Постанова № 36416630, 24.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа № 922/3587/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Тихий П.В. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченка Р.Ю., за довіреністю № 252/10 від 14 грудня 2012 року,

відповідача - Безуглого М.Д., за довіреністю від 09 вересня 2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3490Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 05 листопада 2013 року у справі № 922/3587/13

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівське хлібоприймальне підприємство", м. Богодухів Харківської області

про стягнення грошових коштів в сумі 175 111,99 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 листопада 2013 року у справі № 922/3587/13 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пеню в розмірі 1 182,67 грн., 3% річних в розмірі 8 275,23 грн., судового збору у розмірі 3 492,64 грн. Провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 154 542,39 грн. припинено. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 05 листопада 2013 року у справі № 922/3587/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що, в порушення вимог статті 43, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взяті до уваги лише доводи і аргументи відповідача. Зважаючи на те, що оскаржуване рішення господарського суду на адресу позивача не надходило, зазначає, що повний текст апеляційної скарги буде направлено після отримання рішення у справі.

09 грудня 2013 року від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому позивач не погоджується з рішенням господарського суду Харківського області від 05 листопада 2013 року у даній справі щодо припинення провадження у справі та відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та інфляційних втрат. Вважає, зокрема, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а саме статті 525, 526, 530, 549-551,599, 625 Цивільного кодексу України, статті 231, 232 Господарського кодексу України та статті 4-7, 34, 43, 81, 83 Господарського процесуального кодексу України. На думку позивача, висновок господарського суду про зарахування зустрічних однорідних вимог неправомірний, оскільки дані вимоги, за своєю правовою природою, не є однорідними, оскільки відрізняються структурою ціни договору. Вказує на те, що при вирішенні питання щодо зменшення пені господарський суд повинен був, з урахуванням пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Крім того, вважає помилковим висновок суду щодо періоду розрахунку інфляційних втрат та таким, що не відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і порушує вимоги статті 22 Цивільного кодексу України, щодо того, що розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівське хлібоприймальне підприємство", у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду першої інстанції в частині припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 154 542,39 грн. і відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог законним та обґрунтованим, яке прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 05 листопада 2013 року у справі № 922/3587/13 в зазначеній частині залишити без змін; в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 182,67 грн., 3% річних в розмірі 8 275,23 грн. та судового збору у розмірі 3 492,64 грн. скасувати.

В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу зазначає, що у зв'язку з особливостями безперервного процесу виробництва підприємства відповідача, ТОВ "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" сплачувало за газ шляхом попередньої оплати в обсягах більших ніж передбачено умовами договорів. З урахуванням відносин, що склалися між підприємствами позивача та відповідача, сума переплати за попередніми договорами зараховувалась в рахунок оплати наступного договору поставки газу. У зв'язку з тим, що по попередньому договору була здійснена попередня оплата в розмірі 154 542,39 грн., тому, на думку відповідача, керуючись принципом добросовісності, справедливості та розумності, вважає необґрунтованим стягнення з відповідача пені, 3% річних та судового збору.

23 грудня 2013 року відповідач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав додаткові пояснення по справі з урахуванням отриманих доповнень до апеляційної скарги позивача, в яких заперечує проти їх задоволення. Просить рішення господарського суду Харківської області від 05 листопада 2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію щодо залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В серпні 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" (відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 154 542,39 грн., 11 830,76 грн. пені, 463,61 грн. інфляційних, 8 275,23 грн. 3% річних, які нараховані за неналежне виконання відповідачем договору поставки природного газу № 11/Б-23ПР-02 від 30 серпня 2011 року та відшкодування судових витрат у розмірі 3 506,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, 30 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" (покупець) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) було укладено договір № 11/Б-23 ПР - 02 поставки природного газу(а.с. 11-18,).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2. договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Відповідно до пункту 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 30 тис. куб. м, в тому числі по місяцях серпень, вересень в загальному обсязі 30 тис. куб. м.

Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в пункті 3.1. договору, визначивши, що вона становить 3 023,50 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 368,97 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами -20%, всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами - 3 425,97 грн.

Порядок здійснення оплати передбачений пунктом 4.1. договору, відповідно до якого оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

- за серпень 2011 року протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору;

- за вересень 2011 року оплата у розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору;

- оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк поставки газу, визначений в пункті 5.1 договору з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року включно.

19 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" (покупець) та Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу №11/Б-23 ПР - 02 від 30.08.2011 р. (а.с.19-20), якою внесені зміни в договір №11/Б-23 ПР - 02 , відповідно до якої:

- пункт 1.2. договору №11/Б-23 ПР - 02 викладено в новій редакції, а саме: "Постачальний передає покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (включно) природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 170,672 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: вересень 69,724 тис. куб. м, з 01 по 10 жовтня 0,000 тис. куб. м, з 11 по 31 жовтня 100,948 тис. куб. м, разом 170,672 тис.куб.м.

У зв'язку із набуттям чинності Закону України від 20.09.2011 року № 3741-VI постачання природного газу в період з 01 жовтня 2011 року по 10 жовтня 2011 року буде здійснюватися за окремим договором.";

- доповнено пункт 3.1 договору №11/Б-23 ПР - 02 підпунктом 3.1.1., відповідно до якого: "В період з 11 по 31 жовтня 2011 року ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами - 302,30 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 751,94 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами - 20%, всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами - 3 812,40 грн.";

- доповнено пункт 4.1. договору №11/Б-23 ПР - 02 підпунктом 4.1.1., відповідно до якого: "Оплата за газ, спожитий покупцем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року, проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку:

- протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди;

- остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 листопада 2011 року.";

- викладено пункт 5.1. договору №11/Б-23 ПР - 02 в новій редації: "Строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (включно).";

Викладено пункт 10.1. договору №11/Б-23 ПР - 02 в новій редації: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склались між сторонами з 06 серпня 2011 року і діє у частині поставки газу по 30 вересня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 до вказаного пункту договору № 11/Б-23 ПР-02 - діє в частині передачі газу по 31 жовтня 2011 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.".

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та на виконання договору про закупівлю природного газу №11/Б-23 ПР - 02 передав покупцю в період з вересня по жовтень 2011 року природний газ на загальну суму 623 726,49 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с. 21-22).

Відповідач порушив умови договору № 11/Б-23 ПР-02 від 30.08.2011 року - не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 154 542,39 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до укладання між сторонами спірного договору на постачання природного газу № 11/Б-23 ПР -02 від 30.08.2011 року, між сторонами діяв договір на постачання природного газу № 11/11-54ПР-02 від 16.12.2010 року (а.с. 51-58).

В подальшому сторонами до договору природного газу № 11/11-54 ПР-02 від 16.12.2010 року було підписано додаткову угоду № 4 від 30 серпня 2011 року, що є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору (а.с. 59), відповідно до умов якої було зменшено обсяги поставки природного газу з 194,3 тис. куб. м на 148,487 тис. куб. м, а також доповнено договір наступною умовою: постачання природного газу в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року буде здійснюватись за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України від 07 липня 2011 року № 3609-VI.

Відповідачем, як того вимагають умови договору, здійснювалась поточна оплата та авансова передоплата від запланованих обсягів постачання за природний газ, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с. 61-77).

26 листопада 2012 року між сторонами було складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків за договорами № 11/11-54-ПР-02 від 16.12.2010 року та № 11/Б-23 ПР-02 від 31.08.2011 року, який був підписаний обома сторонами, відповідно до якого станом на 31 жовтня 2012 року сума заборгованості позивача по договору № 11/11-54-ПР-02 від 16.12.2010 року складає 154 542,39 грн., а сума заборгованості відповідача 154 545,44 грн. (а.с. 78).

Сальдо на користь позивача в розмірі 3,05 грн. було сплачене відповідачем 10 грудня 2012 року платіжним дорученням № 897 (а.с. 60).

Таким чином, станом на час розгляду справи, і відповідач і позивач одночасно виступали як кредитором, так і боржником на суму 154 542,39 грн.

24 вересня 2013 року (після подачі позову), відповідачем, з метою врегулювання взаємних грошових зобов'язань, була направлена на адресу позивача заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами № 11/11-54-ПР-02 від 16.12.2010 року та № 11/Б-23 ПР-02 від 31.08.2011 року, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (а.с. 123-125).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно частини третьої статті 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Оскільки залік взаємних однорідних вимог проводиться за заявою однієї сторони, то він є одностороннім правочином.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Факт наявності у позивача грошового зобов'язання перед відповідачем за договором № 11/11-54-ПР-02 від 16.12.2010 року в сумі 154 542,39 грн. підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння розрахунків від 26 листопада 2012 року.

Позивачем не надано заперечень щодо наявності боргу перед відповідачем.

Зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними.

Договором, нормами чинного законодавства не встановлено заборону здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії вирішення спору.

Позивачем не доведено суду належними засобами доказування неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог, яке було проведено відповідно до заяви відповідача надісланої на адресу позивача 24.09.2013 року.

Посилання позивача на неможливість проведення заліку зустрічних однорідних вимог за договорами № 11/11-54-ПР-02 від 16.12.2010 року та № 11/Б-23 ПР-02 від 31.08.2011 року у зв'язку з їх неоднорідністю, з посиланням на лист Державної податкової адміністрації України за № 15783/6/15-3115 від 31.08.2011 року, є необґрунтованим зважаючи на наступне.

Роз'яснення, викладені в зазначеному листі, стосуються норм оподаткування операцій з газом, ввезеним на територію України, податком на додану вартість, проте, не містять заборони щодо зарахування зустрічних грошових вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України. Листом роз'яснено, що не підлягають коригуванню податкові зобов'язання, в тому числі попередня оплата, дата виникнення яких припадає на липень місяць 2011 року або будь-який іншій податковий період до 06.08.2011 року, але не забороняє коригування на попередню оплату, яка настала після 06.08.2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно заяви позивача від 23 вересня 2013 року та наявності підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 154 542,39 грн., відповідно до ч.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3.1. договору № 11/Б-23 ПР-02 від 30.08.2011 року передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. договору № 11/Б-23 ПР-02 від 30.08.2011 року строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються у 3 (три) роки.

Відповідно до умов договору та чинного законодавства, на суму боргу в розмірі 154 542,39 грн., позивач нарахував відповідачу до сплати пеню в розмірі 11 830,76 грн., інфляційні витрати в розмірі 463,61 грн. та 3% річних в розмірі 8 275,23 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з розрахунком пені за період з 06.11.2011 року по 06.05.2012 року, відповідно до якого сума штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання складає 11 826,68 грн., з урахуванням перерахунку господарського суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Статтею 233 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України п. 3.17.4 (постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судова колегія вважає, що, при вирішенні питання стосовно зменшення розміру пені, господарським судом першої інстанції, підставно зазначено, що першочерговим завданням та ціллю ТОВ "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" є обслуговування сільськогосподарських товаровиробників Харківської та Сумської областей, надання послуг зі зберігання, сушіння, підробки зерна до базисних кондицій. Підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі. За даними балансу станом на 01.10.2013 року підприємство має близько 9 мільйонів збитків.

В обґрунтування добросовісності виконання відповідачем своїх обов'язків за договорами з позивачем, судом прийнято до уваги те, що за період взаємовідносин відповідача з позивачем, які вибудовувалися з червня 2008 року, підприємство відповідача не допускало прострочення платежів за спожитий газ. Умови договорів, які укладалися між сторонами, виконувались в повному обсязі.

Досліджено та враховано той факт, що в період дії договору № 11/Б-23ПР-02 від 30.08.2011 року, відповідачем була здійснена попередня оплата за договором № 11/11-54ПР-02 від 16.12.2010 року в розмірі 294 902,56 грн., з яких 140 360,17 грн. були зараховані на виконання договору № 11/11-54ПР-02 від 16.02.2010 року, а решта залишилась на поточному рахунку позивача у розмірі 154 542,39 грн., якими позивач користувався до останнього часу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 90%, та стягнення з відповідача пені у розмірі 1 182,67 грн.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Згідно з розрахунком позивача 3% річних складають 8 275,23 грн., інфляційні втрати складають 463,64 грн.

Разом з тим, позивачем зроблений розрахунок інфляційних без урахування зазначених вищезазначених норм, тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо необґрунтованості розрахунку позивача в частині нарахування інфляційних втрат, розмір яких за період з листопада 2011 року по серпень 2013 року, з урахуванням дефляційних процесів, відсутній.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 275,23 грн. та відмови в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 463,61 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задоволенню не підлягає, а підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 05 листопада 2013 року у справі № 922/3587/13 відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 листопада 2013 року у справі № 922/3587/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2013 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Тихий П.В.

Суддя Черленяк М.І.