Ухвала суду № 36864889, 29.01.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 902/751/12

Провадження № 11/779/37/2014

Категорія ст. 124 КК України

Головуючий у 1 інстанції Головенко О.С. О. С.

Суддя-доповідач Фіцак Т.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Фіцака Т.Д.,

суддів Кривобокової Н.М., Кукурудза Б.І.

прокурора Шутки І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Даним вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не судимого, -

засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 124 КК України та призначено йому покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з засудженого ОСОБА_2 - 16000 (шістнадцять тисяч ) гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 8000 (вісім тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 - задоволено частково. Стягнуто на користь

ОСОБА_4 з засудженого ОСОБА_2 - 3000 (три тисячі) гривень моральної шкоди.

За вироком суду, ОСОБА_2 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілим при перевищені меж необхідної оборони за наступних обставин.

01 травня 2012 року близько 03 години ОСОБА_2, перебуваючи у власному житловому будинку по місцю проживання в АДРЕСА_2, Болехівської міської ради, помилково сприйняв неправомірні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в нічний час металічним балонним ключем стукали у вхідні двері його будинку, як дії спрямовані на вторгнення в житло та посягання на своє життя та членів сім'ї. З цією метою ОСОБА_2, перевищуючи межі захисту, в обстановці уявної оборони з відчиненого вікна ванної кімнати будинку зі своєї зареєстрованої в установленому порядку мисливської рушниці ТОЗ -34 К-12 № НОМЕР_1 умисно вистрілив в ОСОБА_3, який в цей час йшов по подвір'ю від вхідних дверей будинку до вікна ванної кімнати та при цьому заподіяв останньому вогнепальні дробові поранення нижніх кінцівок з розвитком важкого травматичного шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

Протиправні дії ОСОБА_2 намагався припинити ОСОБА_4, який знадвору руками схопився за ствол рушниці і намагався її відібрати в ОСОБА_2 Однак останній, перебуваючи в межах захисту обстановки уявної оборони, неправильно сприйняв дії ОСОБА_4, як посягання на своє життя та під час боротьби з мисливської рушниці ТОЗ - 34 К-12 № НОМЕР_1 умисно вистрілив в ОСОБА_4 заподіявши йому вогнепальне дробове поранення ділянок правої сідниці та великого вертела правого стегна з розвитком тяжкого травматичного шоку, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

В поданих апеляціях:

- засуджений ОСОБА_2, вважає даний вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням судом кримінально-процесуального закону, однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Просить вирок суду скасувати та закрити кримінальну справу.

- потерпілий ОСОБА_3, вважає вирок суду першої інстанції незаконним, оскільки призначене покарання ОСОБА_2 за своїм видом є занадто м'яким і не відповідає фактичним обставинам справи. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.

Прокурор, яка брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції Площанська Н.А. подала заперечення на апеляцію засудженого ОСОБА_2 де вказує, на безпідставність апеляції оскільки судом при розгляді даної кримінальної справи повно, всебічно і об'єктивно досліджені зібрані по ній докази, проаналізовані показання підсудного, потерпілих та свідків, в результаті чого суд обґрунтовано дійшов висновку про умисне заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень потерпілим при перевищені меж необхідної оборони. Вважає,що вирок слід залишити без змін ,а апеляцію без задоволення.

Також прокурор, яка брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції Площанська Н.А. подала заперечення на апеляцію потерпілого ОСОБА_3 де зазначає,що дії засудженого кваліфіковано правильно і суд обґрунтовано врахував при призначенні покарання негативну поведінку потерпілого. Щодо цивільного позову то вважає вирок в цій частині мотивованим. Вважає, що вирок слід залишити без змін, а апеляцію без задоволення.

У засіданні апеляційного суду:

- прокурор заперечив проти поданих апеляцій та просив вирок залишити без зміни, а апеляції без задоволення, також вважає заявлене клопотання захисником про призначення додаткової судово - психологічної експертизи безпідставним.

Засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоч належно були повідомлені, що в силу ст. 362 КПК України не перешкоджає розгляду справи

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляцій та просив залишити їх без задоволення, а вирок - без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що подані апеляції слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Колегія вважає, що клопотання щодо проведення судового слідства, а зокрема призначення додаткової судово - психологічної експертизи є безпідставним, так як у справі є висновок експертизи, якому суд надав належну оцінку.

При розгляді справи судом дотримано вимог ст. 323 КПК України 1960 року, щодо законності і обґрунтованості вироку лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Судом даних вимог закону дотримано.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст.124 КК України, підтверджується наведеними у вироку доказами, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, яким дана належна правова оцінка.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 порушує питання скасування вироку однак вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, але дав їм невірну правову оцінку, оскільки в його діях не було перевищення меж необхідної оборони.

Колегія вважає, що дане твердження є безпідставним, оскільки судом встановлено, що дії засудженого з приводу застосування зброї та заподіяння при цьому тяжких тілесних ушкоджень потерпілим не відповідали характеру і небезпечності нападу з боку потерпілих, оскільки постріли з рушниці ОСОБА_2 здійснювалися в той час, коли дії потерпілих не становили реальної небезпеки для його життя і здоров'я та родини.

Висновки суду з приводу наведених обставин є детально обґрунтованими на підставі досліджених доказів.

Суд у вироку вказує, що ОСОБА_2 для захисту від суспільно - небезпечного посягання потерпілих обрав такий спосіб, який не відповідав характеру і небезпечності посягання, і застосувавши зброю умисно заподіяв тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

Щодо перебування засудженого на час інкримінованих йому дій у стані сильного душевного хвилювання, то відповідно до висновків судово - психологічної експертизи № 390 від 20 червня 2013 року, ОСОБА_2 під час інкримінованих йому дій не перебував у стані фізіологічного афекту, а перебував у стані вираженого емоційного збудження, який виник унаслідок поведінки потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 248-249). А тому ОСОБА_2 підлягає кримінальній відповідальності.

Судом встановлено і зазначено у вироку , що засуджений та члени його сім'ї перебували в зачиненому будинку, а потерпілі на подвір'ї і при цьому дверей не вибивали та не проникали в житло.

З огляду на наведене засуджений мав право на необхідну оборону, але з урахуванням конкретних обставин події злочину, застосування зброї з боку засудженого було перевищенням меж необхідної оборони, про що обґрунтовано суд зазначив у вироку.

Доводи потерпілого ОСОБА_3 в апеляції щодо неправильного призначення судом покарання ОСОБА_2 є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 65 КК України загальними принципами призначення покарання, є призначення покарання в межах санкції статті КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, з врахуванням положень загальної частини КК України, та з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи засудженому покарання суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, а також вимоги ст. ст. 66, 67 КК України щодо обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом першої інстанції обставинами, що пом'якшують покарання визнано: вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина, а також судом було враховано негативну поведінку потерпілих, що в свою чергу спонукало його на вчинення таких дій. Обставин, що обтяжують ОСОБА_2 покарання, судом не встановлено.

Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_2 покарання, а саме в межах санкції ст. 124 КК України.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд належним чином мотивував свої висновки, а тому доводи апеляції є безпідставними.

Колегією суддів, під час апеляційного розгляду справи не встановлено передбачених ст. 367 КПК України підстав для скасування вироку.

Щодо цивільного позову, то на думку колегії суд достатньо мотивував визначення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зокрема судом враховано, що спричинення шкоди потерпілому ОСОБА_3 завдано і з його вини, що доведено судом. Заявлена сума потерпілим в частині відшкодування моральної шкоди один міліон гривень є надто завищена.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляцій, вважає їх необґрунтованими, а призначене покарання судом першої інстанції необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити - без зміни, а апеляції засудженого та потерпілого ОСОБА_3 - без задоволення.

Головуючий Т.Д. Фіцак

Судді: Б.І. Кукурудз

Н.М. Кривобокова

Згідно з оригіналом

Суддя Т.Д. Фіцак