Постанова № 36249083, 12.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 грудня 2013 р. № 820/10762/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача - Штонди О.В.;

представника відповідача -Піскун О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003632201 від 29.10.2013 року;

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003642201 від 29.10.2013 року;

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003652201 від 29.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 19.09.2013 р. була проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період січень 2013 року по взаємовідносинах з ПП "АППЛІКАТ", за період лютий-березень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ "БІКВЕСТ" та подальшого ланцюга постачання. Результати вказаної перевірки були відображені в акті № 549/20-31-22-01-07/02/33478156 від 19.09.2013 р. Позивач з зазначеним актом та винесеними на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями від 29.10.2013 року № 0003632201, № 0003642201, № 0003652201 не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають вимогам діючого податкового законодавства, у зв'язку з чим вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення мають бути скасовані.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, пославшись на те, що фактичною підставою для відображення відповідачем в акті перевірки порушень вимог податкового законодавства і прийнятих на підставі цього акту податкових повідомлень - рішень є висновок про неправомірність включення до складу витрат по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість витрат по взаємовідносинам з ПП "АППЛІКАТ" та ТОВ "БІКВЕСТ" з огляду на нереальність таких взаємовідносин. На підставі наведеного просив прийняти рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - позов не визнав, в судовому засіданні представник відповідача вказав, що перевіркою підприємства позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період січень 2013 року по взаємовідносинах з ПП "АППЛІКАТ", за період лютий-березень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ "БІКВЕСТ" та подальшого ланцюга постачання, за результатами якої складено акт перевірки № 549/20-31-22-01-07/02/33478156 від 19.09.2013 р., встановлені порушення: п. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 425504 грн.; п. 138.1, п. 138.2, ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого суму податку на прибуток занижено на 202055 грн. За результатами перевірки винесені податкові повідомлення - рішення від 29.10.2013 року № 0003632201, № 0003642201, № 0003652201. Висновки про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході проведеної перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП "АППЛІКАТ" та ТОВ "БІКВЕСТ", не підтверджено зв'язок понесених на користь останнього витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, які не підтверджені відповідними документами, що складаються в межах звичайної господарської діяльності. В задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ", пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 33478156, та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

Як свідчать матеріали справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області Харківської від 09.09.2013р. № 446, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Модерн-ХХІ" (код ЄДРПОУ 33478156) з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період січень 2013 року по взаємовідносинах з ПП "АППЛІКАТ", код за ЄДРПОУ 24829234, за період лютий-березень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ "БІКВЕСТ", код за ЄДРПОУ 38377887 та подальшого ланцюга постачання.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 549/20-31-22-01-07/02/33478156 від 19.09.2013 р., яким встановлено порушення:

- п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 202 055 гри., а відповідно занижено суму податку на прибуток на 38 390 грн., у т.ч. за 1 квартал 2013 року кум. 2005 грн., за 2 квартал 2013 року в сумі 36385 грн.;

- п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 425 504 грн., у т.ч. за лютий 2013 року в сумі 369 752 гри., за березень 2013 року в сумі 55 752 гри., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2013 року в сумі 234578 грн.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем 18.10.2013 року надані заперечення на зазначений акт перевірки.

На підставі висновків акту № 549/20-31-22-01-07/02/33478156 від 19.09.2013 р., начальником Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0003632201 від 29.10.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 234 578,00 грн.;

- № 0003642201 від 29.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 425 504,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 212752,00 грн.; ;

- № 0003652201 від 29.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у розмірі 38 390,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9598,00 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті перевірки № 549/20-31-22-01-07/02/33478156 від 19.09.2013 р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків - ТОВ "Модерн-ХХІ" вимог п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 202 055 гри., а відповідно занижено суму податку на прибуток на 38 390 грн., у т.ч. за 1 квартал 2013 року сумі 2005 грн., за 2 квартал 2013 року в сумі 36385 грн.; п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 425 504 грн., у т.ч. за лютий 2013 року в сумі 369 752 гри., за березень 2013 року в сумі 55 752 гри., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2013 року в сумі 234578 грн.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що перевіркою ТОВ "Модерн-ХХІ" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП "АППЛІКАТ" за період січень 2013 року, та ТОВ "БІКВЕСТ" за період лютий-березень 2013 року.

При цьому, фактичною підставою для відображення суб'єктом владних повноважень в акті перевірки порушень вимог податкового законодавства і прийнятих за ним податкових повідомлень - рішень, є висновок про неправомірність включення до складу витрат по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість витрат по взаємовідносинам з ПП "АППЛІКАТ" та ТОВ "БІКВЕСТ" з огляду на нереальність таких взаємовідносин.

В свою чергу про нереальність відносин ТОВ "Модерн-ХХІ" з ПП "АППЛІКАТ" та ТОВ "БІКВЕСТ", на думку особи, яка проводила перевірку, свідчать відсутність товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, а також акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів. Також за результатами перевірки не встановлено чи використовувалась придбана за договорами продукція в господарській діяльності ТОВ «Модерн -ХХІ»

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 549/20-31-22-01-07/02/33478156 від 19.09.2013 р., на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ СУРП "Вектор-М"(28.05.2013р. № 15881450000012225 перереєстровано в ПП «Апплікат»)

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Модерн-ХХІ" з контрагентом -ТОВ СУРП "Вектор-М", в межах господарської діяльності укладали договори поставки: від 02.01.2013р. № 21/13 на поставку товарів, а саме: кронштейн, вкладиш, опора 57, опора 59, термоміст, профіль алюмінієвий; від 03.01.2013р. № 30/131 на поставку товарів, а саме: профіль алюмінієвий; від 04.01.2013р. № 13/01-4, на поставку товарів, а саме: профіль алюмінієвий, ущільнювач.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах укладених правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ СУРП "Вектор-М" податкові накладні та видаткові накладні:

договір від 02.01.2013р. № 21/13 - податкові накладні: № 1243 від 11.01.13 р. на суму 59 988,85 грн. (у т.ч. ПДВ 9998,14 грн.), №1244 від 15.01.2013 на суму 59988,85 грн. (у т.ч. ПДВ 9 998,14 грн.), №1245 від 17.01.2013 на суму 59988,85 грн. (у т.ч. ПДВ 9998,14 грн.), №1246 від 21.01.2013 на суму 45076,54 грн. (у т.ч. ПДВ 7512,76 грн.); видаткові накладні: № 4596 від 03.01.2013 на суму 59932,02 грн. (у т.ч. ПДВ 9988,67 грн.), № 4596.1 від 09.01.2013 на суму 59 988,52 грн. (у т.ч. ПДВ 9998,09 грн.),№ 4596.2 від 11.01.2013 на суму 59988,85 грн. (у т.ч. ПДВ 9998,14 грн.), № 4596.3 від 15.01.2013 на суму 59988.85 грн. (у т.ч. ПДВ 9998,14 грн.), № 4596.4 від 17.01.2013 на суму 59988,85 грн. (у т.ч. ПДВ 9998,14 грн.), № 4596.5 від 21.01.2013 на суму 45076,54 грн. (у т.ч. ПДВ 7512,76 грн.).

договір від 03.01.2013р. № 30/131 - податкові накладні: №1247 від 04.01.2013 на суму 59517,77 грн. (у т.ч. ПДВ 9919,63 грн.), №1248 від 08.01.2013 на суму 54342,29 грн. (у т.ч. ПДВ 9 057,05 грн.), №1249 від 10.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), №1250 від 14.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9 941,06 грн.), №1251 від 15.01.2013 на суму 59 646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), №1252 від 16.01.2001 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9 941,06 грн.), №1253 від 18.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), №1254 від 21.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), №1255 від 23.01.2013 на суму 36168,55 грн. (у т.ч. ПДВ 6028,09 грн.); видаткові накладні: № 4596.6 від 04.01.2013 на суму 59517,77 грн. (у т.ч. ПДВ 9919,63 грн.), № 4596.7 від 08.01.2013 на суму 54342,29 грн. (у т.ч. ПДВ 9 057,05 грн.), № 4596.8 від 10.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.9 від 14.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9 941,06 грн.), № 4596.10 від 15.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.11 від 16.01.2001 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.12 від 18.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.13 від 21.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.14 від 23.01.2013 на суму 36168,55 грн. (у т.ч. ПДВ 6028,09 грн.);

договір від 04.01.2013р. № 13/01-4 - податкові накладні: № 1256 від 08.01.2013 на суму 59 646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 1257 від 10.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 1258 від 14.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 1259 від 16.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 1260 від 18.01.2013 на суму 59 646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9 941,06 грн.), № 1261 від 22.01.2013 на суму 59 646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 1262 від 23.01.2013 на суму 50795,70 грн. (у т.ч. ПДВ 8465,95 грн.), - видаткові накладні: № 4596.15 від 08.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.16 від 10.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.17 від 14.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.18 від 16.01.2013 на суму 59 646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.19 від 18.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.20 від 22.01.2013 на суму 59646,38 грн. (у т.ч. ПДВ 9941,06 грн.), № 4596.21 від 23.01.2013 на суму 50795,70 грн. (у т.ч. ПДВ 8465,95 грн.),

Поставка товарно-матеріальних цінностей відбувалась транспортом постачальника. про що свідчать товарно - транспортні накладні, надані позивачем до матеріалів справи, а саме ТТН № 03018 від 03.01.2013р., № 04015 від 04.01.2013р., № 08016 від 08.01.2013р., № 09017 від 09.01.2013р., № 10019 від 10.01.2013р., № 11014 від 11.01.2013р., № 14012 від 14.01.2013р.. № 15012 від 15.01.2013р., № 160111 від 16.01.2013р., № 170110 від 17.01.2013р., № 18015 від 18.01.2013р., № 21015 від 21.01.2013р., № 22013 від 22.01.2013р., № 23015 від 23.01.2013р.

ТОВ "Модерн-ХХІ" з контрагентом ТОВ "Біквест", в межах господарської діяльності укладали договори поставки від 06.02.2013р. № 62/13 на поставку товарів, а саме: термостат, профіль алюмінієвий, кронштейн, стопор, опора, тощо.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах укладених правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ "Біквест" податкові накладні: № 1 від 07.02.2013 на суму 727 648,98 грн. (у т.ч. ПДВ 121 274,83 грн.), № 50 від 25.02.2013 на суму 349 236,54 грн. (у т.ч. ПДВ 58 206,09 грн.), № 35 від 13.03.2013 на суму 1359 851,09 грн. (у т.ч. ПДВ 226 641 грн.), № 36 від 14.03.2013 на суму 382126,20 грн. (у т.ч. ПДВ 85 63 687,70 грн.).- видаткові накладні: № 1 від 07.02.2013 на суму 727648,98 грн. (у т.ч. ПДВ 121 274,83 грн.),№ 50 від 25.02.2013 на суму 349236,54 грн. (у т.ч. ПДВ 58206,09 грн.), № 179 на суму 205991,74 грн. (у т.ч. ПДВ 34331,96 грн.), №197 на суму 632368,80 грн. (у т.ч. ПДВ 105394,80 грн.), № 198 від 13.03.2013 на суму 1359 851,09 грн. (у т.ч. ПДВ 226641 грн.), № 199 від 14.03.2013 на суму 382126,20 грн. (у т.ч. ПДВ 8563687,70 грн.).

