Рішення № 38958728, 20.05.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5075/13-ц

пр. № 2/759/50/14

20 травня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Яцевич В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення-

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру за номером АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570), шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності, з внесенням даних про правочин купівлі-продажу предмету іпотеки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ "КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України та стягнення з відповідачів судових витрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.11.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №KIL0G0000001629 відповідно до якого Банк надав у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 305000,00 грн. зі спалою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.11.2032 року. Крім того, згідно умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 22.02.2013 року заборгованість становить 626275,98 грн., яка складається з наступного:

- 299955,94 грн. - заборгованість за кредитом;

- 146144,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 123241,50 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи відповідно до Договору;

- 56934,18 грн. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором укладеним між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, останні уклали договір іпотеки №KIL0GI0000001629, згідно якого відповідач надав іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 40,70 кв.м., житловою площею 17,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 406700 грн. 00 коп. Враховуючи те, що зобов'язання щодо виконання вимог кредитного договору Відповідачем не виконуються належним чином та те, що вимога добровільного звільнення житлової квартири Відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, передбачена ст.ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку», не здійснена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала відповідні пояснення.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та на те, що для досудового врегулювання ним вжито значний обсяг заходів у відповідності до договірних умов кредитування.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини, які свідчать про поважність неявки в судове засідання не повідомила.

Третя особа надіслала лист, яким просить слухати справу за відсутності її представника.

Суд, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи, на підставі наявних в справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит від 16.11.2007 року, відповідно до якого Банк надав грошові кошти в сумі 305000,00 грн. на умовах визначених Кредитним договором, процентна ставка 15% річних, кінцевий термін повернення основної заборгованості - 16.11.2032рік (а.с.17-22).

Також, 16.11.2007 між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №KIL0G10000001629, за яким відповідач передав, а позивач прийняв в іпотеку квартиру за номером АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності (а.с. 25-30).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 22.02.2013 ОСОБА_1 Має заборгованість, яка становить 626275,98 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 299955,94 грн. ; заборгованість по процентам за користування кредитом - 146144,36 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи відповідно до Договору 123241,50 грн.; штраф (процентна складова)- 56934,18 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, зокрема, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобовязання, вони не будуть виконані належним чином та у випадку, якщо інформація та документи, надані іпотекодавцем при укладенні цього договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, а також у випадках передбачених п.5.2.4. Договору про іпотечний кредит, а п. 4.2. вказано договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, доказів в спростування даної обставини відповідачем не надано, з огляду на те, що відповідачі зареєстрували неповнолітнього сина в спірній квартирі без згоди банку, тобто з порушенням умов іпотечного договору, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення способу реалізації предмета іпотеки ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

В квартирі за номером АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно відповіді з Святошинського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України (а.с. 72), проте реєстрацію неповнолітнього в спірній квартирі проведено без згоди Банку, чим відповідачем ОСОБА_1 порушено п. 1.7.1 іпотечного договору, в якому зазначено, що іпотекодавець не має права без письмової згоди іпотекодержателя вчиняти будь-які дії, які можуть вплинути, як безпосередньо, так і опосередковано, як тепер, так і в майбутньому, на кількісні та якісні показники предмету іпотеки.

Доказів в спростування даної обставини відповідачем - ОСОБА_1 суду не надано.

ПАТ «КБ «Приватбанк» відповідачам направлялись вимоги, щодо усунення порушень умов кредитного договору та добровільне виселення, що підтверджується реєстром поштових відправлень та повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 11-16).

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п. 43, 44 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року N 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Враховуючи викладене, зважаючи, що відповідачі добровільно спірну квартиру не звільнили, з огляду на те, що дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки не мала, а реєстрація неповнолітньої дитини, вчинена без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки, суд дійшов висновку, що і в цій частині позовні вимоги про виселення відповідачів з квартири за номером АДРЕСА_1, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зняття відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, суд повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, в ній закріплено принцип непорушності права приватної власності, який передбачає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів затвердженого Наказом МВС України 22.11.2012 року за №1077 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2109/22421.

У пункті 3.1 Порядку зазначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев'ять пункту 3.1 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.

Відповідно до підпункту 8 п. 3.1 даного Порядку зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Аналогічні норми закріплені в ст.11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», де вказано, реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

В силу наведеної норми позивач повинен звертатися до органу реєстрації з вимогою про зняття з реєстрації місця проживання відповідачів та інших осіб, які зареєстровані у квартирі (предмет іпотеки).

Однак, будь-яких відомостей щодо звернення позивача до органу уповноваженого здійснювати реєстрацію чи зняття з реєстрації відповідача до суду позивачем не надавалось. Суд не вправі підміняти функції державних органів (органів реєстрації), на які покладені обов'язки з реєстрації місця проживання громадян, а тому в частині позовних вимог про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 слід відмовити.

Керуючись; ст. ст. 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК України; ст. ст. 11, 12, 33, 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення - задовольнити частково.

Звернути стягнення на квартиру загальною площею 40,70 кв.м., житловою площею 17,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності, з внесенням даних про правочин купівлі-продажу предмету іпотеки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ "КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних продажу предмету іпотеки.

Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :