Постанова № 38214746, 28.03.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/821/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріОлійник І.А. за участі:представника позивача Гащака Б.В. представника відповідача Сурника М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суму адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00067 від 05 вересня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 05 вересня 2013 року № 400040000/2013/000035/1 Хмельницької митниці Державної митної служби України (митний пост "Славута"), правонаступником якої є Хмельницька митниця Міндоходів.

На думку позивача, зазначені рішення та картка відмови є незаконними, прийняті з порушенням вимог Митного кодексу України (надалі - МК України), без дотримання основних принципів митного регулювання: законності, додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Зазначає, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у визначенні митної вартості товару (меблів для ванних кімнат) за ціною контракту № І 13/20, укладеного 22 травня 2013 року між позивачем та "DEFTRANS" (Польща). Вважає, що для підтвердження митної вартості, задекларованої в ВМД №400010000/2013/004764 від 05.09.2013 року, надав відповідачеві всі необхідні документи.

Вказує , що відповідач неправомірно застосував шостий метод для визначення митної вартості, оскільки мав документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає, що рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 05 вересня 2013 року № 400040000/2013/000035/1 та картка відмови винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та МК України. Одночасно пояснив, що під час аналізу документів, поданих позивачем до митного оформлення товару, задекларованого в ВМД №400010000/2013/004764 від 05.09.2013 року, посадові особи митного органу встановили, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості (витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів), оскільки містили розбіжності щодо особи, на яку покладено обов»язки навантаження товару під час його транспортування, а саме між визначеними у Контракті № І 13/20 від 22.05.2013 умовам поставки РСА Одоланов, Польща (обов'язок щодо навантаження покладено на продавця) та договором доручення № 1128 від 25.12.2012 про надання транспортно - експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, (обов'язок щодо навантаження покладено на Позивача). Договором доручення № 1128 від 25.12.2012 року, укладеним між позивачем та ДТЕП «ІСТ-Захід», передбачено обов'язок замовника (ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор») щодо забезпечення завантаження, розвантаження транспортного засобу (п.3.2.4 договору). Крім того, у наданих калькуляціях від 10.07.2013 року не визначено з якої сировини виготовлено товар та не зазначено всіх витрат, а саме: амортизації, прибутку тощо; Прайс-лист від 22.05.2013 року містить найменування товару, вказаного у інвойсі, без зазначення переліку всієї продукції виробника.

Позивач не виконав вимоги митного органу та не надав додаткові документи, тому у відповідача були відсутні підстави для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Зазначив, що рішенням від 05 вересня 2013 року № 400040000/2013/000035/1 митна вартість визначена за шостим методом у зв»язку з неможливістю застосування першого - п»ятого методів.

Вирішуючи зазначений спір, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворена Хмельницька митниця Міндоходів та реорганізована шляхом приєднання Хмельницької митниці Держмитслужби до Хмельницької митниці Міндоходів. Пунктом 3 зазначеної Постанови визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються. Відтак, Хмельницька митниця Міндоходів, як правонаступник Хмельницької митниці Держмитслужби, є належним відповідачем у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити з урахуванням наведеного нижче.

Суд встановив, що позивач - публічне акціонерне товариство "Славутський комбінат "Будфарфор" зареєстроване 07.03.2003 року .

22 травня 2013 року позивачем та компанією "DEFTRANS" (Польща) укладений зовнішньоекономічний контракт № І 13/20 про поставку товару, асортимент якого визначається у специфікаціях (п.1.1 контракту). Зазначеним контрактом передбачено, що товари повинні бути запаковані і упаковка повинна забезпечувати збереження товарів від будь-яких пошкоджень (п.3.1); товари, які поставляються продавцем, повинні супроводжуватись такими документами: інфойс, пакувальний лист, транспортна накладна (CMR) (п.3.3.); поставка товарів повинна виконуватись по кожному окремому замовленню покупця на умовах, вказаних у специфікації до цього контракту (п.4.1); валютою платежу є EURO (п.5.3. пунктом 10.2 контракту також передбачено, що умови поставки для кожного індивідуального замовлення, вказані у відповідній специфікації, мають пріоритет над умовами, встановленими в загальних умовах цього контракту.

У специфікації №8 від 22.05.2013 року позивач та його контрагент - компанія "DEFTRANS" (Польща) погодили назву товару, що підлягає поставці (меблі для ванних кімнат), його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, зазначивши, що вартість пакування включена в ціну товару, а також визначили валюту платежу (EURO), дату поставки (вересень 2013 року), умови оплати та умови поставки - FCA Одолянов, Польша.

05.09.2013 року до митного оформлення товару, який надійшов відповідно до зовнішньоекономічного контракту №І13/20 від 22 травня 2013 року, декларантом позивача подана ВМД №4000100000/2013/004764 з рівнем митної вартості імпортованого товару 76533,99 грн., визначеної за договірною ціною. Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості окрім контракту, позивач надав міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) від 02.09.2013 року, довідку ДТЕП «Іст-Захід» №1343-1311674 від 03.09.2013 року, прейскурант (прас-лист ) виробника товару від 22.05.2013 року, рахунок-фактуру (інвойс) FE/0000025/2013 від 02.09.2013 року, пакувальний лист від 02.09.2013 року, специфікацію №8 від 22.05.2013 року, договір доручення про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів №1128 від 25.12.2012 року, договір доручення про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів №718 від 17.08.2013 року, довідку про декларування валютних цінностей, доходів та майна №9 від 19.04.2013 року, сертифікат походження товару PL/MF/AG 0227824 від 03.09.2013 року, копію митної декларації країни відправлення 13PL394020E0042024 від 03.09.2013 року і калькуляцію вартості товару від 03 червня 2013 року.

Після вивчення зазначених вище документів, відповідач 05.09.2013 року надіслав на електронну адресу позивача повідомлення, в якому зазначив, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів) і зобов»язав позивача у відповідності до п.3 ст.53 МК України подати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення, яка містить інформацію про вартість та кількість експортованого товару, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Ознайомившись з переліком документів, які додатково вимагались митним органом, представник позивача 05.09.2013 року письмово повідомив останнього про те, що немає можливості надати додаткові документи.

05 вересня 2013 року відповідач оформив картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00067 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від № 400040000/2013/000035/1 на загальну суму 12597,42 грн., визначивши митну вартість імпортованого товару на рівні 3,3 грн. за одиницю, не погоджуючись з якими позивач оскаржив їх до суду.

Підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації №400040000/2013/00067 та прийняття рішення №400040000/2013/000035/1 про коригування митної вартості товару слугувало неподання позивачем до митного оформлення документів, що підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог п.п.2, 8 і 9 ст.52 та п.2 ст.53 МК України, оскільки подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів), та неподання позивачем додаткових документів у відповідності до вимог п.3 ст.53 МК України, а саме: виписки з бухгалтерської документації, копії митної декларації країни відправлення, яка містить інформацію про вартість та кількість експортованого товару, висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Досліджуючи правомірність зазначених рішень, суд враховує наведене нижче.

За змістом п.2 ч.1 ст. 8 МК України виключні повноваження щодо здійснення державної митної справи мають митні органи України

Відповідно до пункту 24 ч.1 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

В силу 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктами 1 і 4 частини 1 ст.50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів (п.1) та розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (п.4).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України). В силу ч. 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 6 ст.52 МК України передбачене право декларанта або уповноваженої ним особи подавати декларацію митної вартості.

В силу ч.8 ст.52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.9 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п.1); зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності (п.2); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу (п.3); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.5); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6); копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню (п.7); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (п.8).

За змістом ч. ч. 1 і 4 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, МК України визначає підстави, за наявності яких у митного органу виникає право вимагати від декларанта додаткові документи, перелік яких визначений в ч. 3 ст.53 МК України. Такими підставами є: розбіжності у поданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; наявність в них ознак підробки; відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши документи, подані позивачем для підтвердження задекларованої в ВМД №4000100000/2013/004764 від 05.09.2013 року митної вартості товару, суд не встановив в цих документах розбіжностей, зазначені в них відомості щодо ціни, фактично сплаченої позивачем за товар, відповідають умовам поставки, визначеним сторонами контракту. При цьому, суд враховує, що до ВМД №4000100000/2013/004764 від 05.09.2013 року позивач подав не тільки документи відповідно до переліку, зазначеного в ч.2 ст.53 МК України, а й додаткові документи, перелік яких визначений ч.3 ст.53 МК України.

З»ясовуючи наявність інших підстав для витребовування додаткових документів, зокрема, відсутності в поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрат на навантаження та обробку оцінюваних товарів), суд враховує наведене нижче.

В силу ст. ст. 632 і 691 Цивільного кодексу України ціна товару, що підлягає поставці, визначається договором.

У відповідності до пп.1.6 п.1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 року N 201, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 р. за N 833/6024, до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться ціна та загальна вартість договору (контракту).

Частиною ч.1 ст.35 Конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, яка набула чинності для України 01.02.1991 року, визначено, що продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю й описанням відповідає вимогам договору і який затарований чи упакований так, як це вимагається за договором.

Відповідно до специфікації №8 від 22.05.2013 року до зовнішньоекономічного контракту №І13/20 від 22 травня 2013 року ціна товару включає вартість пакування. Інші складові вартості товару контрактом та специфікацією не передбачені.

За змістом пп. 1.5 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої.

У специфікації №8 від 22.05.2013 року позивач та його контрагент - компанія "DEFTRANS" (Польща) визначили, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Одолянов, Польша.

Відповідно до Інкотермс 2000 термін «FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця)» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження.

Згідно до п.а ст.А.4 Інкотермс 2000 поставка на умовах FCA вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару (ст. А.6). Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування (ст.А.9). В силу п.а ст.Б.3 та ст. Б.6 покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця та сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4 (ст.Б.6).

Таким чином, відповідно до умов поставки FCA продавець товару, в даному випадку компанія "DEFTRANS" (Польща), яка здійснює поставку на своїх площах, несе всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки (до завантаження товару на транспортний засіб, наданий перевізником), в тому числі на пакування, маркування та завантаження товару на транспортний засіб, а покупець, в даному випадку позивач, свою чергу, несе витрати на перевезення товару від місця поставки.

Оскільки, ані контрактом №І13/20 від 22 травня 2013 року, ані умовами поставки FCA не передбачений обов»язок позивача (покупця) щодо оплати вартості робіт, пов»язаних з навантаженням та обробкою оцінюваних товарів, ані, як складової ціни товару, ані додатково, то ненадання позивачем документів, що підтверджують вартість цих робіт та послуг, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару, що надійшов відповідно до зазначеного контракту.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності у поданих позивачем документах (в контракті № І 13/20 від 22.05.2013 року та договорі доручення № 1128 від 25.12.2012 про надання транспортно - експедиторських послуг) розбіжностей в частині особи, відповідальної за навантаження товару, а також відсутності в Прайс-листі від 22.05.2013 року переліку всієї продукції виробника, оскільки:

передбачений п.3.2.4 договору № 1128 від 25.12.2012 про надання транспортно - експедиторських послуг обов»язок позивача, як замовника перевезення, щодо забезпечення завантаження, розвантаження транспортного означає лише відсутність у перевізника обов»язку щодо здійснення таких робіт; обов»язок щодо забезпечення навантаження товару позивач виконав, уклавши з постачальником контракт № І 13/20 від 22.05.2013 року на умовах FCA;

відсутність у Прайс-листі від 22.05.2013 року, який містить перелік найменувань товару, зазначеного у інвойсі, переліку всієї продукції виробника не є розбіжністю між цими документами.

Суд також враховує, що за умовами контракту постачальник передає перевізнику товар в упаковці, що підтверджується специфікацією, пакувальним листом та ВДМ 4000100000/2013/004764 від 05.09.2013 року, відтак зазначений товар взагалі не підлягав обробці.

Тому, суд вважає, що з метою підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару, задекларованої в №4000100000/2013/004764 від 05.09.2013 року, за відсутності таких даних, відповідач мав право витребувати у позивача документи, що підтверджують складові ціни, визначені контрактом (вартість пакування). Підстав вимагати у позивача інші документи з метою підтвердження вартості послуг з навантаження та обробку оцінюваних товарів, оплата яких є обов»язком продавця, у відповідача не було.

Натомість, в надісланому на електронну адресу позивача повідомленні відповідач зобов»язав позивача подати додатково виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення, яка містить інформацію про вартість та кількість експортованого товару, специфікації фірми-виробника товару, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, з метою підтвердження вартості навантаження, яка не є складовою ціни товару і витати, на яке не обов»язком позивача, та вартості обробки меблів, яка взагалі не здійснювалась та не повинна була здійснюватись.

При цьому, суд враховує, що відповідач додатково вимагав від позивача надати також декларацію країни походження, яка вже надана позивачем до митного оформлення товару, що підтверджується карткою відмови.

В силу ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю: виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Заявляючи товар до митного оформлення позивач : 1) правомірно здійснив розрахунок митної вартості; 2) подав всі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МК України. В даних документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) вірно обрав метод визначення митної вартості товару за ціною договору; 4) до митного органу не надходила документально підтверджена офіційна інформація митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом ч.3 ст.58 МК України другорядні методи визначення митної вартості, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, застосовуються у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом.

Оскільки позивач правомірно визначив митну вартість товару за ціною договору (контракту, то у відповідача не було підстав для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості від 05 вересня 2013 рок № 400040000/2013/000035/1 з застосуванням шостого методу для визначення митної вартості та картки відмови в митному оформленні товару, задекларованого в ВМД №4000100000/2013/004764 від 05.09.2013 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В процесі розгляду спору відповідачем не доведена правомірність картки відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00067 від 05 вересня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 05 вересня 2013 рок № 400040000/2013/000035/1, тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування необхідно задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись Митним кодексом України, ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00067 від 05 вересня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 05 вересня 2013 рок № 400040000/2013/000035/1 Хмельницької митниці Державної митної служби України (митний пост "Славута"), правонаступником якої є Хмельницька митниця Міндоходів.

Зобов`язати Хмельницьку митницю Міндоходів (митний пост "Славута") здійснити митне оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю.

Стягнути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" 245,78 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Хмельницької митниці Міндоходів.

Стягнути судовий збір у сумі 1644,30 грн. шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Хмельницької митниці Міндоходів на рахунок УДКСУ у м. Хмельницькому №31217206784002, код отримувача ЄДРПОУ 38045529, банк отримувача: ГУДКСУ у Хмельницькій області, код банку (МФО) 815013, призначення платежу *;101; судовий збір; 35173158; пункт, за яким сплачується судовий збір).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2014 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя