Рішення № 40001740, 16.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10431/14 16.07.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"простягнення 239 601,55 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Данилевський О.М. - дов. № 14-89 від 18.04.2014 р.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" (надалі - ТОВ "СГС ПЛЮС") про стягнення 239 601,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.08.2013 р. господарським судом міста Севастополя було винесено рішення, яким позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "СГС ПЛЮС" заборгованість у розмірі 2 430 801,64 грн., пеню у розмірі 107 426,78 грн., 3% річних у розмірі 21 485,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 505,80 грн., 7% штрафу у розмірі 170 156,11 грн. та судовий збір у розмірі 54 727,51 грн. Відповідач рішення господарського суду міста Севастополя від 01.08.2013 р. не виконав, у зв'язку із чим позивачем за загальний період з 20.04.2013 р. по 18.04.2014 р. було додатково нараховано пеню у розмірі 83 579,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 83 297,67 грн. та 3% річних у розмірі 72 724,26 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2014 р. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та попросив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.07.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується телефонограмою від 11.07.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2012 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "СГС ПЛЮС" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №0113-БО (далі - "Договір"), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу №0113-БО від 11.07.2012 р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 468 301,93 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 р. на загальну суму 2 037 500,29 грн. та актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 р. на загальну суму 2 430 801,64 грн., що підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Проте відповідач свого грошового зобов'язання належним чином не виконав внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті вартості поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.08.2013 р. у справі №919/592/13 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "СГС ПЛЮС" заборгованість у розмірі 2 430 801,64 грн., пеню у розмірі 107 426,78 грн., 3% річних у розмірі 21 485,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 505,80 грн., 7% штрафу у розмірі 170 156,11 грн. та судовий збір у розмірі 54 727,51 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості поставленого природного газу.

Позивачем у зв'язку із простроченням сплати заборгованості у розмірі 2 430 801,64 грн. заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 83 579,62 грн. за період з 20.04.2013 р. по 14.07.2013 р., інфляційних втрат у розмірі 83 297,67 грн. та 3% річних у розмірі 72 724,26 грн. за період з 20.04.2013 р. по 18.04.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов'язання відповідача (виникло за Договором №0113-БО від 11.07.2012 р.) по сплаті вартості поставленого природного газу до 20.04.2013 р. у розмірі 2 430 801,64 грн. підтверджується рішенням господарського суду м. Севастополя від 01.08.2013 р. у справі №919/592/13 за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 2 430 801,64 грн. не виконано.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 83 297,67 грн. та 3% річних у розмірі 72 724,26 грн. за період з 20.04.2013 р. по 18.04.2014 р.

Суд здійснює перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності їх нарахування.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 72 724,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 83 297,67 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення пені суд відзначає наступне.

Позивачем у зв'язку із простроченням сплати заборгованості у розмірі 2 430 801,64 грн. заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 83 579,62 грн. за період з 20.04.2013 р. по 14.07.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті вартості поставленого природного газу належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно із п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Поставка природного газу на суму 2 430 801,64 грн. була здійснена позивачем 31.12.2012 р., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу.

Таким чином, обов'язок з оплати вартості поставленого природного газу повинен був бути виконаний до 14.01.2014 р.

Відповідач у встановлений Договором строк свого зобов'язання належним чином не виконав, а тому з 15.01.2014 р. відповідач є таким, що просторочив.

Згідно рішення господарського суду міста Севастополя від 01.08.2013 р. у справі №919/592/13 з відповідача стягнуто пеню за період з 15.01.2013 р. до 19.04.2013 р., тобто за три місяця та чотири дні.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку ним розрахунок пені здійснено за період з 20.04.2013 р. по 14.07.2013 р., що є правомірним.

Суд здійснює перерахунок пені на предмет правильності її нарахування.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені за період з 20.04.2013 р. по 14.07.2013 р. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 83 579,62 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Суд відзначає, що згідно ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність (один рік), проте відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" (99046, м. Севастополь, вул. Генерала Мельника, 9А, код ЄДРПОУ 32294088) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницього, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 83 579 (вісімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 62 коп. пені, 72 724 (сімдесят дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 26 коп. три відсотки річних, 83 297 (вісімдесят три тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 67 коп. інфляційних втрат та 4 792 (чотири тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 10 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 21.07.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко