Вирок № 37524987, 21.01.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/20409/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

з участю прокурора Шнайдер О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

при секретарі Козар Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєверодонецьк, Луганської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 1, 263 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

04.11.2013 р., приблизно о 09 год. 10 хв., обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в залі очікування приміського вокзалу ст. Чоп Львівської залізниці, умисно, таємно, з корисливих мотивів викрав мобільний телефон марки «Nokia-1208» та зарядний пристрій до нього, які належать ОСОБА_3, чим спричинив останньому матеріальні шкоду на загальну суму 120 грн.

Крім того, на початку серпня 2013-го року, ОСОБА_1, на міському сміттєзвалищі по вул. Берег в м. Чоп, знайшов металевий предмет схожий на «кастет», який є кастетом та являється холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом, і який в подальшому носив при собі без передбаченого законом дозволу до вилучення кастету 04.11.2013 р., о 12 год. 25 хв., працівниками міліції під час огляду в приміщенні ЛВ на ст. Чоп УМВС України на Львівській залізниці.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та вчиненому розкаявся. Пояснив, що на початку листопада 2013-го року він зайшов у зал очікування приміського вокзалу ст. Чоп Львівської залізниці. На одній з лавиць побачив мобільний телефон та зарядний пристрій до нього, які вирішив викрасти. Взявши вказані речі та поклавши їх у кишеню своєї куртки, він вийшов із залу очікувань вокзалу. Того ж дня до нього підійшли працівники, які запропонували йому пройти до ЛВ на ст. Чоп, де в службовому приміщення він добровільно видав викрадений ним мобільний телефон, зарядний пристрій та саморобний кастет, який він знайшов на сміттєзвалищі в м. Чоп. На даний момент заподіяна ним матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_3 відшкодована повністю.

Згідно заяви потерпілого ОСОБА_3 від 13.11.2013 р., що міститься у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_1 на даний час в повному обсязі відшкодовано завдану ним матеріальну шкоду, а саме сплачено грошові кошти у розмірі 120 гривень (а.с. 123).

Оскільки обвинуваченим та учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, обвинувачений правильно розумів зміст вчиненого, в учасників процесу відсутні сумніви у добровільності та істинності його позицій, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та матеріалів справи, які характеризують обвинувачену як особу. При цьому, судом з'ясовано чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України по кваліфікуючій ознаці - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та за ч. 2 ст. 263 КК України по кваліфікуючій ознаці - носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини, які його пом'якшують: визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого суд не знайшов.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які щиро розкаялись у вчиненому та активно сприяли розкриттю злочину.

Враховуючи наведені пом'якшуючі обставини та відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, тяжкість вчинених злочинів, його поведінку після вчинення злочинів, суд вважає за можливе призначити йому покарання у межах санкцій ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 263 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків визначених у ст. 76 КК України.

Судові витрати за проведення експертиз у сумі 293.4 грн. слід стягнути з обвинуваченого.

Цивільного позову не заявлено.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Тому, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 263 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 2 роки;

за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на 1 рік і 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття призначити ОСОБА_1 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробовуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Львівській залізниці (одержувач УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р. 31111115700003, МФО 825014, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області) 97 (дев'яносто сім) гривень 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Закарпатській області (одержувач УК у Ужгороді 24060300, код одержувача 38015610, р/р. 31114115700002 в ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО 812016) 195 (сто дев'яносто п'ять) гривень 60 коп.

Речові докази: мобільний телефон марки «Nokia 1208», сім-карту мобільного оператора «МТС» та зарядний пристрій до вказаного телефону - залишити у ОСОБА_3; кастет, що зданий на зберігання в чергову частину ЛВ на ст. Чоп з подальшою передачею на склад озброєння ВМЗ УМВС України на Львівській залізниці - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Головуюча Сарай А.І.