Постанова № 40354440, 03.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2014 року № 826/10985/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Сервіс ТТМ"

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання протиправними дій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Сервіс ТТМ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки, результати якої оформлено актом від 07.06.2014 №259/26-53-22-04-15/38952067 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року», зобов’язання виключити з ІС «Зустрічні звірки» інформацію щодо проведеної зустрічної звірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом допущено порушення вимог чинного законодавства, які визначають процедуру проведення зустрічної звірки, оскільки податковий орган не виконав обов’язок щодо надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення законному представнику позивача письмового запиту про надання інформації та її документального підтвердження та проведено зустрічну звірку за відсутності документів позивача.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідно до норм ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість місцезнаходженням ТОВ «Гранд Сервіс ТТМ» є буд 19 по вул. Миропільській у м. Києві.

Судом встановлено, що відповідачем з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Сервіс ТТМ» здійснено виїзд на податкову адресу позивача з метою вручення наказу від 05.06.2014 №1033 та пред’явлення направлення від 05.06.2014 №850, проте податковим органом встановлено, що ТОВ «Гранд Сервіс ТТМ» за податковою адресою не знаходиться.

На підставі викладеного податковим органом складно акт від 07.06.2014 №259/26-53-22-04-15/38952067 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року» (далі – акт звірки).

З акту звірки вбачається, що зустрічною звіркою ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» за січень, лютий 2014 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об’єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачальник-ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ»-покупці. Звіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування за березень 2014 року в розумінні ст. 185 та 134 Податкового кодексу України.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про співробітництво від 24.10.2013 №20/09/М/13 між позивачем та ТОВ «Консалтингова Компанія «Бізнес-Проект», відповідно до якого сторони тимчасово спільно користуються приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 19 з понеділка по четвер з 09:30 по 18:00 та у п’ятницю з 09:30 по 17:00 та ніші робочі дні приймати та видавати кореспонденцію, телефакси, телефонограми, електронну пошту, проводити їх реєстрацію та зберігання та повідомляти про них позивача.

З огляду на викладене, за податковою адресою позивач фактично не знаходиться, а отримує послуги секретаря від ТОВ «Консалтингова Компанія «Бізнес-Проект».

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1, статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У відповідності до пункту 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З вищезазначених правових норм вбачається, що проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив дії спрямовані на проведення зустрічної звірки ТОВ “Гранд-Сервіс ТТМ ” та встановив відсутність останнього за податковою адресою, про що і зазначено в акті від 07.06.2014 №259/26-53-22-04-15/38952067.

Позивач не надав суду доказів, які б спростовували доводи відповідача про відсутність ТОВ “Гранд-Сервіс ТТМ ” за податковою адресою.

Згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню зустрічних звірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню зустрічних звірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків. Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то дії по проведенню зустрічних звірок та складанню акту) може бути об’єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення зустрічної звірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами звірки.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

У контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Дії зі складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16.07.2014 К/800/23408/13 (ЄДРСР № 39888017).

Крім того, зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача вбачається, що оскаржуючи дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки, позивач фактично не погоджується зі змістом даного акту та викладених у ньому висновків.

Однак, висновки податкового органу, викладені в акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси.

Складений відповідачем акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача є лише формою фіксації податкової інформації, яка використовується податковими органами, та не є тим рішенням суб’єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

З огляду на викладене, оскільки дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки, результати якої оформлено актом від 07.06.2014 №259/26-53-22-04-15/38952067, не мають безпосереднього впливу на права, свободи, інтереси та обов’язки позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Щодо позовної вимог про зобов’язання виключити з ІС «Зустрічні звірки» інформацію щодо проведеної зустрічної звірки, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 72 Податкового кодексу України для забезпечення діяльності податкових органів використовується, зокрема, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків, за результатами податкового контролю.

Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, податкова інформація може, зокрема, зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Згідно із п. 63.12 ст. 63 Кодексу інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації в Аналітично – інформаційній системі “Податковий блок” на підставі вказаної вище довідки саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, позивача.

Таким чином, наявність відповідної інформації в обумовленому програмному продукті органу податкової служби безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов'язків платника податків, тобто не породжує правових наслідків.

Дана позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013р. по справі №К/800/12884 (2а-17480/12/2670).

Такі дії, по суті, є лише збиранням доказової інформації податковим органом, що фіксується в акті перевірки, який виступає носієм цієї доказової інформації.

З огляду на викладене, позовні вимоги у вказаній частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Позивачем не доведено суду, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій.

З огляду на те, що завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів осіб, враховуючи, що вчинення податковим органом дій щодо проведення перевірки, оформлення актів за результатом проведено перевірки (зустрічної звірки) та внесення до ІС «Зустрічні звірки» відомостей на підставі акту звірки не порушує права та інтереси позивача, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда