Рішення № 40069724, 06.08.2014, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/986/14

Єдиний унікальний № 742/2949/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,

секретаря - Хотінь Ж.О.,

за участі відповідача - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» до ОСОБА_1, співвідповідача СК «Добробут» про відшкодування шкоди в порядку регресу -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2014 року представник позивача ТДВ «Страхова компанія «Індіго» звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 58 048 грн 18 к.

Вимоги мотивовані тим, що 10.04.2011 року з вини відповідача відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів - застрахованого в ТДВ «СК «Індіго» автомобіля «Mitsubishi» /д.н.з. НОМЕР_1/ під керуванням ОСОБА_2, автомобіля «Ford» /д.н.з. НОМЕР_2/ під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Subary» /д.н.з. НОМЕР_3/ під керуванням ОСОБА_1

ТДВ «СК «Індіго» здійснило виплату страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком в розмірі 58 048 грн 18 к. Оскільки ОСОБА_1 у добровільному порядку зазначені кошти не повернув, представник позивача змушений звернутись до суду з вказаним позовом /а.с.2/.

В судове представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надіславши до канцелярії суду письмову заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, що узгоджується з вимогами ч.2 ст.158 ЦПК України, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечував щодо задоволення заявлених позовних. Обґрунтовуючи безпідставність заявлених до нього позовних вимог, останній вказував на відсутність в його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення, спростовуючи обставини, які викладені в постанові Оболонського районного суду м. Києва від 04.05.2011 року. Окрім того, вказував на необхідність стягнення страхового відшкодування з залученого за його клопотанням саме з співвідповідача СК «Добробут». Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів в підтвердження наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в розпорядження суду не надав. Після повернення головуючого по справі з нарадчої кімнати, зумовленої розглядом безпідставно заявленого ОСОБА_1 клопотанням про відвід судді, відповідач самовільно залишив залу судового засідання /а.с.42/. Про причини вказаної поведінки ані секретар судового засідання, ані інші працівники суду повідомлені не були.

Представник співвідповідача СК «Добробут» в судове засідання також не з'явився, хоча в силу ч.5 ст.74 ЦПК України, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.40/. Про причини неявки до суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності або ж про відкладення розгляду справи не надав.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.04.2011 року в м. Києві на вулиці З. Гайдай за участі ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано механічних пошкоджень автомобілю «Mitsubishi» /д.н.з. НОМЕР_1/ під керуванням ОСОБА_2

21.05.2010 року між ТДВ «СК «Індіго» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 206-01996-10, згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Mitsubishi» /д.н.з. НОМЕР_1/ /а.с.3/.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04.05.2011 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності /а.с.10/. Вказане рішення набрало законної сили і згідно ст.61 ЦПК України є преюдиціальним при вирішенні даного спору, а тому доводи відповідача ОСОБА_1 з приводу безпідставності визнання його винним в ДТП є абсолютно неприйнятними.

На підставі рахунку № 05714\00004511 від 21.04.2011 року, складеного на підставі нього страхового акту № 14529/206 від 08.08.2012 року і розрахунку страхового відшкодування до страхового акту від 05.05.2011 року, власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer» /д.н.з. НОМЕР_1/ сплачено страхове відшкодування в розмірі 58 048 грн 18 к., що підтверджується платіжним дорученням від 08.08.2012 року № 169 /а.с.6,7-8,9/.

Суд, на виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, дотримуючись принципу диспозитивності, неодноразово роз'яснював відповідачу ОСОБА_1, в тому числі і шляхом постановлення ухвал про забезпечення доказів, про наслідки вчинення або не вчинення певних процесуальних дій, самостійного обов'язку доведення ним тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, оскільки процесуальним законом не передбачено право суду на збирання доказів з власної ініціативи /а.с.37/.

Незважаючи на роз'яснення головуючим по справі необхідність заявлення клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, в разі заперечення розміру страхового відшкодування, ОСОБА_1, відповідно до ч.2 ст.11 та ч.3 ст.27 ЦПК України, скористався на власний розсуд своїми правами щодо предмету спору, мотивуючи власну позицію лише відсутністю на час розгляду справи належних коштів для оплати відповідної судової експертизи.

Власне суб'єктивне твердження відповідача ОСОБА_1 стосовно його незгоди в частині розміру завданої матеріальної шкоди, не підтверджується жодним письмовим доказом та в повному обсязі спростовується дослідженими в судовому засіданні матеріалами цивільної справи /а.с.6,7-8,9/.

Положеннями ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» /далі-Закону/ застережено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з п.п.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка.

У системному взаємозв'язку з п.5 ч.1 ст.989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення для вирішення страховиком питання про виплату страхового відшкодування має його повідомлення страхувальником про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страховика повідомити письмово страхувальника про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічні роз'яснення й містяться у постанові Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року «Про деякі застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Пояснення відповідача ОСОБА_1, надані ним в судовому засіданні, з огляду на відсутність жодних належних та допустимих доказів як в підтвердження наявності договірних відносин з СК «Добробут», так і доказів виконання ним передбаченого ст.33 Закону № 1961-IV обов'язку, об'єктивно не дозволяють суду встановити правові підстави відповідальності залученого як співвідповідачем страховика.

Положеннями ст.ст.10,60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодних клопотань в порядку ст.ст.133,137 ЦПК України відповідачем ОСОБА_1 на розгляд суду надано не було, що підтверджується журналом судового засідання та матеріалами цивільної справи.

Згідно ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування страхувальнику, до позивача у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке останнє мало до ОСОБА_1, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування в підтвердження страхування відповідачем особистої цивільно-правової відповідальності, з огляду на надані сторонами в розпорядження суду докази, суд приходить до висновку, що завдана шкода ТДВ «СК «Індіго» в повному обсязі підлягає стягненню саме з ОСОБА_1 Підстав для стягнення з залученого до участі в справі як співвідповідача СК «Добробут» страхового відшкодування, з наданих в матеріалах справи письмових доказів, суд не вбачає.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З урахуванням цього, суд вважає, що судовий збір в розмірі 580 грн 49 к., який було сплачено позивачем, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі /а.с.1/.

Керуючись ст.ст.10,11,60,208-209,292,294-296 ЦПК України, ст.ст.993,1191 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» до ОСОБА_1, співвідповідача СК «Добробут» про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» /п/р № 2650301899115 в від. № 6 ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ: 33831166/ страхове відшкодування в сумі 58 048 грн /п'ятдесят вісім тисяч сорок вісім/ гривень 18 к.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» /п/р № 2650301899115 в від. № 6 ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ: 33831166/ судовий збір в розмірі 580 грн 49 к.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Прилуцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Прилуцького міськрайонного суду

Чернігівської області В.Г. Павлов