Рішення № 41437149, 18.11.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.2014 Справа № 920/1715/14 Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Шинкаренко А.І., розглянувши матеріали справи № 920/1715/14:

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Сумський Промпроект", м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В. Фрунзе", м. Суми,

про стягнення 63 214 грн. 16 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник Турченко С.П. (довіреність від 18.08.2014 року);

Від відповідача: Тищенко А.В. (довіреність № 18-49/1209 від 28.12.2013 року)

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 63214 грн. 16 коп. заборгованості по договору № 309 від 26.07.2013 р., а саме: 50320 грн. 80 коп. основного боргу, 1588 грн. 21 коп. 3% річних, 8789 грн. 11 коп. інфляційних збитків та 2516 грн. 04 коп. пені.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача обґрунтованого письмово відзиву на позовну заяву не надав, але в судовому засіданні визнав факт існування заборгованості за виконані роботи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

26.07.2013 року між сторонами було укладено договір на створення проектної документації № 309, за умовами якого позивач в порядку та на умовах визначених договором зобов'язувався виконати роботи по створенню проектної документації «ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» Площадка ХО. Технічне обстеження будівельних конструкцій і внесення змін в паспорт цеху №18», а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити результати робіт на умовах, в порядку і терміни, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість робіт складає 50 320, 80 грн.

Матеріалами справи, зокрема, актом № 171 від 30.08.2013 року здачі-приймання проектної документації за договором № 309 від 26.07.2013 року підтверджується факт виконання позивачем робіт за цим договором .(а.с. 11)

Пунктом 4.1. договору встановлено, що замовник здійснює оплату у розмірі 100% загальної вартості договору за безготівковим розрахунком на банківський рахунок виконавця протягом 20 календарних днів після передачі виконавцем замовникові документів, визначених у п. 3.4. цього договору.

В п. 3.4. договору визначено, що протягом 3-х днів після закінчення робіт виконавець передає замовникові такі документи: акт здачі-приймання результатів роботи, підписаний виконавцем, проектну документацію «ПАТ «Сумське НВО ім.. М.В. Фрунзе» Площадка ХО. Технічне обстеження будівельних конструкцій і внесення змін в паспорт цеху №18», податкову накладну.

Після закінчення робіт та передання відповідачу документів, визначених п. 3.4. договору, представниками позивача та відповідача 30.08.2013р. був підписаний Акт №171 здачі-приймання проектної продукції за договором № 309 від 27.06.13р., відповідно до якого сторони дійшли згоди про те, що передана проектна продукція задовольняє умовам договору і технічного завдання й у належному порядку оформлена.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив в повному обсязі вартість виконаних робіт, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 50320 грн. 80 коп.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено факт виконання позивачем робіт за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за виконані роботи, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частиною першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, що якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 50320 грн. 80 коп. заборгованості за виконані роботи суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.2 договору , у разі прострочення оплати платежів у відповідності з п. 4.1 договору, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% загальної вартості договору.

Отже, розмір пені, передбачений в договорі, не відповідає розміру, встановленому у вище зазначениму законі.

Згідно з поданим розрахунком пені, позивачать просить стягнути 2516 грн. 04 коп.

Разом з тим, нарахування пені у розмірі, що становить не більше 5% від загальної вартості договору, не перевищує суми пені, яка мала бути нарахована згідно діючого законодавства, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 2516 грн. 04 коп. є правомірними.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві правомірно нараховано 3% річних в сумі 1588 грн. 21 коп. з 20.09.2013 року по 08.10.2014 року та інфляційні збитки у сумі 8789 грн. 11 коп. за період з жовтня 2013 року по вересень 2014 року (а.с.7).

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 50320 грн. 80 коп. основної заборгованості, 2516 грн. 04 коп. пені, 8789грн. 11 коп. інфляційних збитків, 1588 грн. 21 коп. 3 % річних.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58 код 05747991) на користь приватного акціонерного товариства «Сумський Промпроект» (40004, м. Суми, пл. Привокзальна, 9 код 00219649) 50320 грн. 80 коп. основного боргу, 1588 грн. 21 коп. 3% річних, 8789 грн. 11 коп. інфляційних збитків та 2516 грн. 04 коп. пені та 1827грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.11.2014 року.

Суддя І.В. Зайцева