Ухвала суду № 36072729, 11.12.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3568/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Регеша В.О.

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

11.12.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого - Черненко В.В.

Суддів - Франко В.А., Потапенко В.І.

За участю секретаря - Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Світловодського міскрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Виконавчого комітету Світловодської міської ради, третя особа-Акціонерний банк «Укргазбанк» про скасування розпорядження органу приватизації державного житлового фонду, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та про визнання недійсним договору купівлі продажу,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, звернувся у суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Виконавчого комітету Світловодської міської ради, третя особа-Акціонерний банк «Укргазбанк» про скасування розпорядження органу приватизації державного житлового фонду, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та про визнання недійсним договору купівлі продажу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що його колишня дружина ОСОБА_3 зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1. Спільно з нею за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_5 з 18.12.2003 року. На прикінці 2012 року позивач дізналась про те, що ОСОБА_5 спочатку приватизував на своє імя, а потім продав вказану квартиру. При цьому приватизація квартири відбулась лише на імя ОСОБА_5, а позивач не приймала участі у приватизації квартири, хоча була зареєстрована у вказаній квартирі.

Позивач зазначив, що розпорядженням органу приватизації державного житлового фонду - виконавчого комітету Світловодської міської ради № 3142 від 02 липня 2012 року, квартира АДРЕСА_1 була передана в приватну власність ОСОБА_5.

На підставі вказаного розпорядження виконавчим комітетом Світловодської міської ради 04 липня 2012 року ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Позивач зазначив, що розпорядження органу приватизації є незаконним та підлягає скасуванню в зв'язку з порушенням правил приватизації. Позивач зазначив, що зареєстрована у спірній квартирі з вересня 1988 року по теперішній час, що підтверджується копією її паспорту, копією домової книги та копією довідки про склад сімї та прописку. Зазначає , що не давала дозвіл на приватизацію спірної квартири на імя ОСОБА_5 Вважає , що розпорядження органу приватизації є незаконним та підлягає скасуванню при цьому позивач посилається на ч.2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пунктів 18,19 «Положення про порядок передачі квартир(будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» яке затверджене Наказом №396 від 16.12.2009 року на виконання Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Позивач зазначає, що після приватизації спірної квартири, ОСОБА_5 12.11.2012 року продав зазначену квартиру- ОСОБА_6

Позивач зазначив, що оскільки ОСОБА_5 незаконно набув право власності на спірну квартиру то він не мав право на її продаж, а отже договір купівлі продажу зазначеної квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є недійсним.

Позивач просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації державного житлового фонду - виконавчого комітету Світловодської міської ради № 3142 від 02 липня 2012 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 передана в приватну власність ОСОБА_5; визнати та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Світловодської міської ради 04 липня 2012 року та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12 листопада 2012 року між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6 з іншої, з моменту його вчинення.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено .

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог , суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі та проживали за адресою: квартира АДРЕСА_1, де були зареєстровані. Приблизно з 2003року позивач не проживає у спірній квартирі

Суд встановив, що в матеріалах справи знаходиться копія доручення від 07.01.2003 року, яким ОСОБА_3( ОСОБА_3) уповноважує ОСОБА_4 розпорядитись своїм майном (а.с. 78). Згідно копії розписок від 04.03.2003 року, 14.11.2003 року та 15.12.2003 року вбачається, що ОСОБА_4 отримував від ОСОБА_5 грошові кошти за купівлю квартири АДРЕСА_1 і продаж квартири був погоджений з його дружиною ОСОБА_3 (а.с. 79-81).

Суд встановив, що у грудні 2003 року ОСОБА_5 зареєструвався та став проживати у спірній квартирі, а потім одноособово приватизував спірну квартиру.

Суд першої інстанції зазначив, що з пояснень свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 вбачається, що позивач ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживала більше 10 років.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем недоведено той факт , що приватизація спірної квартири відповідачем ОСОБА_5 у 2012 році відбулась з порушенням діючого законодавства, тому у задоволені позовних вимог суд першої інстанції відмовив у повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи та не дав належної оцінки доказам наданих позивачем по справі .Крім того суд не прийняв до уваги , що позивач на час приватизації спірної квартири не була в судовому порядку визнана такою, що втратила право на проживання у спірній квартирі, а тому орган приватизації повинен був отримати від неї згоду на приватизацію квартири.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з їх недоведенісю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований з 18.12.2003 року по 20.11.2012 року. Позивач по справі зазначала, що їй відомо про те , що відповідач був зареєстрований і проживав у даній квартирі, відносно чого позивач не заперечує. З матеріалів справи вбачається,що докази незаконності реєстрації та проживання ОСОБА_5 в спірній квартрі з 18.12.2003 року по 20.11.2012 року в матеріалах справи відсутні, як і відсутній відносно цього спір.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з 1993 року по 18.12.2003 року проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, а з 18.12.2003 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1. На день приватизації спірної квартири за даною адресою мешкав і мав право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» один ОСОБА_5, що підтверджується довідкою про склад сімї наймача ізольованої квартири(одноквартирного будинку) та займані ними приміщення. (а.с.215.т.1) Зазначена довідка була надана до відділу приватизації і на день розгляду справи ніким не спростована і не визнана недійсною.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ненадано належних доказів на підтвердження того, що позивач проживав у спірній квартирі у 2012 році - на час приватизації квартири і мав право на участь у приватизацію спірної квартири.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зазначив, що оскільки був зареєстрований на час приватизації спірної квартири, тому у зв'язку з цим згода позивача була обов'язкова для вирішення питання про приватизацію спірної квартири.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визнанням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Впозовній заяві позивач зазначив, що в 2003 році у спірній квартирі разом з нею був зареєстрований і ОСОБА_5 Наприкінці 2012 року дізналась про те , що ОСОБА_5 приватизував квартртиру, а потім і здійснив продаж, спірної квартири.

Встановлене свідчить, що на час реєстрації та вселення ОСОБА_5 у спірну квартиру у 2003 році , заперечень з боку позивача не виникало. Докази того , що на час приватизації спірної квартири(2012 р.) позивач проживала у спірній квартирі або не проживала , але за за нею зберіглось право на житло, відповідно до діючого законодавства, в матеріалах справи відсутні.

Колегія судів приймаючи до уваги встановлені обставини дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того , що на час приватизації спірної квартири, позивач проживала в даній квартирі. Довідка від 07.02.2013 року №5 на яку посилається позивач, як на належний доказ, що позивач був зареєстрований та проживав у спірній квартирі не є належним доказом в частині проживання позивача у спірній квартирі, оскільки такі доводи спростовується матеріалами справи, зокрема обставинами викладени в позовній заяві, з яких вбачається, що позивач була тільки зареєстрована у даній квартирі.

Таким чином вбачається, що доводи позивача в частині , що позивач повинен був дати згоду на приватизацію спірної квартири, оскільки був зареєстрований у спірній квартирі не знайшли свого підтвердження, оскільки таку письмову згоду дають всі повнолітні члени сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. ст.. 10 , 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Колегія суддів дійшла висновку, що, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви , та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню , рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Світловодського міскрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: