Ухвала суду № 37318340, 26.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. справа № 804/10480/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької південної об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000462220 та № 0000472220 від 18.04.2013 року.

Не погодившись з постановою суду, Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2013 року Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" з питань дотримання податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферріт Д" за 2012 рік.

За результатами перевірки складено акт № 317/222/31932704 від 07.03.2013 року, відповідно до якого встановлено порушення податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав": п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 833 936,30 грн.; ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферріт Д" у розмірі 354 935,51 грн.; пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферріт Д" на суму 3 132 747,00 грн.

В акті перевірки зазначено про наявність податкових та видаткових накладних, актів прийому-передачі, рахунків-фактур, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів.

На підставі акту № 317/222/31932704 від 07.03.2013 р. Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення № 0000462220 та № 0000472220 від 18.04.2013 р.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" мало господарські взаємовідносини з контрагентом, який допустив порушення податкового законодавства, а саме, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферріт Д". У вказаного підприємства відсутні виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Стосовно посадових осіб зазначеного підприємства порушено кримінальне провадження. Зроблено висновок про те, що угода позивача з наведеним контрагентом є нікчемною.

Таким чином, проаналізувавши дані обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 135.1, 135.2, п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" наявні статутний капітал, складські та виробничі приміщення, працівники, технічні можливості для здійснення статутної діяльності, розрахункові рахунки в установах банків.

Окрім того, відповідачем не було надано доказів, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача, на якого посилається в акті перевірки відповідач, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Факт проведення розрахунків між підприємствами підтверджується платіжними дорученнями. Товар, отриманий та в подальшому реалізований позивачем, відповідає видам господарської діяльності позивача, зазначеним в акті перевірки та використовувався в господарській діяльності.

Стосовно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, щодо нікчемності правочину позивача з його контрагентом, колегія суддів може зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності (фіктивності) угоди, його позиція про те, що дана угода очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання її такою або вироком суду про визнання вини позивача.

Окрім того, судом першої інстанції було вірно зазначено, що згідно до п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Судом першої інстанції було вірно вказано на те, що при винесенні податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки, проведеної в межах кримінального провадження, відповідачем не дотримано вимог п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України щодо заборони винесення та надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили рішенням в кримінальній справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України передбачається, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Таким чином, на підставі аналізу встановлених обставин справи і правовідносин, що їм відповідають, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкові повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000462220 та № 0000472220 від 18.04.2013 р. не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ч.2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Криворізької південної об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко