Рішення № 41155481, 23.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/65/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2014 Справа № 908/3160/14

За позовом: Концерну "Міських теплових мереж" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району, м. Запоріжжя.

до відповідача: Приватного підприємства «Юлія +А», м. Запоріжжя.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники сторін:

Від позивача: Добровольська К.В., довіреність № 9093/27 від 30.12.2013р.

Від відповідача: не з'явився.

Заявлено позов Концерну "Міських теплових мереж" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Юлія +А» про стягнення 9 266 грн. 51 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких 670 грн. 12 коп. пені, 96 грн. 65 коп. 3% річних, 499 грн. 74 коп. суми індексу інфляції.

Ухвалою суду від 03.09.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/65/14, судове засідання призначено на 29.09.2014р. Ухвалою від 19.09.2014р. судове засідання відкладалось на 23.10.2014р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов'язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

До суду 25.09.2014р. від позивача надійшла заява, в якій позивач просить суд долучити до матеріалів справи документи витребувані ухвалою суду від 03.09.2014р. (документи долучені до матеріалів справи).

В судовому засіданні 23.10.2014р., представник позивача надав суду витяг з ЄДР щодо місцезнаходження відповідача, станом на 20.10.2014р., згідно з яким, відповідач зареєстрований в ЄДР за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві за якою направлялися ухвали суду.

Представник відповідача, в продовжене 23.10.2014р. судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву відповідач не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 23.10.2014р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПКУ), справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ЗУ "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 263З-IV, „Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198, ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 20, 179, 193, 230, 232, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12-13, 15, 22, 44, 48, 54-57, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України,

Між Концерном „Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну „МТМ" Шевченківського району м. Запоріжжя (надалі - позивач) та Приватним підприємством «Юлія +А» (надалі - відповідач) був укладений договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 340013 від 01.01.2007 року.

Згідно з п. 1.1 договору, позивач взяв зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач взяв обов'язок прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Теплова енергія відпускалась до приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Бочарова, 3 (магазин). Об'єкт теплопостачання визначений додатками №1а-4 до договору № 340013 від 01.01.2007 року купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Теплове навантаження зазначеного приміщення на потреби опалення, згідно додаткової угоди № 6 до договору та розрахунку складає: теплове навантаження домової системи опалення - 0,015460 Гкал/годину, теплове навантаження окремої системи опалення -0,050554 Гкал/годину.

Факт відпуску теплової енергії на приміщення по вул. Бочарова, 3 підтверджується:

- рішенням Запорізького міського голови від 04.10.2013 року № 433 „Про початок та закінчення опалювального сезону 2013-2014 років у м. Запоріжжі";

- рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період;

- відсутністю скарг з боку відповідача на непостачання теплової енергії у нежитлове приміщення.

Позивач, за січень - квітень 2014 року, відпустив відповідачу теплову енергію на суму 10167,16 грн. (десять тисяч сто шістдесят сім грн. 16 коп.), факт поставки теплової енергії підтверджується актами приймання-передачі підписані сторонами на спірний період (Акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2014р.; Акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2014р.; Акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2014р.; Акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2014р., копії долучені до матеріалів справи).

На виконання умов договору, позивач, як постачальник товару, виконав умови даного договору.

Відповідач свої зобов'язання за даним договором виконав частково, сплативши 2167,16 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн. 16 коп.). На момент пред'явлення позову до суду за відповідачем наявна заборгованість за теплову енергію в гарячій воді у сумі 8000 грн. (вісім тисяч грн., 00 коп.). До позовної заяви додано розрахунок заборгованості за відпущену теплову енергію за спірний період.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 6.2 договору, розрахунковим періодом - є календарний місяць.

Підставою для розрахунків відповідача з позивачем, згідно п.6.3 договору, є рахунок та акт приймання-передачі.

Згідно з п. 6.4 договору, споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно з п. 6.7 договору, споживач, з 10 по 12 число місяця наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно з п. 6.7.1 договору, споживач, отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Відповідач акти приймання-передачі підписав, тому акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період.

Згідно з п. 6.7.2. договору, у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання -передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 3.2.6 договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Позивач направляв на адресу відповідача претензії про погашення заборгованості за теплову енергію, однак споживач відповідей на претензії не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, сума основного боргу відповідача перед позивачем, на момент розгляду спору, по суті складає 8 000 грн. 00 коп., пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Позивачем, на підставі п. 7.2.8. договору, пред'явлена до стягнення сума пені в розмірі 670 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідальність споживача за несвоєчасну оплату вартості отриманої теплової енергії в терміни, встановлені п.6.4 договору закріплено в п 7.2.8., яким передбачено нарахування пені в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію. Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання від 22.11.1996 року за прострочку грошових зобов'язань боржники платять кредиторам пеню в розмірі, який встановлюється договором, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, в який стягується пеня.

Згідно п. 7.2.8. договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну встановленого у пункті 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу ( але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. З Закону України „Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від простроченої суми та не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 670 грн. 12 коп. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 499 грн. 74 коп. грн. втрат від інфляції та 96 грн. 65 коп. 3 % річних.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 499 грн. 74 коп. грн. втрат від інфляції та 96 грн. 65 коп. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин, позов Концерну "Міських теплових мереж" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Юлія +А» слід задовольнити.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, поскільки спір доведено до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст. ст. 509, 549, 611, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 232 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну "Міських теплових мереж" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району до Приватного підприємства «Юлія +А» задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Юлія +А», 69071, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, (р/р 26008130504250 МФО 373254, ЄДРПОУ 13620448, Свідоцтво ПДВ: № 100280343, ІПН 136204408307) на користь Концерну "Міських теплових мереж",69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137,(р/р 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) 8 000 (вісім тисяч)грн. 00 коп. коп. основного боргу, 670 (шістсот сімдесят) грн. 12 коп. пені, 96 (дев'яносто шість) грн. 65 коп. 3% річних, 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 74 коп. суми індексу інфляції, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснена ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет