Вирок № 40548966, 22.09.2014, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

63503, м. Чугуїв, площа Леніна, 2, тел. (05746) 2-20-22, т./ф. (05746) 4-12-36 inbox@cg.hr.court.gov.ua

Справа №636/1745/13-к

Провадження 1-кп/636/164/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014року м.Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Панаід І.В.,

за участю :

прокурора Копйова О.М., Шуляк О.В.,

секретаря судового засідання -Зайцевої Т.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014220440000296 від 10 березня 2014 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, з середньотехнічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніш не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-

встановив:

09 березня 2014 року ОСОБА_1, перебуваючи зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 за місцем мешкання АДРЕСА_1 Чугуївського району Харківської області, де останні вживали спирті напої, в ході побутового конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, близько 19-00 години, маючи злочинний намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, наніс їй долонями обох рук внутрішньою стороною приблизно 6-7 ударів в область обличчя та декілька ударів по тулубу. В ніч з ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла у ліжку за вищевказаним місцем мешкання. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №82-Чт/14 від 29 квітня 2014 року, причиною смерті ОСОБА_4 була черепно-мозкова травма, що супроводжувалася субдуральним крововиливом та порушенням мозкового кровообігу, що виникла від ударної дії тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, нанесеними в період до 12 годин перед настанням смерті ІНФОРМАЦІЯ_8.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину не визнав і пояснив, що разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 відмічав свято 09 березня. Вони разом відпочивали, вживали спирті напої. Між ними виник конфлікт щодо використання мобільного телефону і, щоб заспокоїти ОСОБА_4, обвинувачений наніс їй декілька ударів долонями обох рук по обличчю. Оскільки ОСОБА_4 закривала обличчя руками, то удари ним були завдані в руки потерпілої, окрім одного удару, який було нанесено безпосередньо в обличчя ОСОБА_4 Умислу на завдання смерті чи тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 він не мав. В подальшому в судовому засіданні обвинувачений показання змінив, пояснивши, що ударів не завдавав, а ОСОБА_4 вдарилась головою об спинку ліжка, коли лягала відпочивати після вживання алкогольних напоїв вночі з ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину в повній мірі доведена зібраними та дослідженими судом доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні, згідно яких її мати ОСОБА_4 тривалий час проживала разом з ОСОБА_1, який регулярно застосовував щодо неї фізичне насилля;

-показаннями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні, згідно яких близько 08-00 години ранку 10 березня 2014 року їй зателефонував син ОСОБА_1 і повідомив, що ОСОБА_4 лежить мертва. Після чого свідок зателефонувала старшому сину ОСОБА_6, який поїхав до села Петрівське за місцем мешкання обвинуваченого;

-показаннями свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, згідно яких його брат ОСОБА_1 повідомив його, що між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт, під час якого останній було завдано декілька ударів, після чого вони помирилися, продовжили вживання спиртних напоїв, увечері лягли спати, а коли ОСОБА_1 прокинувся, то побачив, що ОСОБА_4 померла. Після цього ОСОБА_6 дав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 4000гривень для поховання ОСОБА_4;

-показаннями свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, згідно яких ОСОБА_1 вранці 10 березня 2014 року прийшов до неї й сказав, що убив ОСОБА_4 Свідок разом з обвинуваченим пішла до нього додому, де на дивані знаходився труп ОСОБА_4 зі слідами крові на подушці. Після чого, була викликана міліція, ОСОБА_7 приймала участь в проведенні слідчого експерименту за участі обвинуваченого, під час якого ОСОБА_1 давав показання добровільно;

-показаннями свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні, згідно яких вона викликала медичного працівника ОСОБА_9 у зв'язку зі смертю ОСОБА_4;

-показаннями свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні, згідно яких, отримавши виклик від ОСОБА_8, вона, будучи медичним працівником, приїхали в с.Петрівське де, за місцем мешкання ОСОБА_1, виявила ОСОБА_4, що лежала на дивані. Її обличчя було розбито, на подушці була кров. Перевіривши пульс потерпілої, свідок пересвідчилась у її смерті ОСОБА_4 і викликала міліцію;

-показаннями свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні, згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом в АДРЕСА_2 зловживали спиртними напоями. ОСОБА_10 неодноразово за її життя бачив ОСОБА_4 з гематомами на обличчі, які, зі слів останньої, були спричинені їй ОСОБА_1 10 березня 2014 року свідку стало відомо, що ОСОБА_4 померла;

-показаннями експерта ОСОБА_11 в судовому засіданні, згідно яких причиною смерті ОСОБА_4 стала черепно-мозкова травма, що виникла внаслідок не однократної ударної дії тупими твердими предмета в область голови.

Речовими доказами:

-паперовий пакет ХОБ СМЕ №2, в якому знаходиться піднігтьовий зміст ОСОБА_4, який було оглянуто та долучено до матеріалів справи (а.кр.пров.110-111);

-полімерний пакет зеленого кольору, в якому знаходиться наволочка з подушки який було оглянуто та долучено до матеріалів справи (а.кр.пров.117-118);

-полімерний пакет, жовтого кольору, в якому знаходиться кофта з капюшоном зеленого кольору, який було оглянуто та долучено до матеріалів справи (а.кр.пров.126-127);

-поліетиленовий пакет, білого кольору, в якому знаходиться кофта рожевого кольору, кофта білого кольору та сорочка зеленого кольору, який було оглянуто та долучено до матеріалів справи (а.кр.пров.135-136);

-поліетиленовий пакет, синього кольору, в якому маються зразки крові ОСОБА_1, який було оглянуто та долучено до матеріалів справи (а.кр.пров.145-146);

Крім того, будучи дослідженими в судовому засіданні наступні письмові докази, а саме:

-данними протоколу огляду місця події від 10 березня 2014 року, згідно якого оглянуто житловий будинок АДРЕСА_1. В приміщенні квартири 1 вказаного будинку слідів боротьби виявлено не було, в ліжку виявлено труп ОСОБА_4, вилучено наволочку з подушки з плямами крові(а.кр.пров. 11-13);

-данними протоколу огляду трупу від 10 березня 2014 року в ході якого було виявлено та зафіксовано відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення (а.кр.пров.14-20);

-данними протоколу слідчого експерименту від 13 березня 2014 року за участю обвинуваченого, в ході якого останній добровільно в присутності понятих вказав час, місце, спосіб вчинення злочину, зокрема нанесення ним 5-6 ударів в область обличчя ОСОБА_4.(а.кр.пров.61-66);

-даними висновку експерта №258-Ц/2014 від 26.03.14р., згідно якого в результаті проведення судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту лівої руки трупу ОСОБА_4, виявлені сліди крові людини, в яких виявлені антигени А і В, характерні для осіб з груповою диференціацією крові АВ (ІV), не виключно домішок в цьому об'єкті крові групи А (ІІ) с ізогемаглютинином анті-В, властивий ОСОБА_1 (а.кр.пров. 104-109);

-даними висновку експерта №138-Ис/14 від 07 квітня 2014 року, згідно якого на наволочці, вилученій під час огляду місця події, виявлена кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_4 не виключається. Крім того, не виключається домішок в цих плямах крові ОСОБА_1, при наявності у нього тілесних ушкоджень, що супроводжувалися зовнішньою кровотечею (а.кр.пров.115-116);

-даними висновку експерта №137-Ис/14 від 08 квітня 2014 року, згідно якого на спортивній кофті, належній ОСОБА_1, виявлена кров людини групи АВ, яка могла бути від ОСОБА_4, від ОСОБА_1 ця кров бути не могла. Крім того, на цій кофті виявлені сліди крові групи А с ізогемаглютинином анті-В, походження якої від ОСОБА_1 не виключається. Від ОСОБА_4 ця кров бути не могла (а.кр.пров.123-125);

-даними висновку експерта №136-Ис/14 від 04 квітня 2014 року, згідно якого на светрі, пуловері, нічній сорочці, вилучених при огляді місця події, виявлена кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_4 не виключається. Крім того, не виключається домішку в цих плямах крові, що походить від ОСОБА_1 за наявності у нього тілесних ушкоджень, що супроводжувалися зовнішнім крововиливом (а.кр.пров.132-134);

-даними висновку експерта №135-Ис/14 від 20 березня 2014 року, згідно якого кров ОСОБА_1 відноситься до групи А с ізогемаглютинином анті-В (а.кр.пров.143-144);

-данними висновку експерта №82-Чт/14 від 29 квітня 2014 року, згідно якого на трупі ОСОБА_4 були виявлені наступні тілесні ушкодження:

черепно-мозкова травма у виді субдурального крововиливу в лівій півкулі; забита рана по зовнішньому краю лівої очноямковій області і крововиливи в скроневій області зліва; п'ять синців на обличчі. Дана черепно-мозкова травма, яка за критерієм небезпеки для життя кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, утворилася від ударної дії тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, нанесеними в період до 12 часів, перед настанням смерті ІНФОРМАЦІЯ_7. Причиною смерті явилась вищевказана черепно-мозкова травма, що супроводжувалась субдуральним крововиливом і порушенням мозкового кровообігу;

синець на лівому плечі від ударної дії тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею; дане пошкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я (менше 6 днів) кваліфікується як легке тілесне ушкодження (а.кр.пров.156-159);

-даними висновку експерта №3-82-Ч/14 від 29 квітня 2014 року, згідно якого вищевказані пошкодження на трупі ОСОБА_4 могли утворитися при обставинах та по механізму, вказаному ОСОБА_1 на слідчому експерименті (а.кр.пров.160-162); -

не викликали сумніву у сторін кримінального провадження, тому оцінені судом як належні письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Ґрунтуючись на думці як сторони обвинувачення так і сторони захисту, судом прийнято рішення не досліджувати в судовому засіданні відеозаписи слідчих дій за участю обвинуваченого ОСОБА_1

Твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що його дії не перебувають в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_4, оскільки обвинувачений не завдавав останній ударів, а її смерть настала внаслідок травми, отриманої від удару об спинку ліжка, є безпідставними. Тому суд в цій частині дійшов протилежних висновків, що ґрунтуються на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Такі висновки відповідають показанням свідків та експерта, допитаних в судовому засіданні; даним судово-медичної експертизи та протоколів проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого та свідків.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 на те, що він не бажав завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, не бажав настання її смерті, а отже його дії мають бути кваліфіковані як вбивство через необережність, суд оцінює критично виходячи з наступного.

Визначаючи поняття вини у статті 23 КК України, законодавець вказує, що виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

У ст.24 КК України передбачено два види умислу: прямий і непрямий. Де непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання, а прямий - бажає настання цих наслідків.

Таким чином, свідомість і передбачення становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме припущення настання наслідків - його вольову ознаку. З урахуванням цих ознак зміст умислу полягає в тому, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Стаття25 КК України зазначає два види необережності: злочинна самовпевненість (самонадіяність) та злочинна недбалість. Згідно з ч.2 цієї ж норми необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільна небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення, а недбалістю за ч.3 той же статті, якщо особа не передбачала можливості настання суспільна небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

В пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини» детально роз'яснено, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, питання про умисел, його вид та спрямованість необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин учиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їх взаємостосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідку свого діяння: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а при умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання є необережним.

При відмежуванні самовпевненості від непрямого умислу слід виходити з того, що і за інтелектуальними, і за вольовими ознаками ці види вини мають певну схожість. Так, і при злочинній самовпевненості, і при непрямому умислі особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків.

Однак, якщо при злочинній самовпевненості особа передбачає абстрактну можливість настання наслідків, то при непрямому умислі - реальну конкретну можливість їх настання. У цьому полягає відмінність зазначених видів вини щодо інтелектуальної ознаки.

