Рішення № 38746124, 13.05.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2014 р.Справа № 924/370/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркомплект", м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область

до Державного підприємства „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", м. Старокостянтинів, Хмельницька область

про стягнення 1 575 803,78 грн., з яких 1 567 952,86 грн. заборгованості за поставлену продукцію згідно із договором №3-01 від 23.01.2013 р., 7 850,92 грн. пені за невиконання зобов'язань

За участю представників сторін:

від позивача: Богуш І.А. - за довіреністю №04/1/02-14УК від 03.02.2014р.;

від відповідача: Мініх І.М. - за довіреністю №424 від 09.07.2013р.

Рішення приймається 13.05.2014 р., оскільки в судовому засіданні 12.05.2014 р. оголошувалась перерва.

В засіданні суду 13.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив суд стягнути із відповідача, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, заборгованість в сумі 1 647 515,89 грн., з яких 1 639 664,97 грн. основного боргу за поставлену продукцію згідно із договором №3-01 від 23.01.2013 р. та 7 850,92 грн. пені за невиконання зобов'язань.

Судом також враховано, що ухвалою від 28.04.2014р. провадження по даній справі було припинено згідно п.п.1-1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 71 712,11 грн. основного боргу у зв'язку із сплатою відповідачем вказаної суми (платіжні доручення №773 від 23.04.2014р., №764 від 22.04.2014р., №734 від 17.04.2014р.)

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між Державним підприємством „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" та ТОВ „Укркомплект", укладено договір №3-01 від 23 січня 2013 р. про поставку та передачу у власність продукції.

Згідно із умовами вказаного вище договору ТОВ „Укркомплект" як виконавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю продукцію дріт, відповідно до специфікації додаток №1 для забезпечення діяльності Замовника, а Державне підприємство „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", як замовник приймати належним чином надані послуги та оплачувати їх вартість.

Відповідно до п.6.2 Договору ДП „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" зобов'язувалося оплачувати надані послуги на умовах відстрочки платежу протягом 95 календарних днів з дня поставки продукції на склад Покупця.

У відповідності до накладної №РН-0000131 від 18.12.2013р. ТОВ „Укркомплект" поставило продукції на загальну суму 216 171,06 грн. з урахуванням ПДВ, а ДП „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" враховуючи умови відстрочки платежу протягом 95 календарних днів з дня поставки продукції на склад Покупця їх не оплатив, хоча строк оплати настав.

Не оплачуючи у встановлений строк вартість наданих послуг ДП „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" порушує права та законні інтереси ТОВ „Укркомплект", а також порушує положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень п.9.2 Договору Покупець за даним Договором несе наступну відповідальність: за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в грошовому виразі в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки враховуючи день оплати.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона (Продавець) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність (Покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За таких обставин, позивач просить суд про задоволення позовних вимог.

Відповідач у направленому суду письмовому відзиві на позов за вих.№232 від 07.04.2014р. повідомив, що Державне підприємство „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" підтверджує суму заборгованості в розмірі 1 639 664,97 грн., що виникла станом на 23.03.2014 року за поставку металопродукції позивачем відповідачу згідно умов договору поставки №3-01 від 23.01.2013 року. Щодо стягнення пені, то відповідач зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому відповідач вказує, що позивачем не надано до суду доказів завдання відповідачем збитків внаслідок неналежного виконання обов'язку щодо сплати за отриманий товар, а заборгованість з оплати є незначною та виникла внаслідок неможливості реалізації заводом продукції в зимовий період, так як виробництво має сезонний характер та значної кредиторської заборгованості в розмірі близько 14 млн. грн., що перевищує дебіторську заборгованість на 6 млн. грн.

Тому відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, ч.3 ст.83 ГПК України відповідач просить прийняти рішення про зменшення розміру пені до 800 грн., що становитиме близько 10% від нарахованої позивачем суми пені, а також у відповідності до ст.83 ГПК України прийняти рішення з відстрочкою виконання на три календарних місяці у зв'язку з важким фінансовим становищем на підприємстві.

Представник позивача в засіданні суду 13.05.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав та просив про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.2014р. участі не приймав, просить врахувати позицію, викладену у відзиві.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Державне підприємство „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", м.Старокостянтинів зареєстроване як юридична особа 28.01.2004р. , про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №218328 серія А00, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР станом на 29.01.2014р. №367069 серія АГ, підтверджено довідкою статистики №673684 від 23.01.2013р.

23.01.2013р. між ТОВ „Укркомплект" (постачальник) та ДП „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (покупець) укладено договір поставки №3-01, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю певну продукцію, далі - товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (п.п.1.1. договору).

Згідно п. 2.1 договору передбачено, що постачальник гарантує якість товару у відповідності до ДСТУ 3760:2006 (ГОСТ 5781-82), ГОСТу 10884-94. Постачальник засвідчує якість товару сертифікатом (паспортом) якості, які передаються покупцеві з кожною партією товару

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями на умовах СРТ правил Інкотермс (ред.2000р.) зі складу постачальника на склад покупця (Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Ворошилова, 22). Постачальник зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару на склад Покупця за адресою, зазначеною в даному пункті договору. Строк поставки становить 15 календарних днів з дня надання Покупцем Постачальнику заявки на поставку партії товару. Заявка на поставку партії товару здійснюється Покупцем Постачальнику засобами факсимільного зв'язку за контактним номером телефону Постачальника, що вказаний в даному договорі або рекомендованим поштовим відправленням. Витяг з реєстру дзвінків факсимільного апарату або квитанція поштової служби є належним доказом подання такої заявки Покупцем Постачальнику.

Вказаним договором сторони перебачили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим Договором. Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в грошовому виразі у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, враховуючи день оплати. (п.п.9.1, 9.2 договору).

Відповідно до п.п.9.3 договору передбачено, що за несвоєчасну передачу товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в грошовому виразі у розмірі облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочки, включаючи день оплати. У випадку прострочки поставки заявленої партії товару понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості простроченого до поставки товару.

Згідно Специфікації №1 (додаток №1 до договору №3-01 від 23.01.2013р.), яка підписана представниками обох сторін, сторони узгодили поставку товару (сортовий круглий прокат для формування залізобетонних виробів) із врахуванням транспортних витрат на загальну суму 17 138 340,00 грн.

На виконання зобов`язань по договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 639 664,97 грн., а саме:

- на суму 49 346,93 грн. по видатковій накладні №РН-0000111 від 01.11.2013р. згідно довіреності №576 від 25.10.2013), товарно-транспортній накладній УК №70/11-13 від 01.11.2013р. , акту приймання-передачі №47 /11-13 від 01.11.2013 р.;

- на суму 211 578,48 грн. по видатковій накладні №РН-0000112 від 05.11.2013р. згідно довіреності №591 від 05.11.2013р., ТТН УК №71/11-13 від 05.11.2013р., акту приймання-передачі №48/11-13 від 05.11.2013р.;

- на суму 217 075,60 грн. по видатковій накладні №РН-0000113 від 06.11.2013р., згідно довіреності №591 від 05.11.2013р., ТТН УК №72/11-13 від 06.11.2013р., акту приймання-передачі №49/11-13 від 06.11.2013р.;

- на суму 7 308,00 грн. по видатковій накладні №РН-0000114 від 06.11.2013р. згідно довіреності №591 від 05.11.2013р., ТТН УК №73/11-13 від 06.11.2013р.; акту приймання-передачі №49/11-13 від 06.11.2013р.;

- на суму 95 569,20 грн. по видатковій накладні №РН-0000116 від 15.11.2013р. згідно довіреності №614 від 15.11.2013р., ТТН УК №74/11-13 від 15.11.2013р., акту приймання-передачі №50/11-13 від 15.11.2013р.;

- на суму 172 091,52 грн. по видатковій накладні №РН-0000118 від 20.11.2013р. згідно довіреності №614 від 15.11.2013р., ТТН УК №75/11-13 від 20.11.2013р., акту приймання-передачі №51/11-13 від 20.11.2013р.;

- на суму 103 752,00 грн. по видатковій накладні №РН-0000119 від 20.11.2013р. по довіреності №614 від 15.11.2013р., ТТН УК №76/11-13 від 20.11.2013р., акту приймання-передачі №51/11-13 від 20.11.2013р.;

- на суму 186 607,74 грн. по видатковій накладні №РН-0000121 від 22.11.2013р., по довіреності №614 від 15.11.2013р., ТТН УК №77/11-13 від 22.11.2013р., акту приймання-передачі №52/11-13 від 22.11.2013р.;

- на суму 42 712,32 грн. по видатковій накладні №РН-0000123 від 27.11.2013р., по довіреності №630 від 26.11.2013р., ТТН УК №78/11-13 від 27.11.2013р., акту приймання-передачі №53/11-13 від 27.11.2013р.;

- на суму 81 331,92 грн. по видатковій накладні №РН-0000127 від 02.12.2013р., по довіреності №630 від 26.11.2013р., ТТН УК №80/12-13 від 02.12.2013р., акту приймання-передачі №54/12-13 від 02.12.2013р.;

- на суму 55 218,96 грн. по видатковій накладні №РН-0000128 від 06.12.2013р., по довіреності №649 від 05.12.2013р., ТТН УК №81/12-13 від 06.12.2013р., акту приймання-передачі №55/12-13 від 06.12.2013р.;

- на суму 200 901,24 грн. по видатковій накладні №РН-0000129 від 09.12.2013р., по довіреності №649 від 05.12.2013р., ТТН УК №82/12-13 від 09.12.2013р., по акту приймання-передачі №56/12-13 від 09.12.2013р.;

- на суму 216 171,06 грн. по видатковій накладній №РН-0000131 від 18.12.2013р., по довіреності №668 від 05.12.2013р., ТТН УК №83/12-13 від 18.12.2013р., по акту приймання-передачі №57/12-13 від 18.12.2013р. Вказані видаткові накладні та акти приймання-передачі підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно акту звірки розрахунків станом на 24.03.2014р. заборгованість відповідача по договору №3-01 від 23.01.2013р. становить 1 639 664,97 грн.

В ході вирішення спору відповідач сплатив заборгованість в сумі 71 712,11 грн., у зв'язку із чим ухвалою суду від 28.04.2014р. провадження по даній справі було припинено в частині стягнення 71 712,11грн. боргу відповідно до п.п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору в цій частині.

Оскільки відповідач зобов'язання по договору в повному обсязі не виконав, борг в сумі не сплатив, позивач звернувся із позовом (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) та просить стягнути з відповідача 1 575 803,78 грн., з яких 1 567 952,86 грн. основного боргу за та 7 850,92 грн. пені згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір №3-01 від 23.01.2013р., відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно проводити розрахунки за отриманий товар, проте в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 567 952,86 грн.

Вказана заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними про отримання товару, довіреностями на отримання товару, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними та актом звірки розрахунків станом на 24.01.2014р.

При цьому, відповідач у поданому суду відзиві проти суми боргу не заперечив та вказує про її підставність. Тому, вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 567 952,86 грн. основного боргу суд вважає правомірною та такою, що відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, також 7 850,92'грн. пені за період прострочення з 04.02.2014р. по 23.03.2014р. по кожній видатковій накладній із врахуванням п.6.2 договору (на умовах відстрочки платежу протягом 95 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст.546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із наявного в матеріалах справи розрахунку пені в сумі 7 850,92 грн. слідує, що позивачем правомірно проведено нарахування пені по кожній видатковій накладній, виходячи із облікової ставки НБ України за кожний день прострочення.

Тому, вимога позивача про стягнення пені в сумі 7 850,92 грн. судом приймається як правомірна, оскільки підтверджена відповідним розрахунком, узгоджується із матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення суми пені до 800,00 грн. в порядку ч.3 ст.83 ГПК України судом до уваги приймається таке.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу дії ч.1 ст.233 ГК України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені норми, суд вважає, що підстави для зменшення неустойки до 800,00 грн. із врахуванням фактичних обставин справи та поданих доказів, відсутні. Відтак, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені до 800,00 грн. суд вважає за доцільне відмовити.

Також, заява відповідача, викладена у відзиві на позов, про відстрочення виконання рішення суду на три календарних місяці у зв'язку з важким фінансовим становищем на підприємстві в порядку ст.83 ГПК України, не піддягає задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п.7.1.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п.7.2 вищевказаної Постанови Пленуму ВГСУ підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим в майбутньому, заява про відстрочку не підлягає задоволенню.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркомплект", м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область до Державного підприємства „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", м. Старокостянтинів, Хмельницька область про стягнення 1 575 803,78 грн., з яких 1 567 952,86 грн. заборгованості за поставлену продукцію згідно із договором №3-01 від 23.01.2013 р., 7 850,92 грн. пені за невиконання зобов'язань задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", м. Старокостянтинів, Хмельницька область (вул. Ворошилова, 22, код ЄДРПОУ 00282553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркомплект", м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область (Голосківське шосе, 1, код ЄДРПОУ 380805) 1 567 952,86 грн. (один мільйон п'ятсот шістдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 86 коп.) заборгованості за поставлену продукцію згідно із договором №3-01 від 23.01.2013р., 7 850,92 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 92 коп.) пені та 32 950,33 грн. (тридцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 33 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 16.05.2014р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 1 прим. - до матеріалів справи