Ухвала суду № 41632064, 28.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

28 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-2235/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Виноградівський» до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року відкрите акціонерне товариство «Виноградівський» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2011 року №0000392301 та від 20 березня 2012 року №0000092301, а також визнання протиправним та скасування рішення №8 від 20 грудня 2011 року, яким сільськогосподарське підприємство ВАТ «Виноградівський» виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з неправомірним застосуванням спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість з січня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ВАТ «Виноградівський» являється платником податку на додану вартість зі спеціальним режимом оподаткування, так як питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становила не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних періодів. Однак, за результатами проведеної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку, що оскільки продукція товариства вирощена не на власних, а на орендованих земельних ділянках, то у зв'язку з відсутністю державної реєстрації договорів оренди землі позивач не має права на спеціальний режим оподаткування, оскільки не є сільськогосподарським товаровиробником.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 19 червня 2012 року ухвалено постанову про часткове задоволення позову ВАТ «Виноградівський».

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби від 20.03.2012р. №0000092301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 255 414,50 грн., а також визнав протиправним та скасував вішення №8 від 20.12.2011р. про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Приймаючи означене рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскільки податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції, тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є безпідставним.

В апеляційній скарзі Баштанська МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову ВАТ «Виноградівський».

В своїй скарзі апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не взято до уваги, що документом, який посвідчує право оренди земельної ділянки може бути виключно договір оренди, який пройшов державну реєстрацію, однак наявні у позивача договора оренди земельних ділянок на яких, згідно тверджень позивача, вирощувалася сільськогосподарська продукція, державної реєстрації не пройшли. Договір, який підлягає державній реєстрації, не будучи зареєстрованим є не укладеним та не породжує для сторін певних прав та обов'язків і посилання в податковій звітності на такі договори є протиправним. У випадку використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів права на спеціальний режим оподаткування суб'єкти господарювання не набувають і ПДВ такими суб'єктами підлягає сплаті до бюджету в загальному порядку.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основними видами діяльності ВАТ «Виноградівський» за КВЕД є вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів (01.13.0); вирощування зернових та технічних культур (01.11.0).

З 1997 року по 2009 рік позивач перебував на спеціальному режимі оподаткування ПДВ на підставі свідоцтва серії НВ №197080 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З 09.02.2009р. почало діяти видане ДПІ у Баштанському районі свідоцтво серії НБ №071225 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства ВАТ «Виноградівський» як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість

В період з 01.09.2008р. по 30.09.2011р. позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Баштанському районі від 22.11.2011р. №431, посадовими особами відповідача у період з 22.11.2011р. по 28.11.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Виноградівський» (код за ЄДРПОУ 00413920) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №374/23-00413920 від 05.12.2011р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п.81.1, 81.2, 81.6, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою донараховано ПДВ бюджетної декларації в сумі 177409 грн. та встановлено завищення податку на додану вартість по декларації (скороченій), розрахунки з бюджетом по якій не проводяться на 164327 грн., а також порушення ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», п.301.1 ст.301 Податкового кодексу України - у перевіряємому періоді підприємство неправомірно перебувало на сплаті фіксованого сільськогосподарського податку.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р. товариство для вирощування сільськогосподарської продукції використовувало земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Мар'ївської сільської ради відповідно до договорів, що були укладені з власниками земельних ділянок. За висновками податкового органу позивач неправомірно перебував в режимі сплати фіксованого сільськогосподарського податку та на спеціальному режимі оподаткування ПДВ у перевіряємому періоді у зв'язку з тим, що договори оренди земельних ділянок, які використовує товариство, не зареєстровані в установленому порядку. На думку податкового органу, договори оренди є неукладеними та не дійсними, а відтак позивачем не додержано вимог п.8-6 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість»; сільгосппродукція, яка вироблена позивачем на цих землях не є продукцією власного виробництва, а тому її слід виключити з обсягу питомої ваги вартості товарів вироблених (поставлених) позивачем і його сільськогосподарське підприємство не має права на спеціальний режим оподаткування.

На підставі вказаного акту перевірки 19 грудня 2011 року Баштанська міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення №0000392301, яким ВАТ «Виноградівський» збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 273876 грн. (в т.ч. за основним платежем - 177409 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96467 грн.).

Того ж дня податковим органом видано свідоцтво №200015676 серії НБ №042346 про реєстрацію ВАТ «Виноградівський» платником податку на додану вартість.

20 грудня 2011 року рішенням №8 Баштанська МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби виключила сільськогосподарське підприємство ВАТ «Виноградівський» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з посиланням на те, що протягом січня-грудня 2008 року підприємство мало сукупну вартість поставок всіх товарів(послуг) 31743 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 31743 грн., що становить 100% та перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів (послуг).

За результатами розгляду скарги ВАТ «Виноградівський» на податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2011 року №0000392301, Державна податкова служба у Миколаївській області рішенням про результати розгляду скарги від 03.03.2012р. №335/10/25-009 скасувала зазначене податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 11137 грн. та застосування штрафу у сумі 7324,50 грн.

У зв'язку з цим, 20 березня 212 року Баштанською МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092301, яким ВАТ «Виноградівський» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 250414,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 166272 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 89142,50 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ВАТ «Виноградівський» з огляду на наступне.

Єдиною підставою для збільшення грошового зобов'язання ВАТ «Виноградівський» та прийняття рішення про виключення товариства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування став факт відсутності державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок; результати дослідження інших документів, що надавались позивачем з інформацією про вирощування сільськогосподарської продукції, в акті перевірки не відображені.

Пунктом 81.1 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п.81.2 цієї ж статті Закону згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

При цьому, в силу вимог п.81.6 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з підпунктом «б» п.п.81.15.2 п.81.15 вказаної статті Закону діяльність у сфері сільського господарства включає: а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Таким чином, основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах.

Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено і ст.209 Податкового кодексу України.

Підставою для визначення ВА «Виноградівський» оспорюваної суми ПДВ та виключення його з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування стало неправомірне, на думку податкової інспекції, відображення позивачем податкових зобов'язань з цього податку у спеціальній декларації. На обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на те, що під спеціальний режим оподаткування підпадають операції з реалізації лише тієї продукції, що вирощена (вигодувана) позивачем на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках, тоді як відсутність державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок виключає можливість поширення пільгового режиму оподаткування на продаж сільськогосподарської продукції, виробленої на таких ділянках.

Згідно витягу з реєстру державного земельного кадастру Баштанського району Миколаївської області станом на 01.01.2011р. та довідки Відділу Держкомзему у Баштанському районі Миколаївської області про нормативну грошову оцінку сільськогосподарських угідь, землекористувачем сільськогосподарських угідь загальною площею 301,59 га на території Мар'ївської сільської ради Баштанського району в межах колишнього радгоспу «Виноградівський» є ВАТ «Виноградівський».

З наявних в матеріалах справи копій договорів оренди і документів, що засвідчують їх виконання, а також податкових розрахунків фіксованого сільськогосподарського податку за період 2008-2011р.р. вбачається, що у вказаному в акті перевірки періоді позивач використовував за призначенням сільськогосподарські угіддя площею 301,59 га.

Копіями розрахунків питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) підтверджено, що у 2008-2011 роках питома вага вартості сільськогосподарських товарів була не менше 75 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції Баштанською МДПІ не надано належних та допустимих доказів на підтвердження самовільного захоплення позивачем будь яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства.

Таким чином, врожай вирощений з посівів на цих ділянках є власністю підприємства та поставляючи його іншим особам підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Пункт 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (як і пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу України) не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Податкове законодавство не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. А відтак, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Також, слід зазначити, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не дотримання вищезазначених норм свідчить про можливе невиконання вимог земельного та цивільного законодавства. У той же час, законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Актом перевірки підтверджено, що фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб перевіркою не встановлено; сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, є продукцією власного виробництва позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги законодавства податкового. Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку. Сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки (Інформаційний лист ВАСУ №2614/12/13-12 від 28.12.2012р.).

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на постанову Верховного Суду України від 18.04.2011р., оскільки у розглянутій Верховним Судом України справі не застосувалась стаття 81 Закону України «Про податок на додану вартість» і стаття 209 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, також, приходить до висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби від 20 березня 2012 року №0000092301 і рішення №8 від 20 грудня 2011 року, яким сільськогосподарське підприємство ВАТ «Виноградівський» виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з неправомірним застосуванням спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість з січня 2009 року.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Виноградівський» до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.