Постанова № 38708702, 07.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2014 р. Справа№ 910/24739/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Мірошник М.М. - пред. за дов. № 31 від 17.03.2014;

відповідача: Кириллов М.С.- пред. за дов. б/н від 08.01.2014;

Кравченко Н.Є.- пред. за дов. б/н від 22.01.2014;

Лінченко Ю.А.- пред. за дов. № 23Ю від 11.07.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 р.

у справі № 910/24739/14 (суддя - Куркотова Є.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама"

від стягнення 394 433,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 року позов задоволено частково: підлягає стягненню з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 10 734,57 грн. - пені, 2 186,82 грн. - 3% річних та 258,42 грн. - судового збору. В решті частині позову відмовити.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове яким позов задовольнити повністю, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінки наявним в матеріалах справи документам: реєстру дебіторських заборгованостей, довідці про надходження коштів від відповідача та витягам з банківських виписок, а в наданих відповідачем відомостях КП ГІОЦ в «Призначенні платежу» вказаний період, за який сплачуються кошти, у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування позивачем вказаних коштів в погашення заборгованості, що виникла за інший період.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що зарахування коштів, які надійшли після спірного періоду через КП ГІОЦ за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення в рахунок оплати боргу, не суперечить положенням чинного законодавства, оскільки, згідно із зведеними відомостями КП ГІОЦ кошти в розмірі 376 318,69 грн., що надійшли на рахунок позивача є оплатою вартості спожитих відповідачем послуг за Договором, тобто, цільовим призначенням коштів є саме оплата спожитих послуг.

Ухвалою від 31.03.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 23.04.2014.

В судове засідання 23.04.2014 представники сторін з'явилися. У розгляді справи оголошено перерву до 07.05.2014.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 394 433,00 грн., з яких: 363 344,39 грн. - основного боргу, 10 734,57 грн. - пені, 2 186,82 грн. - 3% річних та 18 167,22 грн. - штраф за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що на виконання умов Договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06917/2-06 від 25.09.2006 р. надав послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач належним чином надані послуги не оплатив.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що станом на 01.10.2013 р. заборгованість за спожиту холодну воду по коду 6-1577 "орендарі" становить 20 846,76 грн., а заборгованість за спожиту воду на власні потреби КП УЖГ "Печерська брама" відсутня. Відповідач відзначає, що основний борг за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення це борг населення, який виникає внаслідок несвоєчасного внесення останніми платежів за житлово-комунальні послуги, перерахування яких здійснюється Головним інформаційно-обчислювальним центром Київської міської державної адміністрації шляхом розщеплення платежів, а постачальник в супереч умов п. п. 2.2.2 Договору не направляв рахунки на оплату послуг. В свою чергу, з відомостей розщеплення оплати, зведених КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" та листа КП "ГІОЦ" від 28.01.2014 р. вбачається, що у жовтні 2013 р. КП "ГІОЦ" перераховано на рахунок позивача 386 318,69 грн., які відповідно до п. 2.2.2 Договору повинні бути зараховані позивачем в рахунок погашення боргу за попередній період, тобто, в рахунок погашення боргу за спірний період.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Водоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальникм) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Печерська брама" (абонентом) було укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06917/2-06 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору він укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374 (в подальшому Правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

Згідно із п. 2.1.1 Договору облік поставленої води, кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Положеннями п. 7.1 Договору визначено, що цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

02.01.2009 р. між відповідачем та КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації укладено договір №296, згідно з умовами якого відповідачем доручено, а КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації прийнято зобов'язання проведення обробки, розщеплення та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги на рахунки відповідача та підприємств-виробників комунальних послуг, які перед тим надійшли на розподільчий рахунок КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" від населення.

Актами зняття показників водолічильників, підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення, на виконання умов Договору, у період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. на суму 3 071665,49 грн., які відповідачем оплачені у розмірі 2 708 321,10 грн., у зв'язку з чим заборгованість станом на 30.09.2013 р. склала 363 344,39 грн.

Колегія суддів повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, з огляду на наступне:

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Позивач звернувся до суду з позовом у зв'язку із заборгованістю, яка виникла у відповідача за Договором і складає 363 344,39 грн. за спожиті у період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. послуги з водопостачання та водовідведення.

Проте, з наявних у матеріалах справи зведених відомостей та довідок розщеплення оплат КП ГІОЦ на рахунок позивача у жовтні 2013 р., в рахунок оплати вартості спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за Договором зараховано 376 318,69 грн.

Пунктом 2.2.2 Договору сторонами узгоджено, що оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Положеннями п. 2.2.3 Договору визначено, що в разі неотримання від постачальника проточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Позивачем, на виконання п. 2.2.2 Договору, було виставлено відповідачу платіжні вимоги-доручення для оплати спожитих у період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. послуг, проте доказів отримання відповідачем вказаних платіжних вимог в матеріалах справи відсутні. У зв'язку з відсутністю доказів, які б вказували на можливість здійснення відповідачем попередньої оплати вартості наданих послуг, а п. 2.2.2 Договору передбачено, що зарахування позивачем грошових коштів, що надходять від відповідача, здійснюється першочергово в погашення боргу суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що грошові кошти, які надійшли у жовтні 2013 р. у розмірі 376 318,69 грн., сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості у заявлений позивачем у позовній заяві період.

Отже, відповідачем за спірний період (з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р.) сплачено вартість послуг за Договором більше (376 318,69 грн.) ніж заявлено позивачем до стягнення (363 344,39 грн.), тобто позивачем не доведено наявність та розмір заборгованості за послуги надані у спірний період за Договором.

Таку ж правову позицію викладено в Постанові Вищого господарського суду України від 31.01.2013 р. у справі №5011-54/11383-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" про стягнення 515 471,83 грн. за період з 01.09.2011 по 30.04.2012 на підставі цього ж Договору, між цими ж сторонами, але за інший період.

До того ж, зарахування коштів, які надійшли після спірного періоду (01.04.2013 р. по 30.09.2013 р.) через КП "ГІОЦ" за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, в рахунок оплати існуючого боргу відповідача за спірний період не суперечить приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Інструкції про безготівкові розрахунки України в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р., оскільки згідно зведених відомостей КП "ГІОЦ" кошти у розмірі 376 318,69 грн., що надійшли на рахунок позивача є оплатою вартості спожитих відповідачем послуг з водопостачання за Договором, тобто, цільове призначення оплати коштів є саме оплата спожитих за договором послуг.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки України в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. «Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками».

Тобто, відомості КП "ГІОЦ" з розщеплення платежів в розумінні вказаної Інструкції не є платіжним документом, а відображений в наведених відомостях КП "ГІОЦ" місяць, строки платежу, не є реквізитом «Призначення платежу» в розумінні наведеної вище Інструкції, він лише вказує, у якому місяці населенням внесено та оброблено КП "ГІОЦ" відповідні платежі за споживання комунальних послуг.

На підставі викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 363 344,39 грн. - основного боргу, у зв'язку з чим доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 734,57 грн. - пені (з 07.05.2013 по 30.09.2013) та 18 167,22 грн. - штрафу на підставі п. 4.6 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, тобто, допустив прострочення платежу.

Положеннями п. 4.2 Договору визначено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, задовольнив вказану вимогу в повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Оскільки, позивачем не надано доказів направлення платіжних вимог та отримання їх відповідачем, то не доведено порушення відповідачем п. 4.6 Договору, а саме, щодо безпідставної відмови від оплати рахунків, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 186,82 грн. - 3% річних за період з 07.05.2013 по 30.09.2013.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунок позивача є арифметично правильним та обґрунтованим, то вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних правомірно задоволена судом першої інстанції в заявленій позивачем сумі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та мають формальний характер, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 р. у справі №910/24739/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24739/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха