Постанова № 38611643, 06.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2014 р.Справа № 5017/299/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Лашина В.В.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №732 від 25.04.2014р., змінений розпорядженням в.о. голови суду №186 від 05.05.2014р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Данілова Л.В. - за довіреністю;

від Одеської міської ради - не з'явився;

від ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - за довіреністю;

від прокуратури - не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на ухвалу господарського суду Одеської області від 16 квітня 2014 року про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012р.

по справі №5017/299/2012

за позовом Заступника прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення неустойки в сумі 19677,34грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 06.05.2014р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. задоволено позов заступника прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (надалі - Департамент) - стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку у сумі 19677,34грн.; стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1609, 50грн.

Судом першої інстанції 13.04.2012р. був виданий наказ на примусове виконання рішення від 26.03.2012р.

17.07.2012р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до місцевого господарського суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду до закінчення відпустки по догляду за немовлям - до 21.01.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. заяву ФОП ОСОБА_2 задоволено, надано ФОП ОСОБА_2 відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. у справі №5017/299/2012 до 21.01.2014р.

25.03.2014р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення суду до закінчення відпустки по догляду за немовлям - до 21.01.2015р.

В обґрунтування заяви ФОП ОСОБА_2 зазначила, що на даний час вона продовжує знаходитись у відпустці по догляду за немовлям, та не отримує будь-якого доходу, оскільки не займається підприємницькою діяльністю з 01.07.2010р. по теперішній час та не отримує від цієї діяльності ніяких доходів. На утриманні її чоловіка знаходяться вона та двоє маленьких дітей, діти потребують багато фінансових витрат. Крім того, багато коштів потребує сплата житлово-комунальних послуг.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. (суддя Никифорчук М.І.) заяву ФОП ОСОБА_2 задоволено, надано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. у справі №5017/299/2012 до закінчення відпустки по догляду за немовлям до 21.01.2015р., починаючи з дня набрання даною ухвалою законної сили.

Ухвала суду вмотивована посиланням на норми ч.1 ст.121 ГПК України та тим, що з наданих заявником доказів випливає, що вона має двох дітей: маленьку дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 та дитину ІНФОРМАЦІЯ_2. ФОП ОСОБА_2 на даний час знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною ОСОБА_4 до досягнення ним 4 років з 22.01.2014 р. по 21.01.2015 р. згідно наказу КУ «Одеська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» від 21.01.2014 р., вона не займається підприємницькою діяльністю, доходів немає.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 дійсно продовжує знаходитись у тяжкому фінансовому становищі, має двох малолітнх дітей, підприємницькою діяльністю не займається і доходів не отримує. Тобто у боржника дійсно наявні обставини, що ускладнюють і роблять неможливим виконання рішення від 26.03.2012р. без надання ще однієї відстрочки.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 16.04.2014р.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржену ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального права, тому вона підлягає скасуванню з наступних підстав:

- при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення, судом не було прийнято до уваги, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, фінансується за рахунок коштів бюджету міста;

- відповідно до п.2.1 Положення «Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради» основними завданнями Департаменту є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальної власності, забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади м.Одеси. Таким чином, відстрочення виконання рішення суду від 26.03.2012р. порушує економічні права місцевого самоврядування, зменшує надходження до бюджету м.Одеси в поточному році, порушує умови п.7 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», погіршує економічний стан місцевого самоврядування;

- ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. ФОП ОСОБА_2 вже надавалася відстрочка виконання даного рішення до 21.01.2014р, проте відповідач не виконала покладений на неї обов'язок щодо виконання рішення та у період з 21.01.2014р. по 04.04.2014р. (дата звернення до суду з заявою про надання відстрочки) не сплатила грошові кошти на рахунок Департаменту. Більш того, вона повторно звернулася до суду із заявою про надання відстрочки виконання рішення суду, з чого вбачається бажання ФОП ОСОБА_2 уникнути виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. по справі №5017/299/2012.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 06.05.2014р.; відстрочено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради сплату судового збору у розмірі 609грн. за подачу апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. по справі №5017/299/2012 строком до 06.05.2014р.; зобов'язано Департамент комунальної власності Одеської міської ради у строк до 06.05.2014р. сплатити судовий збір у розмірі 609грн. та надати суду відповідні докази зарахування судового збору в доход Державного бюджету України.

30.04.2014р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради надав суду апеляційної інстанції платіжне доручення №546 від 18.04.2014р. про сплату судового збору у сумі 609грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.04.2014р.

06.05.2014р. ФОП ОСОБА_2 подала до Одеського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Департаменту, в якому просила залишити оскаржену ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник ФОП ОСОБА_2 заперечувала проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженої ухвали.

Одеська міська рада та прокуратура своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Департаменту комунальної власності Одеської міськради та ФОП ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду такого.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Зі змісту вищезазначеної статті вбачається, що заява про відстрочку виконання рішення суду повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

При цьому, слід мати на увазі, що чинним ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п.7.1.1, п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Згідно із п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді заяви ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скрутний матеріальний стан боржника, який виник з об'єктивних причин, та неможливість на теперішній час ФОП ОСОБА_2 виконати судове рішення по справі №5017/299/21012, оскільки вона продовжує знаходитись у відпустці по догляду за дитиною з медичних показань без збереження заробітної плати та не отримує будь-якого доходу, не займається підприємницькою діяльністю з 01.07.2010р. по теперішній час та не отримує від цієї діяльності ніяких доходів.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обґрунтованості своєї заяви ФОП ОСОБА_2 в додатки до заяви було надано низку документів, які підтверджують скрутне матеріальне становище та неможливість виконання на даний час рішення господарського суду від 26.03.2012р., а саме:

- копію витягу з наказу №14 від 21.01.2014р. КУ «Одеська обласна стоматологічна поліклініка» про надання ОСОБА_2 (медичній сестрі ІІ терапевтичного відділення) відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання йому чотирьох років, 22.01.2014р. до 21.01.2015р. (а.с.87);

- копію довідки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №1579/17-5 від 27.02.2014р. відповідно до якої ОСОБА_2 перебуває на обліку як фізична особа підприємець в ДПІ у Приморському районі м.Одеси, та згідно наданої декларації про майновий стан і доходи за 2013р. - 0грн. (а.с.88);

- копію довідки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №1488/17-02 від 15.11.2011р. відповідно до якої ОСОБА_2 з 01.07.2010р. по даний час знаходиться на загальній системі оподаткування та доходів не отримує (а.с.89).

Вищеперелічені докази, на думку суду апеляційної інстанції, підтверджують обставини, зазначені ФОП ОСОБА_2 в обґрунтування заяви про надання відстрочки виконання рішення суду та суд першої інстанції у відповідності до роз'яснень, які містяться у п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» врахував скрутний матеріальний стан боржника при розгляді заяви про надання відстрочки виконання рішення суду.

В частині необхідності врахування матеріального інтересу позивача під час розгляду заяви про надання відстрочки рішення суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що Департамент комунальної власності Одеської міськради є юридичною особою, для якої стягувана сума не є значною, в той час як для відповідача (яка на даний час не займається підприємницькою діяльністю, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, має на утриманні двох малолітніх дітей), це сума є значною та такою, яку вона не взмозі наразі сплатити на виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012р.

На спростування доводів боржника, підтверджених документально, стосовно неможливості виконати наразі рішення суду внаслідок відсутності доходів від підприємницької діяльності та неотримання заробітної плати, стягувачем не надано будь-яких ґрунтовних заперечень та доказів.

Колегія суддів вважає, що надання відстрочки виконання рішення суду від 26.03.2012р. до 21.01.2015р. в даному випадку забезпечує дотримання балансу інтересів сторін (стягувача та боржника) з урахуванням усіх обставин, на які посилались сторони в обґрунтування своєї позиції та наданих на їх підтвердження доказів.

Колегія суддів враховує, що ненадання відстрочки виконання рішення суду в даному випадку може призвести до вкрай негативних наслідків для сім'ї боржника, утворює підґрунтя для порушення прав малолітніх дітей на забезпечення їм нормальних умов догляду і виховання.

Неспроможними також є посилання Департаменту на те, що заява про надання відстрочки ФОП ОСОБА_2 вже розглядалась судом першої інстанції, оскільки відповідно до роз'яснень, які містяться у п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» не обмежується право заявника на повторне звернення з заявою в порядку ст.121 ГПК України, якщо вона вже розглядалася судом.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції а тому відсутні підстави для скасування або зміни оскарженої ухвали.

За таких обставин, судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_2 про надання відстрочки рішення суду від 26.03.2012р. по справі №5017/299/2012 обґрунтованим, у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та залишає ухвалу суду першої інстанції від 16.04.2014р. про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. по вказаній справі без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-103,105,106 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.05.2014р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Лашин В.В.