Постанова № 38551817, 28.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 876/1786/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Воробець І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року в справі № 813/6708/13-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів про скасування наказу від 19.08.2013 року №775-к, зобов'язання до вчинення дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці, Львівської митниці Міндоходів, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Мрочко І.С. від 19.08.2013 року №775-к «Про звільнення ОСОБА_1.»; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці або іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці Міндоходів; - стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці від 19.08.2013 року №775-к «Про звільнення ОСОБА_1.», поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці в Львівській митниці Міндоходів з 19 серпня 2013 року. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 10131 (десять тисяч сто тринадцять) грн 83 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Львівська митниця Міністерства доходів і зборів України постанову суду першої інстанції оскаржила, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що така апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на державній службі в митних органах з 26.12.1997 року, про що свідчить запис №8 у трудовій книжці Серії НОМЕР_1.

29.08.2011 року згідно з наказом Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011 року «Про припинення перебування на державній службі» позивача було звільнено з посади старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

Згідно з наказом № 875-к від 01.06.2013 року позивача поновлено на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності наказу голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Мрочко І.С. від 19.08.2013 року №775-к «Про звільнення ОСОБА_1.» позивача звільнено з посади провідного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Судом першої інстанції вірно враховано, що реорганізація та скорочення чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року №80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндохдів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року №1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік».

Згідно ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За змістом ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України і інших актів законодавства, що прийняті відповідно до нього.

Загальні підстави розірвання трудового договору з боку керівника органу передбачені у ст. 40 КЗпП України.

У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У відповідності до припису положення ч.2 ст.40 вказаного вище Кодексу, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною 1 ст.49-2 цього ж Кодексу, передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

У відповідності до ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, продовжується у наведеній нормі, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено, що 17.06.2013 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення, зі зміст вказаного попередження по наступне вивільнення видно, що у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року №80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндохдів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року №1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік», враховуючи вимоги ст.49-2 КЗпП України попереджено ОСОБА_1 про можливе наступне вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Одночасно з попередженням запропоновано позивачу самостійно звернутися до центру зайнятості або працевлаштуватись самостійно. Тобто, зі змісту вказаного попередження судом встановлено, що роботодавцем не було дотримано вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України в частині надання пропозиції працівнику з приводу іншої роботи.

Згідно з наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року №80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» затверджено, зокрема п.п. 1.2 п.1: чисельність працівників митниць Міндоходів згідно з додатком 2, а саме - 910 чоловік.

Отже, суд приходить до висновку, що на момент звільнення ОСОБА_1, з займаної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, були наявні вакантні посади, однак роботодавцем питання можливості залишення позивача на роботі та дотримання вимог законодавства про працю в частині порядку звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України взагалі не розглядалось.

При цьому, судом враховано обставини наявності вакантних посад станом на 19.08.2013 року, що підтверджується службовою запискою від 08.11.2013 року за №4/40-225-ЕП. (а.с.111-113).

Щодо посилання представника відповідача про те, що позивачу не пропонувались вакантні посади у зв'язку з його низькою кваліфікацією, то такі судом не беруться до уваги, оскільки, як вбачається з результатів проходження тестування від 05.07.2013 року рівень кваліфікації ОСОБА_1 визначена після попередження про наступне вивільнення.

Не можна залишити поза увагою і ту обставину, що під час проведення процедур визначення рівня кваліфікації працівників, останні були поставлені не у рівні умови - з одними проводилось професійне навчання, за наслідками якого проводилось тестування, з іншими такого навчання не проводилось (дані обставини підтверджуються наказом Львівської митниці від 03.07.2013 року за №66, листом ознайомлення зі згаданим наказом, наказом Львівської митниці від 03.01.2013 року за №5 та додатком до нього), що є порушенням ст.21 Конституції України, ст.2-1 КЗпП України.

Судом не можуть братись посилання позивача на незабезпечення відповідачем гарантованого права на переважне залишення на роботі (ст.42 КЗпП України), оскільки реалізація даного права передбачає наявність конкуренції, однак такої не було у зв'язку з наведеними порушеннями.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Щодо посилання представника відповідача на наявність у позивача дисциплінарного стягнення - догани, застосованого згідно з наказом від 12.07.2013 року № 738-к, судом такі до уваги не беруться, оскільки при звільненні позивача, відповідачем не додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника. Крім того митницею не було виконано вимог законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано посаду у новоствореній установі, яка виконуватиме функції ліквідованої. Доказів того, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, або що Митниця не мала можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу відповідачем не надано. Таким чином, сукупність зібраних та перевірених доказів дають суду підстави вважати, що оскаржуваний наказ від 19.08.2013 року № 775-к «Про звільнення ОСОБА_1.» прийнятий головою комісії з проведення реорганізації Львівської митниці не на підставі та не у спосіб, визначені законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до позивача, без дотримання рівності перед законом, а відтак наказ від 19.08.2013 року № 775-к «Про звільнення ОСОБА_1.» слід визнати протиправним та скасувати.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Розглядаючи питання про поновлення позивача, суд взяв до уваги позицію Верховного Суду України, викладену у абзаці другому п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9, згідно якої працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

В матеріалах справи наявні Посадова інструкція старшого інспектора відділу служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці та Посадова інструкція провідного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів, аналіз змісту яких дозволяє прийти до висновку про тотожність повноважень за згаданими посадами.

У відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. При цьому, розраховуючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом взято до уваги середньоденну заробітну плату зазначену в довідці відповідача від 02.10.2013 року №5/13-199, яка становить 118,64 грн. без урахування обов'язкових платежів та податків. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 10013 грн 19 коп.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом першої інстанції також вірно зроблено висновок про нявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування оспорюваного наказу Львівської митниці №775-к від 19.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_1.»

Так відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі незаконного звільнення працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивача було звільнено з посади старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці Міндоходів без наявних для цього законних підстав, тому позивач повинен бути поновлений на роботі на раніше займаній посаді. Зміна назви цієї посади у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці на Львівську митницю Міндоходів не впливає на гарантоване право позивача на працю і не може бути підставою для висновків про неможливість поновлення позивача на посаді.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується із постановою суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги, щодо дати поновлення. В цій частині суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого і помилкового висновку, оскільки дата звільнення позивача 19.08.2013 року, а відповідно дату поновлення на посаді слід рахувати з наступного дня, тобто з 20.08.2013 року. Враховуюче зазначене, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, необхідно рахувати з наступного дня, тобто з дня фактичного поновлення на посаді, а отже до стягнення підлягає 10 013 грн. 19 коп.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно змінити, оскільки справа правильно по суті вирішена, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року в справі №813/6708/13-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів про скасування наказу від 19.08.2013 року №775-к, про зобов'язання до вчинення дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 19.08.2013 року №775-к «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці Міндоходів з 20 серпня 2013 року.

Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 10 013 ( десять тисяч тринадцять ) грн. 19 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1988 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім ) грн. 55 коп. звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови виготовлений 30.04.2014 року.