Ухвала суду № 38737142, 13.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/5681/2012 Головуючий у І інстанції Борець Є.О.Провадження № 11/780/213/14 Доповідач у 2 інстанції ПолосенкоКатегорія 44 13.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Полосенка В.С.,

суддів - Семенцова Ю.В., Говорухи В.І.,

за участю прокурора - Скітневської О.М.,

засуджених -ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2013 року, яким, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, громадянку України, з неповною вищою освітою, непрацюючу, розлучену, раніше судиму вироком Київського обласного суду від 14 червня 2000 року за ч.2 ст.143 КК України 1960 року до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.3 Закону України «Про амніс тію» від 11 травня 2000 року звільненої від відбування покаран ня; вироком Бориспільського міськрайонного суду від 9 серпня 2013 року за ч.2 ст.332, ч.5 ст.27 ч.2 ст.358, ч.2 ст.358 КК Украї ни 2001 року до позбавлення волі строком на 5 років, на під ставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання з призначенням іспитового строку тривалістю 3 роки, проживаю чу за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України на 1 рік обмеження волі;

за ч.3 ст.358 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч.3 ст.332 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1, 2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого пока рання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього її особистого майна.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, українця, громадянина України, з вищою осві тою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні має малолітнього сина, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

засуджено за ч.3 ст.358 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч.3 ст.332 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ч.1,.2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого по карання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_2 призначено у виді 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, українця, громадянина України, з серед ньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не суди мого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

засуджено за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України на 1 рік обмеження волі;

за ч.3 ст.358 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1, 2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 призначено у виді 2-х років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Покладено на засудженого обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримі нально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з'являтися для реєс трації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_3 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього злочину.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, з неповною ви щою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

засуджено за ч.3 ст.332 КК України на 7 позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в Державній прикордонній службі України строком на 3 роки та з конфіскацією всьо го його особистого майна.

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2011 року в кабінеті № 323 будинку, розташованого по вул. Рибальська, 2 в м. Київ, ОСОБА_11 звернувся до ОСОБА_1 з проханням за винагороду допомогти йому отримати підроб лений паспорт громадянина України для виїзду за кордон та незаконно виїхати в країни Європи. ОСОБА_1 перебувала у скрутному матеріальному становищі, у неї виник умисел, спрямований на пособництво у виготовленні підробленого документа та організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України. Реалізуючи цей умисел та керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_1 наказала ОСОБА_11 принести грошові кошти у розмірі 1150 доларів США та одну фотокартку. 30 липня 2011 року в кабінеті № 323 будинку, розташованого по вул. Рибальська, 2 в м. Київ, ОСОБА_11, діючи на підставі постанови про проведення оперативно-розшукового заходу, передав ОСОБА_1 грошові кош ти у розмірі 1150 доларів США та одну фотокартку. Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, поряд з рестораном швидкого харчування «Макдональдс», що розташований по вул. М. Гришка, 7 в м. Київ, ОСОБА_1 зустрілась з ОСОБА_2, який тривалий час служив в Державній прикордонній службі України. Вона запитала його, чи зможе він за винагороду посприяти у безперешкодному переправленні особи через державний кордон України на підставі підробленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон. ОСОБА_2 відповів, що він повинен побачити цей документ та порадитись з іншою особою, яка продовжує служити в Державній прикордонній службі України. В той же день ОСОБА_1 зустрілась з ОСОБА_3 та запитала його, чи зможе він допомогти у виготовленні підробленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон. ОСОБА_1 приховала те, що цей документ буде використовуватись з ме тою незаконного переправлення особи через державний кордон України. ОСОБА_3 відповів, що йому по трібно порадитись з іншою особою, яка цим займається. З цією метою він зустрівся з не встановленою осо бою на ім'я ОСОБА_5 та запитав у нього, чи зможе він допомогти у виготовленні підробленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Не встановлена особа на ім'я ОСОБА_5 відповів, що зможе це зробити за винагороду у розмірі 800 доларів США. У ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на пособництво в підробленні документа. Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_3 під'їхав до ОСОБА_1 та повідо мив їй про те, що за 800 доларів США він зможе допомогти у виготовленні підробленого паспорту громадя нина України для виїзду за кордон. ОСОБА_1 передала йому грошові кошти у розмірі 800 доларів США та фотокартку ОСОБА_11. У такий спосіб вона здійснила пособництво у виготовленні підробле ного паспорту громадянина України для виїзду за кордон. В той же день поряд з посольством ФРН ОСОБА_3 передав не встановленій особі на ім'я ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 800 доларів США та фото картку ОСОБА_11. У такий спосіб він також здійснив пособництво у виготовленні підробленого доку мента. Протягом наступних двох днів матеріальне становище ОСОБА_1 покращилось, тому вона за телефонувала ОСОБА_3 та попросила припинити виготовлення підробленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон та повернути грошові кошти та фотокартку. ОСОБА_3 відповів, що це є не можливим, оскільки підроблений документ вже виготовлений. Через три дні не встановлена особа на ім'я ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 підроблений паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформ лений на ім'я ОСОБА_12, з вклеєною фотокарткою ОСОБА_11. У вересні 2011 року через кур'єр ську службу «КСД», розташовану по вул. Вокзальна, 1-7 в м. Києві, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 конверт, в якому зберігався документ. У такий спосіб він здійснив збут підробленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон. В тому ж місяці ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_1 В салоні його автомобіля, вона відкрила конверт та попросила оцінити якість підроблення документу. ОСОБА_2 пові домив, що фотокартка ОСОБА_11 вклеєна неякісно, але він пообіцяв порадитись з іншою особою, яка продовжує служити в Державній прикордонній службі України, з приводу того, чи є можливість незаконно переправити особу через державний кордон України На підставі цього документа. Наприкінці листопада 2011 року ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_2 та попросила його зустрітись з ОСОБА_11 для того, щоб отримати у нього залишок винагороди за виготовлення підробленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 150 доларів США, передоплату за оформлення візи у розмірі 200 доларів США та дві його фотокартки. 8 грудня 2011 року поряд з рестораном «Макдональдс», що розташований по вул. М. Гришка, 7 в м. Київ, ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_11. Діючи на підставі поста нови про проведення оперативно-розшукового заходу, ОСОБА_11 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 350 доларів США та дві фотокартки. Після цього ОСОБА_2 попросив свою дружину ОСОБА_13 передати ОСОБА_1 конверт, в якому зберігався підроблений паспорт громадянина України для виїз ду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_12, з вклеєною фотокарткою ОСОБА_11, грошові кошти у розмірі 350 доларів США та дві фотокартки ОСОБА_11. Конверт був заклеєний, тому ОСОБА_13 не було відомо про те, що в ньому зберігалось. Поряд з рестораном «Сушія», що розташований на бульварі Лесі Українки, 28-а в м. Києві, ОСОБА_13 передала ОСОБА_1 конверт.

Продовжуючи реалізовувати умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, та керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_1 зустрілась з ОСОБА_15 та попросила її допомог ти в оформленні візи в паспорті громадянина України для виїзду за кордон, виданому на ім'я ОСОБА_12, з фотокарткою ОСОБА_11. Вона приховала від ОСОБА_15 те, що цей документ є під робленим та буде використовуватись для незаконного переправлення особи через державний кордон Украї ни. ОСОБА_15 погодилась допомогти. ОСОБА_1 передала їй підроблений паспорт громадяни на України для виїзду за кордон, оформлений на ім'я ОСОБА_12, грошові кошти у розмірі 200 доларів США та дві фотокартки ОСОБА_11. 23 грудня 2011 року ОСОБА_15 повернула ОСОБА_1 цей документ з оформленою візою Словацької Республіки. Крім того, ОСОБА_15 передала ваучер в готель та міжнародний страховий поліс, оформлені на ім'я ОСОБА_12. В той же день поряд з магазином «Будинок меблів», що розташований на бульварі Дружби народів, 23 в м. Києві, ОСОБА_11 сів в автомобіль ОСОБА_2, в салоні якого ОСОБА_1 передала йому підроблений паспорт громадя нина України для виїзду за кордон, оформлений на ім'я ОСОБА_12, з вклеєною фотокарткою ОСОБА_11 та оформленою візою Словацької Республіки, ваучер в готель та міжнародний страховий поліс, оформлені на ім'я ОСОБА_12. У такий спосіб вона надала засоби для незаконного переправлення осо би через державний кордон України. ОСОБА_11 передав грошові кошти у розмірі 200 доларів США та 1300 гривень. Після цього ОСОБА_2 взяв підроблений документ для того, щоб порадитись з особою, яка продовжувала служити в Державній прикордонній службі України, з приводу можливості переправлення особи через державний кордон України на підставі цього документа. В той же день поряд з будинком, що розташований по пров. Бабкіна, 12 в м. Бориспіль, ОСОБА_2 зустрівся зі ОСОБА_4, який на той час займав посаду інспектора паспортного контролю Державної прикордонної служби України. До його повноважень відносилась перевірка паспортних та візових документів в залах «Відліт» та «Приліт» термі налу «Б» аеропорту «Бориспіль». ОСОБА_2 попросив ОСОБА_4 оцінити паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім'я ОСОБА_12, з вклеєною фотокарткою ОСОБА_11 та оформленою візою Словацької Республіки. ОСОБА_4 оглянув цей документ та сказав, що в ньому є ознаки підроблення: були видні залишки клею поряд з вклеєною фотокарткою та порушений мікро-текст. Однак ОСОБА_4 уточнив, що недосвідчений прикордонник не зможе виявити їх, тому є мож ливість незаконного переправлення особи через державний кордон України. У ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України. Реалізую чи цей умисел, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 за винагороду, розмір якої вони не обумовили, допомогти в переправленні ОСОБА_11 через державний кордон України в країни Європи. Керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_4 погодився допомогти. Він зобов'язався дізнатись про інспекторів, які будуть здійснювати перевірку візових та паспортних документів в залі «Відліт» терміналу «Б» аеропорту «Бориспіль», та вказати ОСОБА_2 на тих з них, які внаслідок низької кваліфікації не зможуть виявити ознаки підроблення в паспорті громадянина України для виїзду за кордон, оформленому на ім'я ОСОБА_12, з вклеєною фотокарткою ОСОБА_11 та оформленою візою Словацької Республіки. Крім того, ОСОБА_4 порадив, щоб ОСОБА_11 вивчив установчі дані особи, на ім'я якої виданий підроблений документ. 24 грудня 2011 року поряд з рестораном швидкого харчування «Макдональдс», що розташований по вул. М. Гришка, 7 в м. Київ, ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_11 та передав йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім'я ОСОБА_12, з вклеєною фотокарткою ОСОБА_11 та оформленою візою Словацької Республіки. ОСОБА_2 повідомив, що незаконне пере правлення через державний кордон України коштує 3500 доларів США. ОСОБА_11 погодився сплатити грошові кошти. Керуючись корисливим мотивом та реалізуючи умисел, спрямований на незаконне пере правлення особи через державний кордон України, ОСОБА_2 наказав ОСОБА_11 вивчити установчі дані особи, на ім'я якої виданий підроблений документ. Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що він зателе фонує та вкаже дату вильоту і номер авіарейсу, яким ОСОБА_11 повинен буде вилетіти з України. 29 грудня 2011 року поряд з рестораном швидкого харчування «Макдональдс», що розташований по вул. М. Гришка, 7 в м. Київ, ОСОБА_11 передав ОСОБА_2 передоплату у розмірі 500 доларів США. В той же день ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати умисел, спрямований на незаконне переправлення особи через державний кордон України, надіслав ОСОБА_11 смс-повідомлення зі змістом «на 2 січня 2012 року, рейс № 451 «Київ-Москва», та рейс № 829 «Москва-Братислава». Після цього ОСОБА_2 зателе фонував ОСОБА_11 та наказав йому придбати авіаквитки на ці рейси. 30 грудня 2012 року ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив його про те, що ОСОБА_11 буде відлітати з України 2 січня 2012 року. 2 січня 2012 року приблизно о 17 годині 30 хвилин поряд з рестораном швидкого харчування «Макдональдс», що розташований по вул. М. Гришка, 7 в м. Київ, ОСОБА_11 передав ОСОБА_2 іншу частину винагороди у розмірі 3000 доларів США. В той же день приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_4 заступив на службу в терміналі «Б» аеропорту «Бориспіль». Використовуючи своє службове становище, він дізнався про інспекторів, які будуть здійснювати перевірку паспортних та візових документів в залі «Відліт». Приблизно о 20 годині 08 хвилин ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_2 смс-повідомлення з запитанням: «Ну что, все в силе ?». Після цього він отримав смс-повідомлення з відповіддю: «Да». ОСОБА_4 вважав, що рівень кваліфікації інспекторів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 не дозволить їм виявити ознаки підроблення в паспорті громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім'я ОСОБА_12, з вклеєною фотокарткою ОСОБА_11 та оформленою візою Словацької Республіки. Тому, керуючись корисливим мотивом та реалізуючи умисел, спрямований на незаконне переправлення особи через державний кордон України, ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_2 смс-повідомлення зі змістом «На номер 1 и 6, на 5 нельзя». Крім того, 3 січня 2012 року він переконався у тому, що під час чергування ОСОБА_11 не був затриманий, та з метою отримання винагороди надіслав ОСОБА_2 смс-повідом лення «Чего морозиться ?».

В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та призначити їй покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Вважає, що досудове та судове слідство проводилось однобічно, упереджено, не враховані ті обставини справи, що впливають на пом'якшення покарання.

Вказує, що суд не взяв до уваги те, що після передачі гр. ОСОБА_2 підробленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_12 та справжньої візи Словацької Республіки в цьому документі, надалі ніяких стосунків з гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_2 вона не підтримувала, що підтверджується матеріалами справи.

Також зазначає, що гр. ОСОБА_4 вона не знала взагалі, ніяких стосунків з ним не підтримувала та їй не було відомо що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 надалі спілкуються з ОСОБА_11.

Засуджена вважає, що суд при призначенні їй покарання неправильно застосував кримінальний закон, не встановив фактичні обставини справи та не врахував те, що вчинений нею злочин не привів до тяжких наслідків, по справі відсутній потерпілий та матеріальні збитки.

В доповненнях до апеляції засуджена просить вирок суду в частині засудження її за ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України скасувати та закрити провадження по справі, в решті вирок суду залишити без змін.

Основою для скасування вироку суду є порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність та неповнота досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що на досудовому слідстві та в суді першої інстанції їй не було належним чином роз'яснено право на безоплатну допомогу захисника.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч.3 ст.332 КК України у виді 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України у виді 1-го року обмеження волі, за ч.3 ст.358 КК України у виді 1-го року позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначити покарання у виді 8-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_2 призначити покарання за ч.3 ст.332 КК України у виді 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.3 ст.358 КК України у виді 1-го року позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначити покарання у виді 8-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_4 призначити покарання за ч.3 ст.332 КК України у виді 8-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади в Державній прикордонній службі України.

Вказує, що суд необґрунтовано призначив покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вчинили кілька злочинів, у межах мінімальної санкції більш тяжкого злочину, застосувавши поглинення більш суворого покарання менш суворим, а також ОСОБА_16 - у межах мінімальної санкції ч.3 ст.332 КК України.

Зазначає, що судом недостатньо враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили кілька злочині, вину у вчиненому не визнали, покази, дані ними на досудовому слідстві заперечили, неправдиво вказавши, що протоколи їх допитів складали слідчі СБ України в Київській області на свій розсуд.

На думку апелянта, відсутність будь-яких оставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або їх суспільну небезпеку, дають підстави для призначення більш суворого покарання, ніж призначеного вироком суду.

В апеляції захисник ОСОБА_10 просить провести по даній справі судове слідство, за результатами якого винести рішення про скасування вироку суду та виправдання ОСОБА_2 за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.332, 358 КК України.

Вважає, що переважна більшість слідчих дій, якими підтверджується обвинувачення ОСОБА_2 проведена без будь-якої участі понятих та не є належними доказами, оскільки вказані в протоколах слідчих дій особи, участі в них не приймали та є вигаданими.

Зазначає, що суд в порушення вимог закону не перевірив належність та допустимість протоколів слідчих дій, як доказів у справі та обґрунтував винність ОСОБА_2 лише на показах, даних ним в судовому засіданні.

Вказує, що за місцем військової служби та проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, раніше до відповідальності не притягувався, і тому в суду не було підстав для зміни йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Вважає, що вина ОСОБА_2 не підтверджується належними доказами по справі, які відповідно до вимог ст.22 КПК України мають бути перевірені судом апеляційної інстанції.

В апеляції захисник ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та закрити провадження по справі відносно ОСОБА_4

Вважає, що оскільки ОСОБА_4, будучи виконавцем злочину, добровільно відмовився від доведення злочину до кінця, хоча мав реальну можливість завершити заплановані ним дії, або ж навіть взагалі усунути перешкоди вчиненню злочину шляхом залучення своєї дружини до участі у злочині.

Зазначає, що в силу вищенаведених положень кримінального закону ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 332 КК України.