За вольовою ознакою відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу полягає в тому, що при злочинній самовпевненості воля особи спрямована на відвернення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Розрахунок особи - конкретний, спирається на обставину, здатну відвернути настання наслідків, однак, цей розрахунок виявляється помилковим. При непрямому ж умислі особа свідомо допускає настання суспільно небезпечних наслідків і як правило, в неї немає будь-якого розрахунку на відвернення наслідків.

З огляду на це, суд вважає, що ОСОБА_1 навмисно завдавав 6-7 ударів ОСОБА_4 в область обличчя, чим спричинив потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, діяв з непрямим умислом, оскільки: ударів завдавав навмисно; розумів, що його дії носять небезпечний характер; не бажав завдати останній тяжких тілесних ушкоджень, але в силу свого інтелектуальної розвитку свідомо припускав їх настання.

Отже, оскільки ОСОБА_1 діяв умисно, саме від його дій ОСОБА_4 було завдане тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, то суд приходить до висновку про безпідставність тверджень обвинуваченого щодо необхідності перекваліфікації його дій.

Таким чином, належних доказів на спростування обвинувачення стороною захисту не надано.

Досліджені безпосередньо в ході судового розгляду та оцінені в їх сукупності докази, дають суду підстави для визнання доведеною вини ОСОБА_1 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого. Дії обвинуваченого ОСОБА_1, в межах пред'явленого обвинувачення, суд кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України.

Судом досліджені докази, що характеризують обвинуваченого і встановлено, що він не працює, раніш не судимий, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, відповідно до статті 66 КК України, суд визнає часткове відшкодування завданих збитків.

Обставиною, що, відповідно до п.13 ч.1 статті 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину і вважає, що виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів не можливо без його ізоляції від суспільства.

При розгляді і вирішенні позовних вимог потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд приходить до наступного. Відповідно до ст.ст.23, 1168 ЦК України моральна шкода полягає в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою, зокрема щодо членів її сім'ї, і, у зв'язку зі смертю фізичної особи, відшкодовується, зокрема, її дітям. Виходячи з характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілих, які втратили матір внаслідок умисних дій ОСОБА_1, суд вважає,що позовні вимоги потерпілих щодо відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі. В частині відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2 належить відмовити, оскільки належних доказів на підтвердження завдання такої шкоди суду не представлено.

Питання про долю речових доказів вирішується судом відповідно до статті 100 КПК України. Витрати на залучення експертів в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України,-

ухвалив :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді 9 (дев'яти ) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою в умовах Харківського слідчого ізолятору Управління Департаменту пенітенціарної служби України в Харківській області.

Строк відбування покарання обраховувати з 12 березня 2014 року - моменту взяття під варту відповідно до ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Речові докази, передані до камери зберігання речових доказів за квитанціями №№87, 88 від 23.04.14р. :

-паперовий пакет ХОБ СМЕ №2, в якому знаходиться піднігтьовий зміст ОСОБА_1; паперовий пакет ХОБ СМЕ №2, в якому знаходиться піднігтьовий зміст ОСОБА_4, полімерний пакет зеленого кольору, в якому знаходиться наволочка з подушки; поліетиленовий пакет синього кольору, в якому знаходяться зразки крові ОСОБА_1; паперовий пакет зі зразками змивами ОСОБА_1, - знищити;

-полімерний пакет жовтого кольору, в якому знаходиться кофта з капюшоном зеленого кольору; полімерний пакет білого кольору, в якому знаходяться кофта рожевого кольору, кофта білого кольору, сорочка зеленого кольору - повернути власнику чи уповноваженій особі;

-інші - висновки експертів №№ 257-Ц/14, 258-Ц/14 від 26.03.14р., №138-Ис/14 від 07.04.14р., №134-Ис/14 від 08.04.14рр., №136-Ис/14 від 04.04.14р., №135-Ис/14 від 20.03.14р., №267-Ц/14 від 25.03.14р. - зберігати в матеріалах справи.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000, 00грн. (сто тисяч гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100 000, 00грн. (сто тисяч гривень 00 коп.).

Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя -