Рішення № 36188839, 02.12.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/5223/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області складі:

головуючого - судді Новосада М.Д.

при секретарі Гнік М.В.

за участю: позивачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що з 1974 року по 1995 рік працював на підприємствах по видобутку вугілля, які входять до складу ДП «Львіввугілля». Внаслідок тривалої роботи у шкідливих умовах праці на шахті, погіршився стан його здоровя, у звязку із чим він неодноразово звертався за медичною допомогою, де йому було встановлено діагноз обструктивний бронхіт в стадії загострення, емфізема легень, дифузний пневмоконіоз І степені.

10.11.1995 року відповідачем було складено акт розслідування професійного захворювання, згідно якого встановлено, що таке виникло внаслідок багаторазового контакту з вугільно-породним шахтним пилом, що перевищував гранично допустимі концентрації, через неефективність заходів по боротьбі з пилом під час роботи під землею у шахті.

Відповідно до висновку МСЕК від 17.12.1995 року йому вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності у звязку з профзахворюванням.

Подальшими медичним оглядами було підтверджено наявність професійного захворювання. Висновком Сокальської районною МСЕК від 23.11.2000 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності безтерміново, потреба в санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 60% втратив працездатність внаслідок профзахворювання, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, додатково пояснив, що працював на шахті ДП «Львіввугілля» в шкідливих умовах і у звяку з чим отримав професійне захворювання. Вимушений постійно звертатись за медичною допомогою. Вважає що йому заподіяно моральної шкоди, у звязку із чим просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав суду письмові заперечення на позов ОСОБА_1, в яких просив справу розглядати у його відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог покликаючись на те, що відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обовязок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачем не подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва.

Крім цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1974 р. по 1995 р. працював на підприємствах по видобутку вугілля, що в даний час є структурними підрозділами ДП «Львіввугілля», що стверджується копією трудової книжки виданою на імя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У звязку із роботою у важких та шкідливих умовах праці під землею в шахті, позивач захворів на професійне захворювання, внаслідок чого був змушений неодноразово звертатись за медичною допомогою.

10.11.1995 року відповідачем було складено акт розслідування професійного захворювання, яким встановлено, що останнє виникло внаслідок праці у шкідливих умовах під землею на шахті, та шкідливого впливу вугільно-породного пилу та інших факторів.

Відповідно до висновку МСЕК від 17.12.1995 року йому вперше встановили ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності у звязку з профхахворюванням (довідка МСЕК серії 2-18 АЖ №004292).

В подальшому, висновком Сокальської районної МСЕК від 23.11.2000 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності безтерміново, потреба в санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні, що підтверджується копією довідки серії ЛВА-2 №001874.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, діючого на час виниклих спірних правовідносин, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв»язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважається страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно вимог п. 4 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків» затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993 року №472 відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров»я (потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім»ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього

стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 p., ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому вперше висновком МСЕК від 17.12.1995 року встановили ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності у звязку з профхахворюванням. Подальшим висновком Сокальської районної МСЕК від 23.11.2000 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності безтерміново, встановлена потреба в санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні. Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Оцінюючи розмір моральної шкоди суд враховує загальний стаж роботи позивача на підземних роботах з шкідливими умовами праці, що складає більше 20 років.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлений його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_1 17.12.1995 року вперше встановлено 60 % втрати працездатності у звязку із професійним захворюванням та ІІІ групу інвалідності.

На час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності абзацом 5 пункту 11 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків» було встановлено обмеження, щодо розміру відшкодування моральної шкоди, згідно якого, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Тому зазначене обмеження максимального розміру моральної шкоди підлягає до застосування до даних правовідносин.

Окрім цього, дана позиція висвітлена в правовій позиції Постанови Верховного Суду України від 16.05.2012 р., в якій вказано, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід враховувати встановлені законодавством обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди, які були передбачені Правилами на день встановлення потерпілому стійкої втрати працездатності.

Мінімальна заробітна плата у 1995 році становила 60 000 крб.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 3000 грн. моральної шкоди, так як вимоги про стягнення 30000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».

Керуючись ст. ст. 10, 30, 60, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Львіввугілля», ідентифікаційний код № 32323256 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3 3000 (три тисячі) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Стягнути, з Державного підприємства «Львіввугілля» 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -22030001).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М. Д. Новосад