Рішення № 38529757, 29.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/6443/13-ц 29.04.2014 29.04.2014 29.04.2014

Провадження № 22-ц/784/1381/14 Головуючий першої інстанції: Гаврасієнко В.О.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Руднік Є.М.

за участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю

«ОТП Факторинг Україна»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2014 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

23 липня 2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 01 серпня 2006 р. між акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк України», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № PL3-401/1/2006 (далі - Договір), за умовами якого позичальник отримав 9200 грн. кредитних коштів шляхом направлення на поточний рахунок відповідача НОМЕР_1.

На підставі укладеного між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та позивачем 25 червня 2011 р. договору купівлі-продажу кредитного портфелю публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов'язання за Договором неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за Договором станом на 30 травня 2013 р. складає 69010 коп. 88 грн., з яких 6920 грн. 04 коп. - заборгованість по кредиту, 8950 грн. 23 коп. - заборгованість по відсоткам, 53140 грн. 61 коп. - пеня, Банк просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та 690 грн. 10 коп. сплаченого судового збору.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2014 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Банка вказує на те, що судом помилково встановлені обставини справи, висновки суду не відповідають вимогам матеріального права і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач зазначає про безпідставність її доводів, правильність висновків суду й просить відмовити у задоволення скарги, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 01 серпня 2006 р. між акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк України», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № PL3-401/1/2006 (далі - Договір), за умовами якого позичальник отримав 9200 грн. кредитних коштів зі строком повернення - 31 липня 2011 р. за умови сплати 26% річних за користування кредитними коштами.

На підставі укладеного між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та позивачем 25 червня 2011 р. договору купівлі-продажу кредитного портфелю публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2

Звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов Договору (несвоєчасним та не в повному обсязі погашенням передбачених договором сум) утворилась заборгованість, яка станом на 30 травня 2013 р. складає 69010 коп. 88 грн., з яких 6920 грн. 04 коп. - заборгованість по кредиту, 8950 грн. 23 коп. - заборгованість по відсоткам, 53140 грн. 61 коп. - пеня.

Відмовляючи в позові, суд вважав, що позивачем заявлено вимоги з пропуском позовної давності, перебіг якої розпочався 11 липня 2008 р. після припинення відповідачем виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, і закінчився 11 липня 2011 р.

Однак з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Згідно із пункту 2 кредитного договору та розділу 1.5 частини № 2 цього договору повернення кредиту і сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником частинами - щомісячними ануїтетними платежами у розмірі 269 грн. 36 коп., розмір якого складається із суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом та частини суми кредиту, десятого числа кожного місяця.

Сторони також домовились про те, що кредит має бути повернутий до 31 липня 2011 р. включно.

Крім того, сторони передбачили у кредитному договорі (пункт 3.1 частини № 2) відповідальність позичальника за порушення зобов'язань у формі пені за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом у визначені Договором строки в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором припинив виконувати 10 червня 2008 р.

При цьому відповідач подав до суду заяву про сплив позовної давності та застосування наслідків такого спливу.

В силу ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як зазначено вище, згідно умов Договору сторонами встановлено строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк не пізніше 31 липня 2011 р.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

ОСОБА_2 припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та сплати інших платежів за Договором з 10 червня 2008 р., у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентами та пенею позивач звернувся 23 липня 2013 р.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Також, ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що за домовленістю сторін позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами Договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі 269 грн. 36 коп. 10 числа кожного календарного місяця, а також встановлено відповідальність за порушення умов повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами 10 числа кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, виходячи з умов Договору та змісту зазначених правових норм, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитно-заставним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (за укладеним сторонами Договором - 31 травня 2011 р.) вправі був стягувати несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В такому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 р. і є обов'язковою для застосування в силу ст. 360-7 ЦПК України.

З урахуванням викладених вимог закону та обставин справи (дати останнього платежу та звернення з даним позовом - 23 липня 2013 р.), позивач має право вимагати стягнення прострочених щомісячних платежів з оплати кредиту, процентів, які мав сплатити відповідач за умовами Договору, починаючи з 22 липня 2010 р.

Виходячи з узгодженого відповідачем графіка повернення кредиту та сплати відсотків (а.с. 11), розрахунків заборгованості, наданих позивачем, заборгованість з оплати кредиту за період з 22 липня 2010 р. становить 3026 грн. 65 коп., заборгованість за відсотками за період з 22 липня 2010 р. по 30 травня 2013 р. (за 1045 днів) становить 5138 грн. 83 коп. (6926,12 грн.х26%:365 днях1045 дня).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 р.

З огляду на наданий позивачем розрахунок платежів за Договором розмір пені на заборгованість за платежами, які мали були внесені відповідачем після 23 липня 2010 р., становить: з 30 травня 2012 р. по 11 червня 2012 р. 12253 грн. 32 коп. ( на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 10210 грн. 98 коп.); з 11 червня 2012 р. по 10 липня 2012 р. - 2978 грн. 30 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 10269 грн. 99 коп.) ; з 10 липня 2012 р. по 10 серпня 2012 р. - 3230 грн. 95 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 10422 грн. 43 коп.) ; з 10 серпня 2012 р. по 10 вересня 2012 р. - 3278 грн. 21 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 10574 грн. 88 коп.); з 10 вересня 2012 р. по 10 жовтня 2012 р. - 3216 грн. 72 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 10722 грн. 40 коп.); з 10 жовтня 2012 р. по 12 листопада 2012 р. - 3587 грн. 07 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 10869 грн. 92 коп.); з 12 листопада 2012 р. по 10 грудня 2012 р.- 3089 грн. 02 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 11032 грн. 20 коп.); 10 грудня 2012 р. по 10 січня 2013 р. - 3462 грн. 67 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 11169 грн. 89 коп.); з 10 січня 2013 р. по 11 лютого 2013 р. - 3623 грн. 15 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 11322 грн. 89 коп.); з 11 лютого 2013 р. по 11 березня 2013 р. - 3214 грн. 31 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 11479 грн. 68 коп.); з 11 березня 2013 р. по 10 квітня 2013 р. - 3485 грн. 21 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 11617 грн. 38 коп.); з 10 квітня 2013 р. по 10 травня 2013 р. - 3514 грн. 72 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 11715 грн. 72 коп.); з 10 травня 2013 р. по 30 травня 2013 р. - 3563 грн. 40 коп. (на заборгованість по тілу кредиту та відсоткам - 11871 грн. 72 коп.), а всього - 41469 грн.

Решта платежів, які мали бути сплачені до 22 липня 2010 р., та розрахована на суму цих платежів пеня не підлягають стягненню у зв'язку з пропуском позовної давності в силу ст. 267 ЦК України.

При вирішенні питання про стягнення пені слід також врахувати наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача а джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 р. № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Тому Конституційний Суд України зазначив, що захист цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Враховуючи, що розмір розрахованої на підставі умов Договору пені є надмірно великий порівняно з розміром заборгованості за кредитом та процентами (8165 грн. 48 коп.), та, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, заяву відповідача про зменшення розміру пені, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до 3000 грн.

За такого в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 111 грн. 65 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Сгянути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 11165 (одинадцять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 48 коп. заборгованості за кредитним договором № PL3-401/1/2006, укладеним 01 серпня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2, яка складається з 3026 грн. 65 коп. заборгованості за кредитом, 5138 грн. 83 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3000 грн. пені, а також 111 (сто одинадцять) грн. 65 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: