Рішення № 40527583, 15.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11503/14 15.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 273 684,98 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Гогітідзе В.Ф. - по дов. №16/10/13/5 від 16.10.2013р.

Від відповідача: Рощахівська С.А. - по дов. №06-5/205 від 27.08.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 273 684,98 грн., з яких: 238 374,36 основної заборгованості, 15 494,74 грн. - інфляційної складової боргу та 3% річних в розмірі 19 815,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії № 420492 від 01.02.2002р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2014р, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, було порушено провадження по справі № 910/11503/14 та призначено її до розгляду на 07.07.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. справу № 910/11503/14 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 273 684,98 грн., передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/11503/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 04.08.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.07.14р. справу № 910/11503/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її поверненням з відпустки.

07.07.2014р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Комунальне підприємство "Київпастранс" позов визнає частково в сумі 136 335,15 грн. - основного боргу та відповідно нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, в іншій частині позову відмовити оскільки позивачем було зайво нараховано 94 018,50 грн.

04.08.2014р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву на позов, відповідно до яких Комунальне підприємство "Київпастранс" просить задовольнити позов частково в межах визнаної відповідачем суми та розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 15.09.2014р.

В судовому засіданні 15.09.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечення викладені в письмовому відзиві в судовому засіданні підтримав.

В судовому засіданні 15.09.2104р. оголошено вступну та резолютивну частин рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.02.2002 між Закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" (енергопостачальна організація за договором) та Ком анальним підприємством «Київпастранс» (покупець за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420492 (далі - договір), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематичного поставляти та передати у власність покупцю товар - теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець зобов'язаний прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. статуту Публічного акціонерного товариства "Екострандарт", затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ "Екостандарт" (протокол № 2/2011 від 18.04.2011), товариство є правонаступником спільного підприємства з іноземним інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-КАН ПАУЕР" яке було створено в результаті реорганізації орендного підприємства "Дарницька ТЕЦ", у подальшому реорганізованого у ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер", перейменованого на Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруючі Компанія "ДАРтеплоцентраль" в подальшому на Закрите акціонерне товаристві "Екостандарт". На виконання вимог Закону України "Про акціонерні товаристві" щодо приведення статуту акціонерного товариства у відповідність з нормами цього закону найменування Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" змінено на Публічне акціонерне товариство "Екостандарт".

Згідно з пунктом 10.1. договору, даний договір укладений на термін з 01.02.2002 до 01.02.2003 і вважається подовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Відповідно до пункту 5.1. договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та КТМ ДАЕК "Київенерго", у відповідності з "Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії".

У відповідності до пунктів 6.4, 6.5 договору, покупець щомісячно з 12 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" (фактор) укладено договір факторингу № 28/09/12, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги до Комунального підприємства «Київпастранс» за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420492 від 01.02.2002 (основний договір) на суму 528476,42 грн. згідно з додатком № 3 до договору факторингу № 28/09/12.

У відповідності до пункту 1.1. договору факторингу № 28/09/12 сторонами визначено, що борг - це сума грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за основним договором. До боргу включаються суми визначені у розрахунку заборгованості та суми фінансування. Права вимоги - це всі права вимоги клієнта до боржника за основним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. договору факторингу № 28/09/12).

Положеннями пункту 2.3. договору факторингу № 28/09/12 визначено, що фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги, а фактор набуває права вимоги на борг, який він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані останнім суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, за винятком зворотного викупу права вимоги клієнтом.

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 28/09/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2. договору факторингу № 28/09/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору.

Крім того, 04.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (фактор) та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" (клієнт) укладено договір факторингу № 04/10/12, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги належне йому за договором факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Екостандарт", в тому числі право вимоги до Комуенального підприємства «Київпастранс» за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420492 від 01.02.2002 (основний договір) на суму 528 476,42 грн. 39 коп.

У відповідності до пункту 1.1. договору факторингу № 04/10/12 сторонами визначено, що борг - це сума грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за основним договором. До боргу включаються суми визначені у розрахунку заборгованості та суми фінансування. Права вимоги - це всі права вимоги клієнта до боржника за основним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. договору факторингу № 04/10/12).

Положеннями пункту 2.3. договору факторингу № 04/10/12 визначено, що фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги, а фактор набуває права вимоги на борг, який він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані останнім суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, за винятком зворотного викупу права вимоги клієнтом.

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 04/10/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2. договору факторингу № 04/10/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору.

Як встановлено судом, відповідно до підписаного Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" акту прийому-передачі документів від 04.10.2012, відповідно до договору факторингу № 04/10/10 від 04.10.2012 клієнт передав фактору засвідчені клієнтом копії договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк", та копії договорів з споживачами згідно з переліку визначеному у додатку № 3 до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Нормами частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Приписами статті 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як встановлено судом, за період з 01.10.2011 по 01.07.2012 енергопостачальною компанією (Публічним акціонерним товариством "Екострандарт") було поставлено покупцю (Публічному акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Каскад") теплову енергію на загальну суму 541 174,36 грн. 33 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2002 № 420492. Факт, обсяги, вартість наданих послуг та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року, рахунків-фактури за даний період, актів передачі товарної продукції за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року, зведених відомостей розщеплення сплат КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА, а також довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію від Публічного акціонерного товариства "Екострандарт" за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року.

Судом встановлено, що покупець в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року, у зв'язку з чим станом на 01.05.2014 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 238 374,36 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2011 по 01.04.2012 на суму 238 374,36 грн, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 420492 від 01.02.200 по оплаті спожитої теплову енергію за період з з 01.11.2011 по 01.04.2012 підлягають задоволенню у розмірі 238 374, 36грн.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 420492 від 01.02.2002, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 19 815,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15 494,74 грн. . за період прострочення з листопада 2011 по 01.05.2014.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420492 від 01.02.2002, та з урахуванням положень пункту 1.1 договору факторингу № 04/10/12 від 04.10.2012, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі19 815,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15 494,74 грн., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Згідно розпорядження органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) початок опалювального сезону 2011-2012 року розпочався 01.10.2011 року

На підставі листів відповідача від 17.10.2011 № 1007, № 1-35/2149 від 04.11.2011 та наряду № 3934 від 07.11.2011 було виконано включення об»єкта відповідача за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 6 та здійснена подача теплової енергії.

Умовами п.6.4 /Договору передбачено, що Відповідач з 12 по 14 число щомісяця отримує розрахункові документи за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць.

За даними реєстру надання платіжних документів (актів звіряння, рахунків- фактури, акту виконаних робіт, особисті картки) представник відповідача отримав документи 08.11.2011 року. Жодних заперечень щодо кількості та вартості отриманої теплової енергії відповідачем не надано. Також від Відповідача не надходило ніяких повідомлень, листів про те, що теплова енергія не споживається.

Відповідачем не виконані вимоги щодо порядку відключення від постачання теплової енергії, погодження з теплопостачальною організацією відключення теплової енергії згідно «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року №7.

Під час розгляду справи представником відповідача заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення на 12 місяців.

Клопотання мотивоване тим, що підприємство відповідача являється перевізником, яке відповідно ч.2.ст. 11 Закону України «Про автомобільний транспорт» - надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземним та електричним транспортом на пільгових умовах у повному обсязі. Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» (ст. 37) та до Закону України «Про міський електричний транспорт» (ст. 4) - перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення пільгових категорій та не вправі від них відмовитись.

Фінансово-господарську діяльність підприємство здійснює за рахунок власних доходів та коштів міського та державного бюджетів, які отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» (ст. 7, 29) та до Закону України «Про міський електричний транспорт» (ст.14) передбачено обов'язок органів державної влади забезпечувати належне функціонування транспортної системи та компенсацію витрат перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів у міському пасажирському транспорті.

В свою чергу, неналежне виконання покладених законодавством обов'язків органів державної влади та виконавчих органів місцевого самоврядування призвело до недоотримання коштів відповідачем з державного та міського бюджетів

Крім того, відповідач являється збитковим, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2008 - 2013 роки та за 1 квартал 2014р.

Внаслідок зазначеної заборгованості державного та міського бюджетів перед підприємством у частині виплати субвенцій на підприємстві виникли об'єктивні підстави, з яких на сьогодні Відповідач не має фінансових можливостей у повній мірі виконати рішення Господарського суду м. Києва у справі, що розглядається.

Станом на день розгляду справи відповідач має невиплачену заробітну плату працівникам ще за червень 2014р.

Суд розглянувши дану заяву та заслухавши пояснення представника позивача вважає, що дана заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Згідно з пунктом 7.2 Постанови від 17 жовтня 2012 року N 9 Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Судом встановлено, що в обґрунтування заяви боржник посилається, зокрема, на те, що останній знаходиться у тяжкому фінансовому становищі та має низький рівень платоспроможності.

Між тим, всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість розстрочки виконання рішення суду не надав доказів, які підтверджують тяжкий фінансовий стан заявника.

Також суд приймає до уваги, що згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Cудом встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004р.).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції» (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004р.).

Крім того, відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на наведені приписи вбачається, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних послуг, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт.

Керуючись, ст. 49, ст.. ст.. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 03328729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 22, ідентифікаційний код 32531966) 238 374 грн. 36 коп.. 15 494 грн. 74 коп. - інфляційні, 19 815 грн. 88 коп. - 3% річних та 5 473 грн. 70 коп. судового збору.

Після набрарнн6я рішенням видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 17.09.2014р.

Суддя Т.Ю. Трофименко