Доставку товару зі складу ТОВ «Біквест» на склад позивача здійснювали авто перевізники, з якими ТОВ Модерн ХХІ» уклало договори перевезення, а саме договір № 110/13 від 11.02.2013 р. з ТОВ «Агро-Легія». Згідно акту здачі-приймання робіт від 28.02.2013р. № 1469, ТОВ «Агро-Легія» надала позивачу автотранспортні послуги за лютий 2013р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ 1666,67 грн.; договір № 2013/103 від 01.03.2013р. з ТОВ «Размус», згідно з актом здачі приймання робіт від 31.03.2013р. № 196 ТОВ «Размус» надало позивачу автотранспортні послуги за березень 2013 р. на загальну суму 275000 грн., в тому числі ПДВ 4583,33 грн. На підтвердження цього позивачем були надані до матеріалів справи, відсутні у нього на час перевірки, товарно-транспорні накладні, а саме: ТТН № 060307 від 06.03.2013р.., № 11038 від 11.03.2013р., № 130312 від 13.03.2013р., № 140318 від 14.03.2013р.,№070216 від 07.02.2013р., № 25029 від 25.02.2013р. Послуги вказаних перевізників оплачені позивачем в повному обсязі, про що свідчать копії банківських виписок).

Як було встановлено під час розгляду справи, розрахунки між сторонами на час розгляду справи не були проведені, в зв'язку з чим, за ТОВ «Модерн ХХІ» станом на 06.12.2013 року рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ СУРП «Вектор-М» у розмірі 1261544,52 грн., яка обліковується на відповідному бухгалтерському рахунку 631.; товар отриманий від ТОВ «Біквест» сплачений частково на суму 359236,00 грн., та за ТОВ «Модерн ХХІ» станом на 06.12.2013 року рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Біквест» у розмірі 3297987,35 грн., яка обліковується на відповідному бухгалтерському рахунку 631.(про що свідчать копії акту звірки та оборотно-сальдові відомості по рахунку 631).

З даного приводу суд зауважує, що відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи із зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що наявність у платника податку на додану вартість кредиторської заборгованості за договірними відносинами не позбавляє останнього права на віднесення сум податку на його підставі до податкового кредиту у випадку, якщо факт отримання товару/послуг був раніше, ніж факт оплати їх вартості.

Під час розгляду справи було встановлено, що необхідність укладання вищезазначеного договору була зумовлена господарською діяльністю підприємства, а саме: згідно Довідкою АА № 676009 з ЄДРПОУ ТОВ «Модерн-ХХІ» має види діяльності за КВЕД -2010 : 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 22.23 виробництво будівельних виробів із пластмас; 43.32. установка столярних виробів; 25.12. виробництво металевих дверей і вікон; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність. Необхідність в номенклатурі товару, придбаного у вищезазначених контрагентів обумовлена специфікою виробництва та підтверджується Технічними умовами ТОВ "Модерн-ХХІ" № 3 ТУ У 24276072-001-99 «Вікна та балконні двері дерев'яні» та № 2 ТУ У В.2.6-24276072-001-2000 «Вікна та двері із полівінілхлорідних профілів». Тобто товар придбаний позивачем у ТОВ «Біквест» та ТОВ СУРП «Вектор-М» був використаний позивачем у своєї основній господарській діяльності (виробництво дерев'яних, алюмінієвих та метало пластикових конструкцій), які потім реалізовуються підприємством замовникам-покупцям, а також в наданні супутніх послуг (монтаж та встановлення власної продукції).

Згідно звітів про рух ТМЦ в розрізі постачальника ТОВ «Біквест», матеріали, що були у нього придбані позивачем по договору поставки від 06.02.2013 р. за № 62/13 використані у виробництві підприємства за 1 квартал 2013 року на суму 12663,92 грн., за 2 квартал 2013р. у сумі 229662,95 грн., у 3 кварталі 2013 року у сумі 287860, 24 грн, з 01.10.2013р. по 06.12.2013р. у сумі 35801,77 грн., таким чином за період з 06.02.2013р. по 06.12.13р. товар, отриманий від ТОВ «Біквест» використаний у власному виробництві на загальну суму 565988,88 грн. Станом на 06.12.2013р. позивач має залишок придбаного товару на загальну суму 3091234,46 грн.

Згідно звітів по ТМЦ в розрізі постачальника ТОВ СУРП «Вектор -М», матеріали придбані у нього позивачем по вищевказаним договорам, станом на 06.12.2013 року лічаться на балансовому рахунку 20 «Виробничі запаси» у повному обсязі. Зберігаються вказані матеріали на складах ТОВ «Модерн-ХХІ», орендованих позивачем, про що свідчать надані позивачем договори оренди нежитлових приміщень.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, їх предметом не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначені договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та зазначеними контрагентами фактів вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Отриманий товар оприбутковувався підприємством позивача, про що надані копії бухгалтерського рахунку.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за укладеними правочинами.

Оглянувши долучені позивачем до справи копії первинних документів, що були складені по взаємовідносинам між ТОВ СУРП "Вектор-М", ТОВ "Біквест" , суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (надалі за текстом - Положення № 88), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність їх вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату; товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться, зокрема, до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Також п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вищевикладені обставини придбання товару позивачем та його транспортування (фізичного переміщення), відомості щодо придбання товару та можливостей зберігання, підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення позивачем господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовані витрати та податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ СУРП "Вектор-М", ТОВ "Біквест".

Доказів відсутності фактичного перевезення товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в ході розгляду справи до суду не подав.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно - транспортних накладних, під час проведення перевірки, обов'язковість яких визначена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 р. № 363(наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363), суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Крім того, до матеріалів справи позивачем були надані вказані товарно-транспортні накладні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Таким чином, викладені в акті № 549/20-31-22-01-07/02/33478156 від 19.09.2013 р. судження суб'єкта владних повноважень про заниження податку на прибуток в сумі 202055 гри., а відповідно занижено суму податку на прибуток на 38390 грн., у т.ч. за 1 квартал 2013 року кум. 2005 грн., за 2 квартал 2013 року в сумі 36385 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 425504 грн., у т.ч. за лютий 2013 року в сумі 369752 гри., за березень 2013 року в сумі 55752 гри., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2013 року в сумі 234578 грн. - не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи в суді.

Щодо встановлених податковим органом допущених порушень з боку ТОВ "Модерн-ХХІ" п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.139.1.9 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому, ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як досліджено вище матеріалами справи, факт придбання товару, його подальшого використання у господарській діяльності, проведення розрахунків з ТОВ СУРП "Вектор-М", ТОВ "Біквест" підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортним накладними. Отримані на підставі вищезазначених договорів, ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України за рахунок віднесення до складу витрат по придбанню товарів, послуг (робіт) у ТОВ СУРП "Вектор-М", ТОВ "Біквест"- під час розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

З огляду на те, що позивачем правомірно віднесено такі витрати до складу витрат підприємства, суд вважає висновок відповідача про неправомірно сформовані витрати за нікчемними правочинами по придбанню послуг від ТОВ СУРП "Вектор-М", ТОВ "Біквест" в результаті чого відповідачем було встановлено його заниження - необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Суд критично ставиться до посилання податкового органу в акті перевірки на акти ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області № 416/22.5-10/30285569 від 08.04.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП "Вектор М" та № 683/22.5-10/38377887 від 11.06.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біквест». Оскільки висновки податкового органу про порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, у т.ч. по ланцюгу постачання, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні вказаних вище договорів з ТОВ СУРП "Вектор-М", ТОВ "Біквест", які на думку податкового органу є спірними правочинами. Відповідачем під час розгляду справи не доведено відсутності факту перевезення товарів за спірними правочинами та відсутності факту подальшого використання цих товарів в межах господарської діяльності.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-164, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.10.2013 року № 0003632201, № 0003642201, № 0003652201.

3. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 17.12.2013 року.

Суддя Рубан В.В.