Рішення № 36110285, 05.12.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3992/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.

при секретарі Ганас К.В.

з участю позивача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що з 1979 по 1994 роки працював на шахті № 8 «Великомостівська» з повним робочим днем. У зв'язку із тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. 28.09.1994 р. його було звільнено з роботи у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я.

На підставі акту розслідування профзахворювання від 17.10.1994 р., таке виникло в результаті роботи в шкідливих умовах праці при запиленості повітря робочої зони вугільним породним шахтним пилом з перевищенням ГКД.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 50% втратив працездатність внаслідок профзахворювання та йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений постійно звертатись за медичною допомогою, що призвело до зміни ритму та порядку життя, втратив можливість належно матеріально забезпечувати свою сім'ю. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що у зв'язку з роботою на шахті отримав професійне захворювання, що відобразилось на здоров'ї. В нього порушенні умови життя, з'явився кашель, задишка, болі попереково-крижовому відділі хребта. Вважає, суму моральної шкоди у 30000 грн. обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав і його представник ОСОБА_2

Представник відповідача в судовому засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності та заперечив щодо задоволення позову, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, відтак позов є необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 1979 по 1994 роки, позивач працював на шахті № 8 «Великомостівська», в шкідливих умовах праці, що стверджується копією трудової книжки виданою на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час виконання свої посадових обов'язків позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів.

Частиною 2 статті 153 КЗпПУ стверджується, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У зв'язку із погіршенням стану здоров'я, позивач неодноразово звертався за медичною допомогою з діагнозом антракосилікоз І ст.., емфізема легень ІІ ст.., хронічний попереково-крижовий радикуліт, що підтверджується відповідними витягами з історії хвороби, виписками з історії хвороби.

На підставі статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з Акту розслідування професійного захворювання від 17.10.1994 року професійне захворювання виникло у позивача внаслідок роботи в шкідливих умовах праці при запиленості повітря робочої зони вугільним породним шахтним пилом з перевищенням ГКД.

Відповідно до довідки МСЕК серії 2-18 МАЕ № 028436 від 1.11.1994 р., позивачу вперше встановлено 50 % втрати працездатності у зв'язку із профзахворюванням, встановлено потребу у санаторно-курортному лікуванні.

Довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 005507 від 6.10.2003 р. стверджується, що позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 р., ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності. Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 звільнений 28.09.1994 р. у зв'язку із встановленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Що стосується заперечень представника відповідача щодо спливу строку позовної давності то суд виходить з наступного.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", строк позовної давності відповідно до норм ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року ) - не застосовується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.2 п.11 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків», розмір моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь яких виплат.

Розмір мінімальної заробітної плати на момент первинного висновку МСЕК, тобто станом на 1.11.1994 року, відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3653-ХІІ від 25 листопада 1993 року становив 60000,00 крб.

Згідно ст.3 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000,00 карбованців на 1,00 гривню.

Таким чином, двісті мінімальних розмірів заробітної плати становить120,00 грн. з розрахунку 0,6 грн. х 200 = 120,00 грн., що складає максимальний розмір моральної шкоди відповідно до п.11 вищевказаних Правил.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань отриманих позивачем внаслідок професійного захворювання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з того, що позивач має серйозні порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, які призводять до обмеження життєдіяльності, втрати нормальних життєвих зв'язків. Також, приймаючи до уваги те, що сума в розмірі 120 грн. не буде достатньою сатисфакцією відшкодування моральної шкоди та при її розрахунку застосовувалась заробітна плата в карбованцях, суд приходить до переконання, що сума шкоди в розмірі 120 грн. є недостатньою та з відповідача слід стягнути моральну шкоду в розмірі 2000 грн., оскільки, позовні вимоги в розмірі 30000 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 84, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» в користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача -ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -2203000).

В решті вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 - ти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: А. І. Жураковський