Постанова № 36784387, 24.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2014 справа №905/3233/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Ушенко Л.В. Богатиря К.В., Склярук О.І.при секретарі судового засідання:Федоріщевій І.О.за участю представників сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача (скаржника) - ОСОБА_5, паспорт серія НОМЕР_1 від 01.12.2001р. розглянувши апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької областіна рішення господарського судуДонецької областівід01.07.2013р. (повний текст підписано 03.07.2013р.)у справі№905/3233/13 (суддя Демідова П.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької областіпро стягнення заборгованості, що утворилась за період з 11.05.2011р. по 26.03.2013р. по процентам, комісії, неустойці та інфляційним втратам за договором кредиту №45-05/88 від 14.12.2007р. в загальній сумі 14 540,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості, що утворилась за період з 11.05.2011р. по 26.03.2013р. по процентам, комісії, неустойці та інфляційним витратам за договором кредиту №45-05/88 від 14.12.2007р., в загальній сумі 14 540,26 грн.

Заявою №49-01/317 від 18.06.2013р. позивач збільшив розмір вимог щодо стягнення заборгованості по відсоткам, яка станом на 25.03.2013р. становить 9 617,99 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.07.2013р. у справі №905/3233/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ задоволені частково, а саме: стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької області заборгованість за договором кредиту №45-05/88 від 14.12.2007р. по нарахованим відсоткам в сумі 9 617,99грн., заборгованість з комісійної винагороди в сумі 1 574,12 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 917,63грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 268,11грн., суму інфляційних витрат за прострочення повернення кредиту в розмірі 211,05грн., суму інфляційних витрат за прострочення сплати відсотків в розмірі 86,01грн. В іншій частині позову в задоволенні відмовлено.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в частині стягненої з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, заборгованості за комісійною винагородою та стягнення інфляційних витрат, нарахованих на заборгованість з повернення кредиту та відсотків за його користування.

Щодо часткового стягнення пені за прострочення сплати кредиту та відсотків рішення суду мотивоване порушенням позивачем законодавчо встановленого обмеження періоду нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2013р. та прийняти нове рішення у даній справі про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на нез'ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Зазначає, що оскаржуване рішення було прийняте судом без повідомлення його, як відповідача, та без надання йому можливості надати відзив на позовну заяву, оскільки про прийняте рішення скаржник дізнався від державного виконавця ВДВС Артемівського міського управління юстиції під час виконання наказу суду про примусове виконання цього рішення. Крім того, зазначає, що ним не було отримано від позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів. Вважає, що кредитний договір був розірваний між сторонами шляхом направлення банком на адресу відповідача вимог щодо погашення заборгованості за кредитом у 2011 році, оскільки господарський суд достроково стягнув з відповідача суми виплат за договором кредиту за своїм рішенням у справі №19/47, тому, на думку скаржника, він не повинен продовжувати сплачувати відсотки та комісійні за користування кредитом. Разом з тим, скаржник вважає, що позивачем був пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Стягнення судом суми інфляційних витрат у даній справі скаржник також вважає безпідставним. Крім того скаржник зазначив, що у суду першої інстанції була можливість скористатися передбаченим законодавством правом на зменшення суми штрафних санкції відповідачу, оскільки він не зміг виконати в повному обсязі свої зобов'язання за договором кредиту у зв'язку із впливом на його підприємницьку діяльність світової фінансової кризи.

Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., суддів: Богатиря К.В. та Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №905/3233/13, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2014р.

Через канцелярію сулу від представника позивача - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що не отримав від відповідача копії апеляційної скарги та доданих до неї документів. Разом з тим, вважає рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2013р. у даній справі обґрунтованим та законним, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Крім того, представник позивача заявив суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутністю.

В судовому засіданні 21.01.2014р. відповідач (скаржник) підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

14.12.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - позичальник) був укладений договір кредиту №45-05/88.

Відповідно до п.1.1 договору, кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 63 699,30 грн. зі сплатою 16% річних та комісій в розмірі та порядку, визначених тарифами на послуги по надання кредитів, які містяться в додатку №2 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору, та порядку погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься в додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 10.12.2012р.

Кредит був наданий на купівлю торгівельного обладнання для супермаркету, згідно договору поставки від 11.12.2007р., укладеного з ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Ера» (п. 1.2 договору).

Згідно з п.1.3 кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає з позичальником договір застави майна №1 від 14.12.2007р.

За змістом п.2.1 договору, надання кредиту на цілі, визначені в п.1.2 договору, проводиться після укладення договорів, вказаних в п.1.3 та 3.3.3 цього договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку НОМЕР_2 в Артемівському відділенні Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 в Артемівському відділенні Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» на підставі письмової заяви позичальника.

Відповідно до п.п.2.3-2.4 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі за методом «факт/360». При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день погашення кредиту. Сплата процентів здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Згідно з п.2.5 кредитного договору, нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на рахунок Артемівського відділення Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» в порядку, сумі та в строки, встановлені тарифами.

У разі прострочення позичальником строків погашення кредиту (його частини) та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п.1.1, 2.4, 2.5, 3.3.16, 3.3.17 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення (п.4.1 кредитного договору).

Відповідно до п.2.12 договору, період нарахування кредитором неустойки (пені, штрафу) за невиконання (неналежне виконання) позичальником зобов'язання за цим договором не повинен перевищувати одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2.6.2 договору встановлено право кредитора вимагати від позичальника виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

Згідно з п.7.1 кредитного договору, всі додатки, зміни та/або доповнення до нього мають бути вчинені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на цей договір і є невід'ємною складовою частиною цього договору.

Відповідно до п.7.3 договору, він набирає чинності з дня його укладання і діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором.

Графік погашення кредиту погоджений сторонами в Додатку №1 до договору кредиту №45-05/88 від 14.12.2007р.

Додатком №2 до кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує кредитору одноразово комісію за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку 0,99% - 630,62 грн.

Факт перерахування банком відповідачу кредитних коштів у сумі 63699,30грн. підтверджується меморіальним ордером №1 від 14.12.2007р.

21.10.2008р. між сторонами була укладена додаткова угода про внесення змін до нього та викладено додаток №2 «Тарифи на послуги по надання кредиту» в наступній редакції: оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку - 630,62 грн. (без ПДВ); оформлення додаткової угоди до кредитного договору та/або договору забезпечення за ініціативою позичальника - 0,2% (max 500 грн., без ПДВ); ведення кредитної справи позичальника - 3% річних (без ПДВ).

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.07.2011р. у справі №19/47, що набрало законної сили 05.08.2011р., встановлено факт належного виконання ПАТ «Укрсоцбанк» зобов'язання з видачі кредитних коштів та ухилення ФОП ОСОБА_5 від виконання обов'язків за кредитним договором №45-05/88 від 14.12.2007р., у зв'язку з чим з останнього стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 31 055,30 грн., заборгованість за відсотками в сумі 4 184,65 грн., заборгованість з комісійної винагороди в сумі 784,63 грн., пеню в сумі 1004,70 грн. та інфляційну складову заборгованості в сумі 880,42 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_5 вказаного рішення суду, за період з 11.05.2011р. по 26.03.2013р. банком були нараховані відсотки, комісійні, пеня та інфляційні у загальній сумі 14 692,10грн. (з урахуванням заяви про збільшення суми позову), в тому числі: 9 617,15грн. - заборгованість за відсотками; 1574,12грн. - заборгованість з комісійної винагороди; 2 266,24грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 936,69грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 211,05грн. - інфляційні нарахування за кредитом; 86,01грн. - інфляційні нарахування за відсотками.

29.03.2013р. ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до ФОП ОСОБА_5 з листом-претензією №49-04/144 від 28.03.2013р. з вимогою про погашення вказаної заборгованості, що підтверджується поштовою квитанцією №8451000988279 від 29.03.2013р.

Відповідач на зазначену вимогу відповіді не надав, заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості, що утворилась за період з 11.05.2011р. по 26.03.2013р. по процентам, комісії, пені та інфляційним втратам за договором кредиту №45-05/88 від 14.12.2007р., в загальній сумі 14 540,26 грн., що є предметом спору у даній справі.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької області не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2013р. у даній справі в частині задоволених вимог підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Донецької області від 19.07.2011р. по справі №19/47, що набрало законної сили 05.08.2011р., був встановлений факт належного виконання ПАТ «Укрсоцбанк» своїх зобов'язань по видачі відповідачу кредитних коштів та факт ухилення ФОП ОСОБА_5 від виконання своїх обов'язків за кредитним договором №45-05/88 від 14.12.2007р., у зв'язку з чим, з відповідача було стягнуто заборгованість за тілом кредиту в сумі 31 055,30 грн., заборгованість за відсотками в сумі 4 184,65 грн., заборгованість з комісійної винагороди в сумі 784,63 грн., пеню в сумі 1 004,70 грн. та інфляційні в сумі 880,42 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, вказані обставини є доведеними належним чином та не потребують повторного доведення при розгляді справи №905/3233/13.

Після ухвалення рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2011р. по справі №19/47, позичальником було здійснено сплату грошових коштів в розмірі 679,00грн. та 10 000,00 грн., які були спрямовані банком на відшкодування судових витрат, понесених у справі №19/47, сплату заборгованості з процентів та комісій, стягнутих рішенням суду у справі №19/47, та частково погашено заборгованість за кредитом в сумі 5 100,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 11.05.2011р. по 26.03.2013р. позичальнику за кредитним договором №45-05/88 від 14.12.2007р. нараховані проценти в сумі 9 617,99 грн. та комісійна винагорода в сумі 1 574,12 грн., які не були сплачені відповідачем, що підтверджується банківськими виписками з відповідних рахунків ФОП ОСОБА_5

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 9 617,99 грн. та заборгованості за комісійною винагородою в сумі 1574,12 грн.

Посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування комісійних судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки відповідно до кредитного договору (п.п. 2.5, 3.6), передбачено нарахування та сплата комісії в порядку та в сумі, що встановлені тарифами та в строки, передбачені п.п. 2.4, 2.5 договору.

Додатковою угодою №1 від 21.10.2008р. до кредитного договору №45-05/88 від 14.12.2007р. сторони узгодили тарифи на послуги по наданню кредитів (додаток №2 до кредитного договору), згідно якого, за ведення кредитної справи нараховуються комісійні в розмірі 3% річних від суми заборгованості. При цьому, комісійні підлягають сплаті не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому вона нарахована.

В зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_5 рішення суду щодо стягнення заборгованості, на основну заборгованість за тілом кредиту правомірно продовжувалась нараховуватись комісія, і за період з 11.05.2011р. по 20.03.2013р. у відповідача утворилась заборгованість по комісії у сумі 1574,12грн.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань за кредитним договором, банком, у відповідності до п.п.2.12, 4.1 кредитного договору, було нараховано та пред'явлено позичальнику до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 25.09.2012р. по 25.03.2013р. в розмірі 2266,24грн.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту п.2.12 кредитного договору, за згодою сторін був встановлений інший період нарахування пені - 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, банком були порушені встановлені законодавчо та п.2.12 кредитного договору обмеження періоду нарахування пені одним роком.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про правомірність висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 917,63грн., нарахованої у визначений позивачем період з 25.09.2012р. по 25.03.2013р., у відповідності до графіку погашення кредиту, встановленого додатком №1 до кредитного договору №45-05/88 від 14.12.2007р., та норм ч.3 ст.254 ЦК України.

Крім того, за несвоєчасне виконання позичальником обов'язку зі сплати відсотків банком за період з 25.09.2012р. по 25.03.2013р. було нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 936,69 грн.

Заявою №49-01/317 від 18.06.2013р. банком був уточнений розрахунок нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з чим, згідно вказаної заяви, період нарахування пені визначений з 19.03.2012р. по 19.03.2013р., а сума нарахованої пені за несвоєчасну сплаті відсотків за цей період складає 387,11 грн. При цьому, базою нарахування пені є сума відсотків, не сплачених позичальником з 19.03.2012р. по 19.03.2013р.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для нарахування пені є невиконання боржником грошових зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у певний період, тому зміна у заяві №49-01/317 від 18.06.2013р. періоду нарахування пені з 25.09.2012р. по 25.03.2013р. на інший період - з 19.03.2012р. по 19.03.2013р. фактично є зміною підстав позову в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Оскільки вищевказану заяву подано позивачем після початку розгляду справи по суті, який відбувся 27.05.2013р., суд першої інстанції правомірно не прийняв до розгляду вказану заяву №49-01/317 від 18.06.2013р. в частині зміни підстав позовних вимог про стягнення пені, які полягають у зміні періоду її нарахування, та розглянув позовні вимоги про стягнення пені за прострочку сплати відсотків, нарахованої за період з 25.09.2012р. по 25.03.2013р.

Перевіривши наданий банком розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не були враховані приписи ч.6 ст.232 ГК України, якими початковою датою нарахування пені є день, наступний за днем, коли зобов'язання мало бути виконання, у відповідності до п.2.4 кредитного договору, тому позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків підлягають задоволенню в сумі 268,11 грн.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що дійшовши правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за невиконання грошових зобов'язань зі сплати кредитних коштів у сумі 917,63грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту у сумі 268,11грн., суд першої інстанції не визначився з рішенням щодо стягнення пені у сумі 1348,61грн. за несвоєчасне погашення кредиту та у сумі 668,58грн. за несвоєчасну сплату відсотків.

Оскільки зазначені суми пені нараховані за період, що перевищує встановлене в п.2.12 кредитного договору обмеження періоду нарахування пені одним роком, то вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В зв'язку із зазначеним, резолютивна частина рішення підлягає зміні шляхом її доповнення щодо прийнятого рішення про відмову в задоволенні позову в зазначеній частині вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення суму інфляційних витрат за прострочення повернення кредиту в розмірі 211,05грн., за прострочення сплати відсотків - в розмірі 86,01 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначений сум, колегією суддів було встановлено його арифметичну правильність та відповідність закону, у зв'язку з чим, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційної складової у визначеному позивачем розмірі.

Доводи скаржника щодо неправильності визначення судом першої інстанції заборгованості, яка стягнена судовим рішенням у даній справі, не приймаються судовою колегією, оскільки будь-яких доказів у спростовування стягнення сум заборгованості з боку відповідача не надано.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання скаржника на те, що суд першої інстанції мав скористатися передбаченим законодавством правом на зменшення суми штрафних санкції відповідачу, оскільки він не зміг виконати в повному обсязі свої зобов'язання за договором кредиту у зв'язку із впливом на його підприємницьку діяльність світової фінансової кризи, оскільки це не підтверджено належними та допустимими доказами і дані обставини не є винятковими.

Доводи скаржника про те, що на його адресу позивачем не було направлено копію позовної заяви та доданих до неї документів, тому він не знав про наявність даної справи в суді, і що про розгляд справи він не був повідомлений, колегією суддів не приймаються, оскільки факт направлення позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку №5310 від 25.04.2013р. та описом вкладення рекомендованого листа від 25.04.2013р. Крім того, на адресу відповідача судом першої інстанції направлялася ухвала про порушення провадження у даній справі від 14.05.2013р., що підтверджується штампом канцелярії від 16.05.2013р., ухвала про відкладення судового засідання від 27.05.2013р., що підтверджується штампом канцелярії господарського суду від 30.05.2013р., ухвала про відкладення судового засідання від 10.06.2013р., що підтверджується штампом канцелярії від 11.06.2013р., та рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2013р. (повний текст рішення підписано 03.07.2013р.) у даній справі, що підтверджується штампом канцелярії від 08.07.2013р.

Зазначені поштові відправлення були адресовані за зазначеною в позові адресою: АДРЕСА_1, однак, були повернені на адресу суду першої інстанції в зв'язку із збігом терміну зберігання на відділенні поштового зв'язку.

Інші доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, також не приймаються колегією суддів, як безпідставні, оскільки правомірність висновків місцевого господарського суду підтверджується фактичними обставинами справи та наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене, судом першої інстанції повно з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи, норми матеріального права місцевим господарським судом застосовані правильно. За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької області є такою, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 4 ч.1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2013р. у справі № 905/3233/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2013р. у справі №905/3233/13 в частині задоволених вимог залишити без змін.

3. Доповнити резолютивну частину рішення абзацом 3 наступного змісту: «В іншій частині позову в задоволенні відмовити».

4. Абзаци 3, 4 резолютивної частини рішення вважати, відповідно, абзацами 4, 5.

5. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Л.В. Ушенко

Судді К.В. Богатир

О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 24 січня 2014 року.

Надруковано: 6прим.

1 прим. - скаржнику

2 прим. - позивачу

1 прим. - ГСДО

1 прим. - у справу;

1 прим. - ДАГС