Рішення № 41224429, 24.06.2014, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3168/13

провадження № 2/753/222/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"24" червня 2014 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Яковюк Л.Ю., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" (ЄДРПОУ цієї кредитної установи - резидента України 23494714) до ОСОБА_2 про погашення заборгованості за споживчим кредитом в іноземній валюті шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на АДРЕСА_1, що належить відповідачу (шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб"єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2621/0708/71-155 від 15.07.2008 року, яка станом на 01.12.2012 року становить 500446,31 грн.

В судове засідання представник Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" не з'явився, надав суду заяву у якій просив суд проводити судовий розгляд справи за його відсутності /а.с.124/.

Відповідач в судове засідання не з'явивився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, а тому, відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача та ухвалити по справі заочне рішення. В письмових запереченнях представник відповідача заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 8 договору іпотеки, у разі порушення основного зобовязання ат/або умов цього договору, кредитного договору, іпотекодержатель надсилає позичальнику або іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги в позасудовому порядку (шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі або прийняття Іпотекодержателем предмету іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобовязання), або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в судовому порядку на розсуд Іпотекодержателя. Якщо протягом встановленого часу вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 591 ЦК України, початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Частиною 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

В обгрунтуванні позовних вимог позивач, який є резидентом України (а.с.5, 6) зазначає, що на його думку можливо звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки (а.с.27-29), в рахунок погашення вказаної заборгованості за кредитним договором №2621/0708/71-155 (а.с.17-24), які були укладені 15.07.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого за вказаними договорами є позивач (а.с.8-16). Позивач зазначив, що за вказаним кредитним договором відповідач отримала кредитні кошти на суму 100000 доларів США та взяла на себе зобов'язання щодо його повернення та сплати 11,9% річних щомісячними платежами (згідно з графіком погашення), проте, враховуючи, що останнія кредитні зобов'язання не виконує належним чином, утворилась вказана заборгованість, яка станом на 01.12.2012 року становить 500446,31 грн. (яка складається з заборгованості за: кредитом - 59590,55 доларів США; відсотками - 3014,61 доларів США; пенею, яку позивач просить стягнути в розмірі 43,27 грн. а.с.34-37), у зв'язку із чим, на думку позивача, у нього виникло право задовольнити свої вимоги забезпечені майном відповідача - за рахунок вказаного предмету іпотеки.

При цьому, згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, проте позивачем не врахований зміст Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року.

Так, положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлено наступне.

Протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи;

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм

Враховуючи наведені положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", статус позивача та ПАТ "Сведбанк" - як резидентів України (а.с.5, 6, 17), зміст вказаного кредитного договору щодо надання кредиту саме в іноземній валюті - доларах США, на забезпечення якого відповідачем була надана в іпотеку за вказаним договором іпотеки вказана квартира загальною площею не більше 40,2 кв.м, в якій відповідач зареєстрована (а.с.30, 44), суд вважає, що позов не може бути задоволений під час дії вказаного мораторію.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі у виді судового збору належить зарахувати в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк".

Судові витрати по справі у вигляді судового збору зарахувати в доход держави.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: