Рішення № 37436801, 18.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2014 р. Справа № 914/160/14

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих, м. Броди

про стягнення 7 770, 79 грн.

Суддя Н.Мороз

Cекретар Н. Кривка

Представники:

Від позивача: ОСОБА_4

Від відповідача: Приймак А. М.

Суть спору:

Позовну заяву подано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Львів до відповідача Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих, м. Броди про стягнення 7 770, 79 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.02.2014р.

Для об'єктивного та всестороннього вирішення спору, 04.02.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 18.02.2014р. представник позивач з'явився, повідомив про часткову сплату відповідачем боргу в сумі 1000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою від 04.02.2014р. Позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав повністю. Крім того, подав платіжне доручення від 04.02.2014р. №4089, яким підтверджується часткова оплата в розмірі 1000, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

04.02.2013р. між Бродівським меблевим підприємством «Явір» (відповідач, за договором - замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позивач, за договором - виконавець) було укладено договір №30/01 про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець (позивач) зобов'язується забезпечити надання замовнику (відповідачу) комплексу послуг з проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища та трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці відповідно до затвердженого Переліку професій робочих місць персоналу Бродівське меблеве підприємство «Явір», а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах договору.

У відповідності до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.1 договору вартість усіх послуг, які доручається виконати виконавцю (позивачу) за договором складає 8 580, 00 грн.

Відповідно до п.5.2. договору, замовник протягом 10 днів з дня укладення договору зобов'язаний сплатити виконавцю 50% вказаної в договорі вартості послуг. Замовник зобов'язаний повністю оплатити повну вартість наданих послуг протягом десяти днів з моменту підписання приймально-здавального акту ( п.5.3).

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем було надано відповідачу комплекс передбачених договором послуг, що підтверджується приймально - здавальним актом від 12.03.2013р., підписаним та скріпленим печатками сторін, згідно якого вартість наданих послуг становить 8 580, 00 грн. (в матеріалах справи).

Кошторисом вказаному в додатку до договору №30/01 від 04.02.2013р. підтверджується вартість наданих позивачем - ФОП ОСОБА_1 послуг на користь відповідача - Бродівського меблевого підприємства «Явір» на суму 8580, 00 грн.

Відповідно до умов договору відповідач - Бродівське меблеве підприємство «Явір» - зобов'язувалось оплатити 50% вказаної в договорі вартості послуг, що становить 4290, 00 грн., строк розрахунку не пізніше 14.02.2013р. (п. 5.2.), повну вартість наданих послуг у розмірі 8 580, 00 грн. - у строк не пізніше 22.03.2013р. (п.5.3).

25.10.2013р. позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога №93 про сплату заборгованості, яка виникла за договором про надання послуг №30/01 від 04.02.2013р. в розмірі 8580, 00 грн.

30.10.2013р. відповідач частково оплатив надані послуги по договору в сумі 1580,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.10.2013р.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав частково, у зв'язку з чим на момент подачі позову до суду заборгованість останнього становила 7000, 00 грн.

Під час розгляду справи судом, позивачем частково сплачено борг за надані послуги в сумі 1000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2014р. №4089, відтак сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 6000, 00 грн. і підлягає стягненню.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.7.1. договору, у випадку несвоєчасного виконання сторонами зобов'язань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 555, 22 грн. за період з 15.02.2013р.- 14.08.2013р., яка підлягає стягненню.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 215,57 грн., за весь період прострочення, відповідно до поданого розрахунку.

Відтак сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням часткової проплати становить 6000, 00 грн. - основного боргу, 552, 22 грн. - пені та 215, 57 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач в заявлених позовних вимогах просить стягнути витрати понесені останнім на адвокатські послуги в сумі 770, 00 грн. Однак, позивачем на виконання вимог ухвали суду не було подано належних доказів понесених витрат на адвокатські послуги, крім того, представник позивача в судових засіданнях не наполягав на їх стягненні. Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку в стягненні витрат на оплату послуг адвоката відмовити.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст.509,526, 530, 611, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст.193, 216 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих , м. Броди, вул. Чупринки, 4 (код ЄДРПОУ 03972689) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)- 6000, 00 грн. - основного боргу, 555, 22 грн. - пені, 215, 57 грн. - 3% річних та 1 827, 00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 21.02.2014р.

Суддя Мороз Н.В.