Вказує, що під час досудового та судового слідства встановлено, що ОСОБА_4 ніколи не зустрічався з «ОСОБА_11», ніколи не надавав йому будь-яких порад чи вказівок, а тому за умови доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, його дії необхідно кваліфікувати за ст. 332 з посиланням на частини 3 або 5 ст. 27 КК.

Посилається на те, що ОСОБА_4, будучи вмотивованим особистими причинами, відмовився від вчинення сприяння у проходженні «ОСОБА_11» державного кордону шляхом надання інформації ОСОБА_2 про номер поста найменш кваліфікованого спеціаліста.

Також стверджує, що направляючи ОСОБА_2 смс-повідомлення з текстом «На номер 1 и 6 на 5 нельзя", ОСОБА_4 не інформував ОСОБА_2 про пост з найменш кваліфікованим спеціалістом, а навпаки направив інформацію з номером поста, на якому ніс службу найбільш кваліфікований працівник зміни, будучи твердо переконаним, що ОСОБА_17 виявить ознаки підробки паспорта.

Вважає, що оскільки ОСОБА_4 добровільно відмовився від вчинення злочину, в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину.

Зазначає, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи, характеризується виключно позитивно та інші докази його невинуватості.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку поданої апеляції, виступи засуджених та захисників, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.

Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до змісту ст. 74 КПК України, висновки суду не можуть грунтуватися на доказах, отриманих з порушенням процессуального порядку їх збирання, а також на матеріалах досудового слідства, які не перевірені в суді.

Згідно ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі, допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи, а відповідно до ст. 263 цього ж кодексу підсудний має право задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві.

Однак суд вказаних вимог закону дотримався не в повній мірі.

Так, судом в обгрунтування вини підсудних в основу вироку було покаладено протокол огляду місця події, згідно якого в присутності громадянина Пакистану ОСОБА_11 та неповнолітніх понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 було вилучено 3000 доларів США та 2 мобільних телефонии (т. 1 , а. с. 97-99), що викликає сумнів в їх допустимості, оскільки згідно чинного законодавства понятими можуть бути дієздатні громадяни, тобто особи, які досягли 18 років.

Крім того, як видно з протоколу судового засідання і матеріалів справи, в судовому засіданні захисником було заявлено клопотання про виклик до суду також осіб, зазначених в якості понятих в іших проведених у справі слідчих діях, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Як убачається із перевірених під час апеляційного розгляду справи матеріалів, зібраних захисником в порядку ст. 48 КПК України, що ряд слідчих дій, якими обгрунтовується обвинувачення і вирок суду, проведені без будь-якої участі понятих, оскільки вказані в протоколах цих дій особи участі в них не приймали, а саме: протокол огляду від 23.01.2012 року за участю понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22(а. с. 108-110); протокол огляду від 5.01.2012 року(т. 1 а.с. 141-142); протокол огляду від 3.01.2012 року(т. 3, а. с. 124-125); протокол огляду предметів і документів від 6.03.2012 року.

Разом з тим, суд за наявності для того переконливих підстав, в порушення вимог ст. ст. 323 і 65 КПК України, не перевірив належність та допустимість вказаних протоколів, як доказів у справі.

Залишення вказаних обставин судом без з'ясування, на думку апеляційного суду, має істотне значення для правильного розгляду справи, та вказує на неповноту судового слідства.

Згідно ст. 368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Крім того, у вироку суд наводить як докази оголошені в судовому засіданні пояснення ОСОБА_11 від 8 грудня 2011 року. Однак, у відповідності до вимог ст. 306 КПК України суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час досудового слідства у разі неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих чи інших причин неможлива.

Тому посилання суду на пояснення цієї особи є неприпустимим.

Також, на думку колегії суддів, місцевий суд не вжив належних заходів щодо виклику і допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, чим позбавив засуджених права задавати останньому питання.

Зважаючи на вказані порушення кримінально-процесуального закону, відповідно до ст. 367 КПК України вирок суду підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд, під час якого місцевому суду необхідно врахувати викладені в ухвалі недоліки, доводи апеляцій та винести законне і обгрунтоване рішення у справі.

Враховуючи наведене, апеляції прокурора, засудженої та захисників підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, засудженої ОСОБА_1, захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суддів.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 - тримання під вартою, а ОСОБА_3 - підписку про невиїзд, залишити попередню.

Головуючий:

Судді: