Постанова № 41453130, 15.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року о/об 16 год. 36 хв.Справа № 808/4327/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Счасливий І.О.» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000351500 від 26 червня 2014 року, -

за участю:

представник позивача: не прибув

представника відповідача: Бойко Євген Костянтинович

(довіреність №70/08-06-10 від 11.01.14)

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства «Счасливий І.О.» (далі - позивач) до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), у якому позивач, з наступними уточненнями просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000351500 від 26 червня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) та зазначено, що спірні податкові зобов'язання з ПДВ розраховуються працівниками органів державної податкової служби за арифметичним методом (пропорційно до ваги площі земельних ділянок, що не пройшли державну реєстрацію, загальній площі орендованих земельних ділянок), який не затверджено жодним нормативним документом. А тому його застосування суперечить статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому зазначає, що виникнення у позивача прав та обов'язків як платника податку на додану вартість не за фактом укладання договорів оренди землі, а за фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 15 жовтня 2014 року через канцелярію суду подав клопотання, у якому просить суд розглянути справу без участі представника Фермерського господарства «Счасливий І.О.». На задоволенні позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях та зазначив, що сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, щодо яких належним чином не сформовані договори оренди, для цілей оподаткування ПДВ в умовах спеціального режиму не може вважатися власно виробленою, а оскільки Актом перевірки податкового органу встановлено, що із загально задекларованої площі земельних ділянок площа по договорах оренди, які пройшли державну реєстрацію відповідно вимогам законодавства становить менше 75% то підприємство не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства згідно з пунктом 209.6статті 209 Податкового кодексу. На підставі викладеного зазначає, що винесене Вільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення є таки, що відповідає чинному законодавству України.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

15 січня 2014 року та 30 січня 2014 року начальником Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області видано Наказ №21 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ФГ «Счасливий І.О.» та №65 «Про продовження терміну проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ФГ «Счасливий І.О.».

На підставі вищевказаних Наказів №21 від 15 січня 2014 року та №65 від 30 січня 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФГ «Счасливий І.О.» з питань своєчасності, достовірності, та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.185.1 ст. 185, п.187.1, ст.187, п.188.1, ст.188, п.193.1 ст. 193, п.194.1 ст. 194, ст.198, п.209.1, п.209.6, п.209.11, ст. 209 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено Акт №69/08-06-22/24515878 від 08 лютого 2014 року «Про результати документальної позапланової перевірки ФГ «Счасливий І.О.» (код за ЄДРПОУ 24515878) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року».

04 березня 2014 року позивач начальнику Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подав заперечення на Акт №69/08-06-22/24515878 від 08 лютого 2014 року.

12 березня 2014 року податковий орган надав позивачу відповідь №1/824/08-06-22-013 на заперечення до Акту перевірки, в якій заступник начальника зазначив, що не вбачає підстав для коригування результатів перевірки та залишає їх без змін.

17 березня 2014 року податковим органом стосовно позивача винесено податкове повідомлення-рішення №0000091500, яким ФГ «Счасливий І.О.» збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 630 375,25 грн. та застосовані штрафні санкції у розмір 760 327,17 грн.

15 квітня 2014 року позивач звернувся до Головного управління Міндоходів України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000091500 від 17 березня 2014 року.

За результатами розгляду вищезазначеної скарги податковим органом надано відповідь № 2091/10/0801-100413 від 12 червня 2014 року, якій зазначено, що скаргу ФГ «Счасливий І.О.» частково задоволено, а податкове повідомлення-рішення (№0000091500 від 17 березня 2014 року скасовано в частині зайво визначеного грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 175 248,60 грн. та 191 421,70 грн. штрафних санкцій. В іншій частині зазначене рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі направлення від 12 травня 2014 року №32, виданого Вільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією ОСОБА_3, головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту, направлення від 12 травня 2014 року №33, виданого Вільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією ОСОБА_4 головному державному ревізору-інспектору відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій, відповідно до наказу Вільнянської ОДПІ від 08 травня 2014 року №315 згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ «Счасливий І.О.» (код за ЄДРПОУ 24515878) з питань викладених у скарзі від 15 квітня 2014 року вх.№21 (вх. ГУ Міндоходів області №2658/10 від 15 квітня 2014 року) на податкове повідомлення-рішення Вільнянської ОДПІ від 17 березня 2014 року №0000091500.

Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1, статті 187, пункту 188.1, статті 188, пункту 193.1 статті 193, пункту 194.1 статті 194, статті 198, пункту 209.1, пункту 209.6, пункту 209.11, статті 209 Податкового кодексу України.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Счасливий І.О.» (код за ЄДРПОУ 24515878) з питань викладених у скарзі від 15 квітня 2014 року №21 (вх. ГУ Міндоходів області №2658/10 від 15 квітня 2014 року) на податкове повідомлення-рішення Вільнянської ОДПІ від 17 березня 2014 року №0000091500».

26 червня 2014 року податковим органом стосовно позивача винесено податкове повідомлення-рішення №0000351500, яким ФГ «Счасливий І.О.» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 455 126,65 грн. та застосовані штрафні санкції у розмір 568 905,47 грн.

Не погоджуючись з такими діями Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Фермерське господарства «Счасливий І.О.» звернулося до суду.

Перевіривши наявні матеріали та фактичні обставини справи, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 цього Кодексу платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 209.6 статті 206 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З приписів пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України випливає, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

При цьому віднесення сільськогосподарської продукції до кожного з наведених видів пов'язане як із властивостями цієї продукції (як-от продукція рослинництва чи тваринництва), так і з певними вимогами щодо способу створення такої продукції.

Зокрема, продукція рослинництва може бути вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях. При цьому передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні особи.

Відповідно до викладеного, для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

При визначенні змісту поняття знаходження сільськогосподарських угідь на праві власності чи користування у платника фіксованого сільськогосподарського податку суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Варто зауважити, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України від 06.10.98 № 161-XIV «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

З урахуванням викладеного, у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового.

При цьому суд зазначає, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В контексті вищевикладеного суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при винесенні рішення про анулювання дозволу) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

У спірних правовідносинах відповідачем було порушено принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не було системно проаналізовано обставин спірних правовідносин, не було вжито відповідних заходів, які відповідач уповноважений вживати.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, оскільки відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Таким чином, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства «Счасливий І.О.» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000351500 від 26 червня 2014 року.

Судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім гривень) 20 коп. повернути на користь Фермерського господарства «Счасливий І.О.» (ЄДРПОУ 24515878) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов