2013/000019/2 від 26 лютого 2013 року та скасовано картку відмови Південної митниці.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Нова» задоволено в повному обсязі.

Одеський апеляційний адміністративний суду від 23 квітня 2014 року апеляційну скаргу Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Південьмортранс» задоволено частково, визнано протиправними дії Південної митниці щодо видачі картки відмови у митному оформленні товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26 лютого 2013 року, скасовано картку відмови Південної митниці у митному оформленні товарів № 500060804/2013/00063 від 26 лютого 2013року та рішення Південної митниці про коригування митної вартості товарів №500060804/2013/000019/2 від 26 лютого 2013 року.

У задоволенні решти позову ТОВ «Південьмортранс» та ТОВ «Агрос - Нова» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Південна митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить вищевказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 листопада 2012 року між ТОВ «Південьмортранс» (покупець) та компанією «Garibsons PVT. Ltd» (Пакистан) (продавець), за участю ТОВ «Агрос Нова» (платник) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 5374 на поставку продуктів харчування, за яким продавець продає, а покупець придбає товар: рис в мішках в кількості та за ціною, вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту; платник зобов'язується від свого імені здійснити оплату всіх митних платежів та зборів .

На виконання умов зазначеного контракту компанією «Garibsons PVT. Ltd» (Пакистан) поставлено ТОВ «Південьмортранс» на митну територію України в зоні митної діяльності Південної митниці згідно з коносаментом № MSCUK8165660 та інвойсом №9650/13 від 11 грудня 2012 року товар: рисова крупа, що відповідає третьому сорту згідно ГОСТу 6292-93, у кількості 800 тонн.

З метою проведення митного оформлення зазначеного товару, ТОВ «Південьмортранс» 25 лютого 2013 року подано до Південної митниці ВМД №500060804/2013/002880 разом із декларацією митної вартості. У ВМД задекларовано наступний вантаж: «рис для вживання в їжу, кремовий, повністю обрушений, шліфований, пропарений, довгозерний, зі співвідношенням довжини і ширини понад 3 - 32000 мішків. ДСТУ 6296-93. Сорт - третій. Биті - 0,85 %. Врожай - 2012 р. Дата виготовлення - 10/2012 р. Не в первинній упаковці. Торгівельна марка: відсутня. Фірма-виробник: «Garibsons PVT. Ltd», митна вартість товару складає 407 200 доларів США, що становить 0,509 доларів США за кг.

Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт № 5374 від 30 грудня 2012 року;

- інвойс № 9650/13 від 11 грудня 2012 року;

- коносамент № MSCUK8165660;

- копію митної декларації країни відправлення та інші документи.

Південною митницею 26 лютого 2013 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060804/2013/000019/2 від 26 лютого 2013 року, згідно з яким вартість за одиницю товару була визначена митним органом - 0,8 доларів США за кг, загальну суму митної вартості товару - 640 000 доларів США.

У графі 33 зазначеного рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», митним органом зазначено, що подані документи містять розбіжності, а саме: в експортній декларації відправника відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт. Для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена особа зобов'язана протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновок експертної організації про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, або інформацію біржових організацій про вартість товару, що має відповідні повноваження згідно законодавства. Записом на ДМВ декларант повідомив про неможливість подання додаткових документів. На підставі ст.54 Митного кодексу України з метою забезпечення повноти оподаткування товару було проведено перевірку та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: товар 1 «Рис для вживання в їжу шліфований, пропарений, довго зернистий» (ВМД № 110080000/2013/100218 від 09.01.2013 року) - 0,8 доларів США/кг, ніж рівень вартості, який було заявлено декларантом - 0,509 доларів США/кг. За результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості. Зазначено про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 МК України.

Південною митницею 26 лютого 2013 року складено картку відмови у митному оформленні товарів № 500060804/2013/00063 від 26 лютого 2013 року, в якій у якості причин відмови зазначено необхідність подання до митного органу нової митної декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 26 лютого 2013 року №500060804/2013/000019/2.

ТОВ «Південьмортранс» не погодилось з визначеною митним органом митною вартістю товару, однак з метою випуску товару до вільного обігу було подано до Південної митниці ВМД № 500060804/2013/002997 від 26 лютого 2013 року із зазначенням митної вартості товару, визначеного у рішенні про коригування митної вартості товарів від 26 лютого 2013 року №500060804/2013/000019/2.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 5374 від 30 листопада 2012 року, ТОВ «Агрос Нова» здійснило оплату митних платежів та надало фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою Південною митницею, в розмірі 483 800,30 грн.

Згідно статті 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, визначені цією ж статтею.

Частиною 4 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

- немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару;

- щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

- жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

- покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 статті 57 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, Митним кодексом України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу, та наявності документів, перелік яких зазначений в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, застосовується основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Під час здійснення митного оформлення товару ТОВ «Південьмортранс» разом із ВМД № 500060804/2013/002880 та декларацією митної вартості від 25 лютого 2013 року були подані до Південної митниці усі необхідні документи, визначені частиною 2 статті 53 Митним кодексом України, зокрема, зовнішньоекономічний контракт №5374 від 30 листопада 2012 року, інвойс № 9650/13 від 11 грудня 2012 року, коносамент №MSCUK8165660, копію митної декларації країни відправлення та інші документи.

Також, позивачем були надані додаткові документи до суду першої інстанції на підтвердження митної вартості товару, а саме прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 11 грудня 2012 року, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1878 від 26 квітня 2013 року, згідно з яким країною походження партії рису є Пакистан, які не містять у собі будь-яких розбіжностей з документами, наданими Південній митниці, в цінових, кількісних, якісних показниках задекларованого товару та будь-яких реквізитах сторін.

Жодних належних доказів на спростування правильності визначення позивачем митної вартості товарів в ВМД №500060804/2013/002880 від 25 лютого 2013 року, а також обґрунтованості сумнівів щодо правильності її визначення шляхом виявлення у наданих декларантом до митного оформлення документах будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки або недостатності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, надано не було.

ВМД від 09 січня 2013 року №110080000/2013/100218 (0,8 доларів США за 1 кг), яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару ТОВ «Південьмортранс», має інші характеристики товару та комерційні умови, так як відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС» від 01 січня 2000 року № 560, терміни «C» - вказують на договори відвантаження (відправлення), на умовах поставки CFR покупець несе такі витрати, пов'язані з придбанням товару: вартість товару плюс фрахт, в той час як за умовами поставки CІF: вартість товару плюс фрахт плюс страховка.

Приймаючи спірне рішення про визначення митної вартості імпортованих ТОВ «Південьмортранс» товарів, митним органом фактично була застосована вартість товару, який відрізняється від задекларованого позивачем як за видом та виробником, так і обсягами та умовами поставки, що не відповідає вимогам чинного митного законодавства.

Позивачем, подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжності та вказують, що їх данні піддаються обчисленню, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції що Південна митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та оформила картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформлені за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Стосовно вимоги про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути із Державного бюджету України на користь ТОВ «Південьмортранс» та ТОВ «Агрос Нова» про надану фінансову гарантію в розмірі 483800, 3 грн.

Колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку, що суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету фінансову гарантію.

Підстави для виникнення правовідносин з приводу стягнення на користь ТОВ «Південьмортранс» та ТОВ «Агрос Нова» про надану фінансову гарантію в розмірі 483800, 3 грн. відсутні.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі №815/5224/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: