Постанова № 38998367, 30.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 473/1860/14-п 30.05.2014 30.05.2014 30.05.2014

Номер провадження: 33/784/125/14

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/784/125/14 Головуючий суду 1-ї інстанції:

Категорія: ст.172-7 КУпАП суддя Домарєва Н.В.

Головуючий апеляційної інстанції:

суддя Чернявський А.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2014 року м. Миколаїв

апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді - Чернявського А.С.,

при секретарі - Богданову Б.Ф.,

прокурора - Кременцова А.В.,

особи притягнутої до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляцією особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 травня 2014 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови суду, ОСОБА_1, визнано винним в тому, що він, будучи посадовою особою державного органу, працюючи начальником Вознесенського міжрайонного управління водного господарства, всупереч вимогам ст.9, ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» в період з 01.07.2011 року по теперішній час не вжив заходів щодо усунення конфлікту інтересів, пов'язаного з підпорядкуванням йому близької особи та у письмовій формі не повідомив про це керівництво Державного агентства водних ресурсів України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-7 КУпАП.

В апеляції ОСОБА_1 просить постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 травня 2014 року, скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП.

Вважає, що суд при розгляді справи не повно та не об'єктивно дав оцінку всім обставинам справи, в результаті чого зробив неправильні висновки та постановив незаконне рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_2 прийнята на роботу з 01.06.2005 року, у той час антикорупційне законодавство, а саме Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 р. №356/95-ВР, що втратив чинність 01.01.2011 року, не містив такого поняття, як «конфлікт інтересів» та його повідомлення, а також відповідальність за неповідомлення про конфлікт інтересів.

Також апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_2, що є його дружиною, перебуваючи на посаді диспетчера 1-ї категорії Вознесенської експлуатаційної дільниці відповідно до своїх посадових повноважень, передбачених посадовою інструкцією, штатного розпису та структури установи, безпосередньо підпорядковується начальнику Вознесенської експлуатаційної дільниці - ОСОБА_3

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі п.1.2 Посадової інструкції диспетчера, що регламентує взаємовідносини з керівниками та іншим персоналом.

Також апелянт зазначає, що надання вказівок, доручень ОСОБА_2 чи контроль за їх виконанням здійснюється не ним, як керівником установи, а її безпосереднім керівником - начальником Вознесенської експлуатаційної дільниці.

Крім того, накази про облік робочого часу, заходи заохочення у вигляді преміювання, притягнення до відповідальності працівників, складаються відповідними керівниками підрозділів та служб управління і тільки після цього подаються на затвердження керівнику установи.

Зазначає, що ОСОБА_2 виконуючи свої посадові обов'язки, не знаходиться у його безпосередньому підпорядкуванні, як керівник він не втручається в її роботу, а тому суперечностей між особистими майновими, немайновими інтересами та службовими повноваженнями близьких осіб в даному випадку не має.

Крім того зазначає, що він не приховував факт роботи його дружини та з прийняттям відповідного Закону консультувався та доповідав в усній формі начальнику Миколаївського обласного управління водного господарства про роботу в одній сфері не підпорядкованих напряму трудовими обов'язками керівнику посадових осіб. Про що в судовому засіданні повідомляв начальник облводресурсів ОСОБА_4, однак його пояснення судом першої інстанції не прийнято до уваги.

Тому апелянт вважає, що конфлікт інтересів в даному випадку відсутній, а не повідомлення безпосереднього свого керівника не становить великої суспільної небезпечності та не завдало будь-яких збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; апелянта ОСОБА_1, який просив задовольнити його апеляцію; прокурора, який вважав, що апеляція задоволенню не підлягає; вивчивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляції, суд приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.9, ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» для посадових осіб державних органів встановлено обмеження, згідно якого вони не можуть мати у своєму безпосередньому підпорядкуванні близьких осіб, а у разі виникнення таких обставин повинні вживати заходів щодо їх усунення у 15- денний строк, та невідкладно у письмовій формі повідомляти про це безпосереднього керівника.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, який працює на посаді начальник Вознесенського міжрайонного управління водного господарства, перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 яка є диспетчером 1-ї категорії Вознесенської експлуатаційної дільниці, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу (а.с.79).

Однак висновки суду першої інстанції про те, що призначена ОСОБА_1 на посаду диспетчера 1-ї категорії Вознесенської експлуатаційної дільниці ОСОБА_2, знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_1, перебуває у правовій залежності від останнього, в тому числі через вирішення питання про прийняття та звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю а їх виконанням, що породжує конфлікт інтересів, є невірними.

Так, загальні положення посадової інструкції диспетчера містять вичерпний перелік осіб, яким диспетчер підпорядковується, а саме: головному енергетику, начальнику дільниці, головному спеціалісту служби водокористування, начальнику насосних станцій, та до якого не входить начальник управління. ( а.с. 28)

Про те, що ОСОБА_2 не знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні начальника управління - ОСОБА_1 також підтверджується письмовими поясненнями начальника Вознесенської експлуатаційної дільниці Вознесенського міжрайонного Управління водного господарства - ОСОБА_3, який пояснив, що саме він надає вказівки ОСОБА_2, контролює їх виконання, здійснює фактичне табелювання робочого часу, готує пропозиції начальнику Управління ОСОБА_1 щодо накладення стягнень та застосування заохочень, премій та інше, після чого ОСОБА_1, як начальник Управління приймає остаточне рішення. (а.с. 92).

Пояснення ОСОБА_3, підтверджуються документами, що містяться в матеріалах справи, а саме: посадовою інструкцією начальника експлуатаційної дільниці Вознесенського МУВГ (а.с. 48-50); табелями обліку робочого часу ( а.с. 51-76); штатним розписом (а.с. 101-104).

В суді першої інстанції, допитаний в якості свідка начальник Миколаївського обласного управління водного господарства ОСОБА_4 зазначив, що йому було відомо про те, що у Вознесенській експлуатаційній дільниці працює диспетчером ОСОБА_2, яка підпорядковувалась начальнику дільниці ОСОБА_3, а не начальнику управління ОСОБА_1

Вказане підтверджує доводи ОСОБА_1, про те, що ним доповідалось своєму керівнику про те, що в управлінні, яке він очолює, працює його дружина.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист першого заступника Державного агентства водних ресурсів України про те, що ОСОБА_2, працюючи на посаді диспетчера 1-ї категорії Вознесенської експлуатаційної дільниці, відповідно до своїх посадових обов'язків та штатного розпису організації безпосередньо підпорядковується начальнику Вознесенської експлуатаційної дільниці. Виконання ОСОБА_2 вказівок, доручень та контроль за їх виконанням здійснюється не керівником Вознесенського міжрайонного управління водного господарства, а начальником дільниці. А у зв'язку з тим, що ОСОБА_2, виконуючи свої посадові обов'язки, не знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні начальника Вознесенського МУВГ ОСОБА_1, останній й не повідомляв про це безпосереднього керівника. (а.с. 87).

Тому, на підставі вище викладеного, апеляційний суд вважає, що в даному випадку за відсутності безпосереднього підпорядкування, конфлікт інтересів відсутній, а тому й не мало місця повідомлення про конфлікт інтересів.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши всі зібрані по справі докази, не дав їм належної оцінки, у зв'язку з чим дійшов неправильного висновку щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП, а тому постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 травня 2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.172-7 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного корупційного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області А.С. Чернявський