Постанова № 3778743, 02.06.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-7896/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

 при секретарі - Фейдаш Х.М.

за участю представників позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., представника відповідача ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Електро» до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008 року, №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008 року та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0001422342/0/23-121 від 26.05.2008 року з моменту їх прийняття та відшкодування судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне ( далі-ДПІ ), в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008 року, №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008 року, рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0001422342/0/23-121 від 26.05.2008 року з моменту їх прийняття та відшкодувати судові витрати. Обґрунтовує позов тим, що податковий орган за наслідками планової перевірки безпідставно визначив заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005 рік у розмірі 5049,00 грн. та за 2006 рік у розмірі 30971,00 грн., оскільки співставив непорівнювані показники даних бухгалтерського обліку та даних Декларації. Окрім того, відсутні порушення щодо правильності утриманя та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за 2005-2007 роки в сумі 53572,33 грн. з сум польового забезпечення, виплаченого працівникам підприємства згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер», оскільки ці виплати не включаються до фонду оплати праці. Заперечує необхідність застосування реєстраторів розрахункових операцій внаслідок того, що готівкова виручка від реалізації цукру власного виробництва в касу підприємства не надходила, а за дорученням покупця здана безпосередньо на поточний рахунок підприємства, відкритий у банку.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнили та просять визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37 005,00 грн., в тому числі основного платежу на 24 670,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 335,00 грн. з моменту його прийняття, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422342/0/23-121 від 26.05.2008р. в повному обсязі з моменту їх прийняття та відшкодувати судові витрати по справі.

Відповідач на адресу суду подав письмові заперечення на позов в яких зазначає, що актом перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства: в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 ВР від 28.12.1994 року з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334) безпідставно віднесено до складу скоригованих валових витрат суму витрат за 2005 рік у розмірі 20 295,00 грн. за 2006 рік у розмірі 78 485,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток; встановлено не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій 15.06.2007 року на суму 25420,00 грн. за реалізацію цукру в порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №1776-ІІІ від 01.06.2000 року з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №1776), та не включено в склад заробітної плати і не оподатковано в її складі надбавку (польове забезпечення) працівників підприємства, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер в порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями (далі -Закон№889).

Представник відповідача в судовому засіданні позов та уточнення до нього не визнав з підстав, викладених у запереченнях. Просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 травня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Рівненського управління Закритого акціонерного товариства «Електро» за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 16.05.2008р. № 597/23-100/00132546, у якому зазначено про порушення абз.4 пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2005 рік у розмірі 5 049,00 грн., за 2006 рік у розмірі 30 971,00 грн.; пункту 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок чого не проведено через реєстратор розрахункових операцій суму 25 420,00 грн.; п.1.1 ст.1, п.п. «д» п.п 1.3 ст.1, п.2.1 ст.2, п.п.3.1 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. «а» п.19.2 ст.19, п.п. «а» п.п.20.3.1 п.20.3.2, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2005-2007 рр. у сумі 53 572,33 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. За результатами адміністративного апеляційного оскарження позивачем прийнятих рішень та за результатами внесення змін до податкових повідомлень-рішень, що прийняті відповідачем самостійно, суми, визначені до сплати в бюджет, становлять:

податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р., яким донараховано податок на прибуток в розмірі 54 007,50 грн., в тому числі основного платежу на 36 005,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на 18 002,50 грн.,

податкове повідомлення-рішення №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008р., яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 52 465,05 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 930,10 грн., а всього 157 395,15 грн.

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2008р. №0001422342/0/23-121 сума штрафних (фінансових) санкцій визначена в розмірі 127 100,00 грн.

Щодо  підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р. суд зазначає наступне.

Згідно висновків відповідача, викладених у акті перевірки, первинні бухгалтерські документи за 2005р. дають підстави визначити, що загальна сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) підприємства становить 959 005,00 грн., а у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік підприємство вказало 979 300,00 грн., що на 20 295,00 грн. більше; загальна сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 2006 р. згідно первинних документів становить 1 330 615,00 грн., а у Декларації вказана сума у 1 409 100,00 грн., що на 78 485,00 грн. більше, загальна сума заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005-2006 роки становить 98 780, 00 грн.

Судом встановлено, що спір між позивачем та відповідачем пов'язаний з сумою коригувань, що відображена у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 та за 2006 рік, як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів. Коригування показників Декларацій за 2005 та 2006 роки документально оформлене позивачем бухгалтерськими довідками від 03.02.2006р. та 07.02.2007р. та відповідає пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону №334, який передбачає, що до валових витрат включаються с уми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Загальна сума коригувань валових витрат на суму 106 800,00 грн. (2005 рік) включає: витрати на оплату праці в сумі 41 100,00 тис. грн., витрати на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 3 000,00 тис. грн. та витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 62 700,00 тис. грн. А тому, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) становлять 62 700,00 грн., а не 106 800,00 грн., як це зазначено відповідачем в акті перевірки.

Загальна сума коригувань валових витрат на суму 228 807,00 грн.(2006 рік) включає: витрати на оплату праці в сумі 29 340,00 грн., відрахування до соціальних фондів в сумі 15 313,00 грн., ПДВ по легковому автомобілю в сумі 23 333,33 грн. та витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 160 820,67 грн. А тому, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) становлять 160 820,67 грн., а не 228 807,00 грн., як це зазначено відповідачем в акті перевірки.

Окрім того, вищенаведені дані підтверджені незалежним аудитором за результатами аудиторської перевірки, проведеної на підставі звернення позивача, які додані до матеріалів справи.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.2.3.4 п.2.3 ст.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів. Окрім того, будь-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконання платником своїх зобов'язань перед бюджетом, має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки. Базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки.

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» (із змінами та доповненнями) у рядку 05 Декларації з податку на прибуток підприємства відображається коригування усіх загальних валових витрат, що зазнало підприємство, а не лише витрат на придбання товарів (робіт, послуг), про які зазначено у акті перевірки.

Суд вважає, що відповідач зобов'язаний був у акті перевірки детально вказати з яких саме витрат складається сума коригування валових витрат і якими саме первинними документами таке коригування підтверджується чи не підтверджується, вказати первинні бухгалтерські документи, яких не вистачає для підтвердження валових витрат позивача. Окрім того, відповідач у акті перевірки та представник останнього в судовому засіданні не навів детальних розрахунків, на підставі яких визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток в частині коригування валових витрат, сума яких відображена у рядку 05.2 Декларації про прибуток підприємства за 2005 р. та 2006р., та не навів будь-яких доказів та обґрунтувань правомірності включення до складу об'єкта оподаткування суми у 20 295,00 грн. за 2005 рік і суми у 78 485,00 грн. за 2006 рік.

Стосовно підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.10.2008р. №0001271742/2/17-123 суд зазначає наступне.

У відповідності до п.10 Колективного договору між адміністрацією та профкомом РУ ЗАТ «Електро» на 2003-2006 роки та пп.1.1.10 п.1.1 Колективного договору між адміністрацією та профкомом РУ ЗАТ «Електро» на 2007-2009 роки, а також відповідними Положеннями про компенсацію витрат, пов'язаних з пересувним та роз'їзним характером робіт, що затверджені у відповідності до Колективного договору, чинними протягом 2003-2006 років та 2007-2009 років, передбачено виплата коштів (нарахування надбавки) у розмірах, які не перевищують граничних розмірів добових виплат, установлених для відряджень. Наявність роз'їзного та пересувного характеру робіт працівників РУ ЗАТ «Електро» підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що позивач дотримався законодавчих вимог щодо документального забезпечення для нарахування надбавки за роз'їзний та пересувний характер робіт. Підприємство оформляло накази про відрядження електролінійних бригад для будівництва об'єктів у 2005, 2006 та 2007 роках, які задокументовані аналогічно оформленню службових відряджень, ведеться книга наказів, оформляються відрядні посвідчення. Правомірність нарахування надбавки, розмір якої не перевищує граничні розміри добових виплат встановлених для відряджень, підтверджується відповідачем в акті перевірки.

При нарахуванні окремим категоріям працівників надбавки за пересувний та роз'їзний характер робіт позивач не утримав та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, керуючись підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», який передбачає, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон» встановлений розмір компенсації працівнику за службове відрядження, який застосовується і для розрахунку компенсації за роз'їзний (пересувний) характеру робіт.

Гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень, роботи у польових умовах встановлюються, зокрема, ст.129 Кодексом законів про працю України, ст. 12 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5 надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.16).

Отже, надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що виплачуються у розмірі, передбаченому колективним договором, який не перевищує граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Абзацами а, г, д підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 цього Закону передбачає, що податкові роз'яснення - це роз'яснення окремих положень податкового законодавства, що надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.

Позивачем були додані до позовної заяви листи Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду, Мінпраці, Мінфіну, які підтверджують правомірність дій позивача. Позивачем надана копія податкового роз'яснення, направленого ДПА в Рівненській області на адресу ДП «Рівненський облавтодор» від 11.06.2004р. №8403/31-27, у якому підтверджена відсутність об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб з виплат працівникам польового забезпечення.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи податкове роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 11.01.2005р. №212/6/17-3116, отримане у відповідь на запит позивача (Волинського управління), у якому вказано, що виплати польового забезпечення не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Виходячи з усього вищевикладеного, суд вважає, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер не включаються до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб на підставі пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Стосовно ж підстав прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2008р. №0001422342/0/23-121 судом встановлено наступне.

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що 15.06.2007р. згідно прибуткового касового ордера б/н та запису в касовій книзі в касу оприбуткована готівка в сумі 25 420,00 грн. за реалізацію цукру, а кошти здані в банк як виторг. Оприбуткування готівки в касі без застосування реєстратора розрахункових операцій відповідач вважає порушенням п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з тим, в оспорюваному рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій вказано на порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. №637, а не Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачає, що уся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Спірне рішення відповідач прийняв на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (із змінами і доповненнями), де установлено, що у разі порушення норм з регулювання обігу готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно акту перевірки відповідач вказав на оприбуткування готівки в касі підприємства, а штрафні (фінансові) санкції застосовані за її неоприбуткування.

Заслухавши пояснення представників позивача щодо продажу цукру власного виробництва (вирощення цукрового буряка та подальшу його переробку), дослідивши дані касової книги за 12.06.07 р., 15.06.07 р. і 18.06.07 р., врахувавши наскрізну нумерацію її сторінок, дані прибуткових касових ордерів №10 від 12.06.2007р. і №11 від 18.06.2007р., суд прийшов до висновку, що підприємство в касу готівки не оприбутковувало. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження існування касового ордера без номера від 15.06.07р. та наявність його даних у Касовій книзі підприємства, що описано в акті перевірки.

Судом встановлено, що позивачем згідно видаткової накладної № ЕЛ-0000018 від 15.06.2007р. здійснено продаж цукру приватному підприємцю, кошти від реалізації якого за дорученням здані на рахунок підприємства, відкритий у банку, через фізичну особу працівника підприємства ОСОБА_5.

Суд погоджується з тим, що така операція відповідає договору доручення, передбаченому главою 68 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ). За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується здійснити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Частиною 1 статті 1000 ЦКУ передбачено, що правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Напис на видатковій накладній № ЕЛ-0000018 від 15.06.2007р. свідчить про укладення договору доручення в письмовій формі, хоча вимоги щодо форми договору доручення глава 68 ЦКУ не містить.

Окрім того, згідно письмових пояснень покупця ОСОБА_6. від 04.06.08р. вбачається, що кошти в сумі 25 420,80 грн. передані ОСОБА_5.- працівнику позивача для здачі в банк. Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно неможливості укладення договору доручення з працівником підприємства, оскільки чинне законодавство України такої заборони не містить та вважає, що здавання готівкової виручки (готівки), яке здійснюється за дорученням покупця і за його ж кошт на рахунок продавця в банківську установу через фізичну особу, відповідає вимогам законодавства України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37 005,00 грн., в тому числі основного платежу на 24 670,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 335,00 грн., податку з доходів фізичних осіб в сумі 157 395,15 грн. , в тому числі основного платежу 52 465,05 грн., фінансових санкцій в сумі 104 930,10 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 127 100,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та доведені у судовому засіданні, і тому слід позов задовольнити повністю та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37 005,00 грн., в тому числі основного платежу на 24 670,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 335,00 грн. з моменту його прийняття, визнати нечинними податкове повідомлення-рішення №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422342/0/23-121 від 26.05.2008р. в повному обсязі з моменту їх прийняття.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ч.1 ст.94 слід стягнути з Державного Бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Електро»  3,40 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37 005,00 грн., в тому числі основного платежу 24 670,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 335,00 грн. з моменту його прийняття.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008р. з моменту його прийняття.

Визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422342/0/23-121 від 26.05.2008р. з моменту його прийняття.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Електро» 3,40 грн. судових витрат.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя /підпис /   Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно.

Суддя Шинкар Т.І.

Повний текст Постанови виготовлений 27.05.2009 року.