Ухвала суду № 37110877, 06.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2563/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі договору про правову допомогу

відповідача - Іліка Р.І., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів України у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів України у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на відсутність у позивача належним чином оформлених бухгалтерських документів, які б підтверджували факт поставки товару від ПП «Дніпрокомплект».

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу в період з 20.08.2012 року по 27.08.2012 року проведена позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_4

03.09.2012 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №1313/17-412/НОМЕР_1, про результати документальної позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Згідно акта перевірки, було встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_4 занижено податок на додану вартість за липень 2011 року в сумі 63630,00 грн.

14 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0005700174 згідно якого позивачу донараховано ПДВ в сумі 63630,00 грн. та штрафні санкції на суму 31815,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції зазначив, що наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість є протиправним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

14 вересня 2012 року, податковим органом на підставі акта перевірки № 1313/17-4/НОМЕР_1 від 03.09.2012 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0005700174, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 95445 грн., з яких 63630 грн. за основним платежем та 31815 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, який було сплачено внаслідок здійснення господарських операцій з ПП «Дніпрокомплект» (придбання бензину А-95).

Так, 24.05.2011 року між позивачем (покупець) та ПП «Дніпрокомплект» (продавець) укладено договір №240501, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукт, окремими партіями по ціні, в кількості, які узгоджуються сторонами в накладних. Назва, марка, кількість, ціна, вартість товару зазначається у накладній.

На підтвердження придбання у ПП «Дніпрокомплект» ТМЦ позивачем надано договір, податкову накладну, рахунок, накладну, товарно-транспортну накладну, акт звірки взаємних розрахунків по договору №240501 від 24.05.2011 року, платіжними дорученнями, видатковими накладними.

А також позивачем надано копію сертифікату відповідності та паспорта на бензин автомобільний А-95.

Стосовно доводів податкового органу про відсутність у позивача на час проведення перевірки товарно-транспортних накладних та сертифіката відповідності, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Щодо посилання податкового органу на те, що в акті перевірки від 07.03.2012р. ПП "Дніпрокомплект" зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з не встановленням місцезнаходження ПП "Дніпрокомплект", суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів України у Чернівецькій області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 лютого 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.