Постанова № 38296248, 15.04.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 803/457/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Ксензюка А. Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі) звернулося в суд із позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1 020 грн.

У заяві від 15 квітня 2014 року УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі уточнило позовні вимоги та просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 фінансові санкції в сумі 1 020 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV не подала до УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004 - 2009 роки, у зв'язку з чим до неї застосовано фінансові санкції по 170 грн. за кожен рік на загальну суму 1 020 грн. У встановлений в рішенні строк відповідач фінансові санкції не сплатила, у зв'язку з чим позивачем було сформовано та передано до відділення державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області (далі - ВДВС Ковельського МРУЮ) вимогу про сплату боргу № Ф-414У від 12 грудня 2012 року, на підставі якої було відкрите виконавче провадження. Однак, постановою державного виконавця від 27 листопада 2013 року виконавчий документ був повернутий стягувачеві з причин відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції в сумі 1 020 грн. в судовому порядку.

В судове засідання позивач представника не направив, 15 квітня 2014 року подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач у судове засідання не прибула з невідомих суду причин, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Копії ухвали про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, надіслані відповідачу за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, повернулись до суду 24 березня 2014 року з відміткою відділення поштового зв'язку - «за закінченням терміну зберігання», тобто не вручені адресату з незалежних від суду причин, а тому відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що останній належним чином був повідомлений. Копії ухвали про призначення справи до судового розгляду також були надіслані відповідачу за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, що підтверджується копією реєстру № 240 на відправлення рекомендованої кореспонденції від 7 квітня 2014 року. Тому суд вважає можливим вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

У відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 11 вересня 1996 року, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно витягу із ІКІС ПФУ: Реєстр страхувальників ДРСС, відповідач перебуває на обліку в УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі.

Відповідно до пункту 7 Розділу VIII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) , на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня у №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України №1058-IV передбачено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

У відповідності до підпункту 1 пункту 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Згідно із пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що за неподання підприємцем ОСОБА_1 до УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004 - 2009 роки начальником УПФ винесено рішення № 2674, № 2675, № 2676, № 2677, № 2678, № 2679 від 6 червня 2012 року про застосування фінансових санкції в розмірі 170 грн. за кожен рік на загальну суму 1 020 грн.

У встановлений законодавством десятиденний строк штрафні санкції не були сплачені, а тому позивачем було сформовано та передано до ВДВС Ковельського МРУЮ вимогу про сплату боргу № Ф-414У від 12 грудня 2012 року, на підставі якої було відкрито виконавче провадження.

27 листопада 2013 року державним виконавцем ВДВС Ковельського МРУЮ на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, мотивуючи тим, що згідно акта державного виконавця від 8 серпня 2013 року боржниця за адресою не проживає, майна належного на праві приватної власності не виявлено, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, оскільки за відповідачем рахується заборгованість зі сплати фінансових санкцій в сумі 1 020 грн., доказів сплати вказаних коштів відповідачем не надано, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення фінансових санкцій підлягають до задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 128, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101, код ЄДРПОУ 37788984) заборгованість по фінансових санкціях в сумі 1 020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А. Я. Ксензюк