Постанова № 40775124, 01.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р.Справа № 915/2416/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Журавльова О.О.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження голови суду від 21.07.2014р. №384)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 01.10.2014р.:

від позивача за первісним позовом: Приходьмо В.М., за довіреністю №1769/13 від 05.12.2013р.;

від відповідача за первісним позовом: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 07 лютого 2014р.

по справі № 915/2416/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст"

про стягнення 4536864,28 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання недійсним кредитного договору

В судовому засіданні 01.10.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. по справі №915/2416/13 (суддя Дубова Т.М.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст" про стягнення 4536864,28 грн. та відмовлено в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору з посиланням на те, що відповідач свої зобов'язання за договором про переведення боргу №11/01-02/09-060 від 04.12.2009р. та кредитним договором № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007р. виконав не в повному обсязі, станом на 19.12.2013р. повернув частково кредит в сумі 377 895,12 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 17.05.2007р. по 19.12.2013р., отже, заборгованість відповідача склала суму 3976595,52 грн., що є підставою для нарахування процентів та пені, при цьому, зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки кредитний договір № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007р. підписаний представниками позивача та позичальника - ТОВ "Істок - 2001", скріплений печаткою Миколаївської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. по справі №915/2416/13, мотивуючи це тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процессуального права з підстав, які зазначені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2014р. по справі №915/2416/13 апеляційна скарга на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. по справі №915/2416/13 прийнята до провадження колегією суддів.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. провадження у справі №915/2416/13 зупинено до розгляду господарським судом Миколаївської області пов'язаної справи №915/371/14.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014р. по справі №915/2416/13 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. про зупинення провадження по справі скасовано, справу скеровано до Одеського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2014р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст" на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. по справі №915/2416/13 призначено на 13.08.2014р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (відповідно до Протоколу Загальних зборів акціонерів №Зб-45 від 14.10.2009р. назву змінено на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") (кредитор, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істок - 2001" (позичальник) укладено кредитний договір №012/01-02/07-027 з додатками, відповідно до якого кредитор на умовах цього договору, відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит) у сумі 5050 000,00 грн., строком до 15.05.2017р., зі сплатою 17% річних (вказана процентна ставка підлягала щорічному перегляду банком).

Пунктами 1.2.1, 1.2.2 договору сторони узгодили, що у випадку зміни процентної ставки за кредитом, позивач повинен письмово повідомити позичальника про зміну ставки за 20 календарних днів до дати введення нової календарної ставки. Позичальник повинен у термін не більше 5 днів з дати отримання листа про зміну процентної ставки повідомити позивача про згоду на зміну ставки чи інші наміри. У випадку домовленості сторін про зміну розміру процентної ставки, сторони оформляють відповідну додаткову угоду, яка діє як невід'ємна частина договору.

Кредитні кошти були призначені для придбання комерційної нерухомості (п. 2.1 кредитного договору).

Згідно з п.п. 3.1, 5.1 кредитного договору, кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. Мінімальна сума одноразового надання коштів за кредитом - сума еквівалентна 100000,00 євро; позивач відкрив позичальнику позичковий рахунок №20637859, надав з нього в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії, вказаного в п.1.1, за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цим договором.

За пунктом 6.1 кредитного договору сторони узгодили, що позичальник зобов'язувався використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором. Проценти за кредит позичальник зобов'язувався сплачувати щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів позивача № 206832475 не пізніше 26-го числа місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору, він набув чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені).

Додатковим договором № 012/01-02/07-027/1 від 08.02.2008р. до п. 1 кредитного договору від 17.05.2007р. внесено зміни, відповідно до яких кредитор на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/08-018 від 08.02.2008р. у сумі 5050 000,00 грн., строком до 15.05.2017р., зі сплатою 17% річних.

01.12.2008р. сторони уклали додатковий договір № 012/01-02/07-027/2, яким переглянули процентну ставку та встановили - 19,75% річних, а додатковим договором №012/01-02/07-027/3 від 31.08.2009р. - змінили графік повернення кредиту, а також відстрочили погашення процентів, нарахованих за липень - серпень 2009р. до 05.09.2009р.

Як свідчать матеріали справи, за період з 17.05.2007р. по 03.12.2009р. позичальником було сплачено 1063268,88 грн. - тіла кредиту та 2101298,14 грн. - процентів за користування кредитом, що підтверджується банківською випискою за період з 17.05.2007 р. по 23.01.2014р. (а.с. 85-86) та договором про переведення боргу №11/01-02/09-060 від 04.12.2009р.

04.12.2009р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Істок - 2001" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст" (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу №11/01-02/09-060, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник за згодою позивача перевів свої боргові зобов'язання за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007р., укладеним між кредитором та первісним боржником на нового боржника, а ТОВ "Миколаївський діпроміст" замінив первісного боржника, як позичальника у кредитному договорі та прийняв на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.

Пунктами 1.2, 1.3 договору сторони узгодили, що загальна сума заборгованості первісного боржника за кредитним договором перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль", станом на день укладання цього договору складала 3986731,12 грн. З моменту набуття чинності цим договором, первісний боржник вважався таким, що передав, а відповідач таким, що прийняв на себе боргові зобов'язання та набув усіх прав та обов'язків сторони - позичальника за кредитним договором. У зв'язку з цим, сторони у день підписання цього договору зобов'язалися внести зміни до кредитного договору, виклавши його в новій редакції, в частині заміни первісного боржника на відповідача в якості позичальника за кредитним договором.

Згідно з п. 2.2.6 договору, новий боржник беззаперечно та безумовно визнав розмір боргових зобов'язань за кредитним договором, був повністю ознайомлений з відомостями і документами щодо первісного боржника, його правового статусу та фінансового стану, а також документами, що стосувалися виконання первісним боржником обов'язків за кредитним договором.

Відповідно до п. 7.1 договору про переведення боргу, він вступив в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання п. 1.3 договору про переведення боргу №11/01-02/09-060, між сторонами був укладений додатковий договір № 012/01-02/07-027/4 від 04.12.2009р., яким сторони дійшли згоди викласти кредитний договір № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007р. в новій редакції та встановили, що ТОВ "Миколаївський діпроміст" зобов'язалося повернути кредит в сумі 3986731,12 грн., з кінцевим терміном погашення до 15.05.2017р.

Плата за користування кредитом в строк до 30.10.2010р. розраховувалась на основі процентної ставки в розмірі 19,75 % річних (п. 2.1 додаткового договору).

Додатковими договорами № 012/01-02/07-027/5 від 22.04.2010р. та № 012/01-02/07-027/6 від 27.10.2010р. сторони дійшли згоди змінити графік повернення кредиту за кредитним договором.

31.01.2011р. сторони уклали додатковий договір № 012/01-02/07-027/7, яким виклали графік погашення кредиту в новій редакції та встановили плату за користування кредитом з 01.01.2011р. у розмірі 17,0% річних.

Додатковими договорами № 012/01-02/07-027/8 від 31.03.2011р. та № 012/01-02/07-027/9 від 31.08.2011р. сторони внесли зміни до кредитного договору та встановили, що нараховані проценти за користування кредитом за період з 01.02.2011р. по 31.05.2011р. боржник повинен сплатити до 30.06.2011р., а за період з 01.02.2011р. по 27.07.2011р. - до 15.09.2011р.

Додатковою угодою № 012/01-02/07-027/10 від 29.11.2011р. сторони здійснили капіталізацію прострочених процентів в сумі 367759,52 грн., шляхом збільшення заборгованості за кредитом на зазначену суму процентів та погодили новий графік погашення кредиту.

Додатковими угодами № 012/01-02/07-027/11 від 26.04.2012р., № 012/01-02/07-027/12 від 22.06.2012р. та № 012/01-02/07-027/13 від 25.12.2012р., сторони знову змінювали графік повернення кредиту та підтверджували свої зобов'язання за кредитним договором.

Як стверджує позивач за первісним позовом, надавши кредит, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" виконав взяті на себе зобов'язання, натомість, позичальник своїх зобов'язань не виконав, порушив графік повернення кредиту та не сплачує в повному обсязі нараховані за користування кредитом проценти, в зв'язку з чим станом на 19.12.2013р. заборгованість за кредитним договором складає 4536864,28 грн., з яких: 3976595,52 грн. - борг по кредиту, 453907,41 грн. - проценти, 106361,35 грн. - пеня, що і стало підставою звернення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з відповідною позовною заявою до господарського суду Миколаївської області.

Заявою про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог від 24.01.2014р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить стягнути з ТОВ "Миколаївський діпроміст" заборгованість в сумі 4508081,73 грн., з яких: 3976595,52 грн. - борг по кредиту, з яких прострочено 902500,00 грн., 453907,41 грн. - проценти, 77578,80 грн. - пеня, з якої: 52087,90 - за несвоєчасне повернення кредиту за період з 19.12.2012р. по 19.12.2013р. та 25490,90 - за несвоєчасне повернення процентів за період з 01.01.2013р. по 19.12.2013р.

08.02.2014р. ТОВ "Миколаївський діпроміст" подало до господарського суду Миколаївської області зустрічну позовну заяву по с праві №915/2416/13 про визнання кредитного договору № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007р. недійсним, оскільки печатка, якою скріплено вказаний договір не відповідає вимогам законодавства та внутрішнім нормативним актам банку, що тягне за собою недодержання сторонами письмової форми правочину.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.ст. 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за договором про переведення боргу №11/01-02/09-060 від 04.12.2009р. та кредитним договором № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007р. виконав не в повному обсязі, станом на 19.12.2013р. повернув частково кредит в сумі 377895,12 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 17.05.2007р. по 19.12.2013р.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання ТОВ "Миколаївський діпроміст" своїх зобов'язань за кредитним договором № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що борг відповідача за первісним позовом складає 3976595,52 грн., тому, позовна вимога щодо стягнення суми основного боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 додаткового договору № 012/01-02/07-027/8 від 31.03.2011р., яким внесено зміни до п. 2.2 кредитного договору від 17.05.2007р., проценти за кредит позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця на рахунок нарахованих доходів позивача № 206833526, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дати укладення договору про переведення боргу по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту. При цьому, нараховані проценти за період з 01.02.2011р. по 31.05.2011р. (включно) позичальник повинен був сплатити до 30.06.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, нараховані позивачем за первісним позовом проценти за користування кредитними коштами відповідачем за первісним позовом було сплачено лише частково, внаслідок чого, за період з 28.03.2013р. по 27.11.2013р. виникла забогованість в сумі 453907,41 грн., що підтверджується виписками банку.

Отже, беручи до уваги те, що відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів в підтвердження сплати зазначеної суми, позовна вимога про стягнення 453907,41 грн. процентів за користування кредитними коштами є законною та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 77578,80 грн. пеня, з якої: 52087,90 грн. - за несвоєчасне повернення кредиту за період з 19.12.2012р. по 19.12.2013р. та 25490,90 грн. - за несвоєчасне повернення процентів за період з 01.01.2013р. по 19.12.2013р., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом ст. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 13.4 додаткового договору № 012/01-02/07-027/4 від 04.12.2009р., за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені, вважає його правильним, відтак, вищезазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Миколаївський діпроміст" подало до господарського суду Миколаївської області зустрічну позовну заяву по с праві №915/2416/13 про визнання кредитного договору № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007р. недійсним.

ТОВ "Миколаївський діпроміст" посилається на те, що кредитний договір № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007р. скріплено не печаткою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", оскільки вона не відповідає вимогам Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року (в редакції від 29.01.2006р.), що тягне за собою недодержання сторонами письмової форми правочину.

Колегія суддів не погоджується з даними доводами, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.2.7 цієї Інструкції філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення каучукових і металевих печаток, якщо це передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії.

Згідно з п. 1.8 Положення про Миколаївську обласну дирекцію ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", дирекція має окремий баланс, який входить до консолідованого балансу банку, субкореспондентський рахунок в банку, фірмові бланки банку з використанням як назви банку так і назви дирекції, круглу печатку зі своїм повним офіційним найменуванням та кутовий штам зі своєю назвою. На бланках, круговому штампі, круглій печатці дирекція використовую логотип банку.

Матеріали справи свідчать, що кредитний договір №012/01-02/07-027 від 17.05.2007р. підписаний представниками кредитора та позичальника - ТОВ "Істок - 2001", скріплений печаткою Миколаївської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", яка містить повну назву установи банку, назву країни, ідентифікаційний код філії та ідентифікаційний код банку.

У відповідності до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. по справі №915/2416/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський діпроміст" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014р. по справі №915/2416/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 06.10.2014р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Журавльов О.О.