Постанова № 36060838, 05.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1508/12/2770

05.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Паздеріна О. М.

за участю сторін:

представник позивача - Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради - Зайцева Олена Олександрівна, довіреність № 1/2-10136 від 25.12.12

представник позивача - Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради - Шавшина Лілія Масхутовна, довіреність № 1/2-3480 від 14.05.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Медведева Ірина Григорівна, довіреність № 265/9/10-039 від 09.07.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 221/9/10-039 від 15.07.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Тіхонов Олександр Ігоревич, довіреність № 989/9/10-039 від 17.10.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Водяхін С.А. ) від 06.12.12 у справі № 2а-1508/12/2770 за позовом Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради (вул. Адм. Октябрьського, 4,Севастополь,99011)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Кулакова 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 грудня 2012 року у справі № 2а-1508/12/2770 адміністративний позов Комунального підприємства «Севміськводоканал» Севастопольської міської ради до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 25 червня 2012 року № 0000350221 про зменшення Комунальному підприємству «Севміськводоканал» Севастопольської міської Ради суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 368318 грн.99коп.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 25 червня 2012 року № 0000220221 про донарахування Комунальному підприємству «Севміськводоканал» Севастопольської міської Ради грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1605708 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 401427 грн. 00 коп. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 грудня 2012 року та у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права - Податкового кодексу України

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 368318 грн. за основним платежем за 2-й - 4-й квартал 2011 року податковим повідомленням-рішенням від 25 червня 2012 року № 0000350221 та збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1605708,00 грн. за основним платежем та 401427,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 25 червня 2012 року № 0000220221.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки від 23.05.2012 року № 999936/22-1/03358274/3201/10 «Про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства», яким було встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за рядком 06.6 декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року і надалі вказане завищення на 368318 грн. перенесено до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в 2-3 кварталах 2011 року, - і по підсумку 2-4 кварталів 2011 року.

Також відповідачем було встановлено необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум за рахунок матеріальних витрат на обслуговування та списання наднормативних технологічних втрат по постачанню води, яка безпосередньо реалізується (приймає частка у господарській діяльності) із врахуванням дозволених обсягів втрат води завищено податковий кредит по ПДВ всього на суму 73664 грн., в т.ч. за липень 2010 року на 24089 грн., за серпень 2010 року - на 495757 грн.; у зв'язку із відсутністю в установленому порядку відображення по підсумку 2011 року в рядку 16.4 декларації за грудень 2011 року «Коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг та/або необоротних активів в оподатковуваних операціях» суми 1145372 грн. коригування податкового кредитку із знаком «-», яка відповідає перерахованій частині використання товарів/послуг в неоподатковуваних податком операціях, виходячи з фактичних об'ємів проведених протягом року, у зв'язку з чим встановлено завищення податкового кредиту на суму 1145372 грн. по підсумку 2011 року в декларації за грудень 2011 року; у зв'язку з недотриманням встановленого Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року Порядку заповнення додатку 7 до податкових декларацій по підсумку 2011 року, в декларації за грудень 2011 року в частині відсутності розподілу сум податкового кредиту з ПДВ при здійсненні вказаних звільнених від оподаткування ПДВ операцій «постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці ніж фактичними втратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету» за липень 2011 року, листопад 2011 року та в цілому за 2011 рік - встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 1145372 грн. в грудні 2011 року; у зв'язку з порушенням встановленого порядку розподілу сум податкового кредиту по ПДВ по підсумку 2011 року за грудень 2011 року, який підлягає формуванню по касовому методу відповідно до об'ємів здійснення операцій основної діяльності водопостачання та централізованого водовідведення по касовому методу, - встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 386672 грн. у грудні 2011 року.

По епізоду зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 368318 грн. судовою колегіє встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою до вказаного висновку податкової інспекції сталося те, що до складу валових витрат позивача з виробництва та реалізації води податкова інспекція приймає лише витрати у межах нормативних витрат (індивідуальні технологічні нормативи). При цьому податкова інспекція розраховує різницю між обсягом фактичного використання води на технологічні, госппобутові потреби (у т.ч. втрати води) та обсягом нормативних втрат води у відповідності із встановленими індивідуальними технологічними нормативами використання води та цю різницю виключає зі складу валових витрат позивача, що пов'язані із виробництвом та реалізацією води.

Таким чином, вартість понаднормативних втрат води, на думку податкового органу, не може бути віднесена позивачем до валових витрат податкового періоду. Обсяг понаднормативних втрат води за серпень 2010 року встановлена податковою інспекцією на підставі бухгалтерських та технологічних первинних документів у об'ємі 410,4 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відносяться витрати платника податку, що пов'язанні із придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому враховуються обмеження щодо віднесення до складу валових витрат певних видів витрат, що визначені пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Усі витрати позивача, що пов'язані із виготовленням та реалізацією води, пов'язанні із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначає поняття нормативні технологічні витрати та понаднормативні технологічні витрати у якості витрат з придбання (виготовлення) товарів (робіт, послуг), а пунктами 5.3 -5.7 Закону не визначено будь-яке обмеження щодо віднесення до складу валових витрат понаднормативних технологічних витрат підприємства.

Суд при вирішенні даного спірного питання виходить з вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та враховує положення пункту 5.11 статті 5 Закону, які виключають можливість встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону.

Так, не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, що не пов'язані з веденням основної діяльності (у тому числі організація та проведення прийомів, свят, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб); придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації; сплата податків і патентів, штрафів і неустойок; утримання органів управління об'єднань платників податку; виплата дивідендів і винагород (заохочень), пов'язаних з таким платником податку, фізичним чи юридичним особам; понесення збитків у зв'язку з продажем пов'язаним особам товарів за нижчими цінами; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин з вказаного питання положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 06 березня 2002 року № 47, відповідно до яких до собівартості робіт (послуг) підприємств водопровідно-каналізаційного господарства включаються усі витрати по добуванню, виробництву і транспортуванню споживачам питної води.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 6.1 статті 6 вказаного Закону якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 22.4 Прикінцевих положень Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, позивач правомірно включив від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року і такий показник є показником першого кварталу 2011 року.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Згідно до підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосування Розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податком на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При таких обставинах справи судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомленням-рішенням відповідача від 25 червня 2012 року №0000350221 про зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 368318 грн. за основним платежем за 2-й - 4-й квартали 2011 року.

Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення відповідача від 25 червня 2012 року № 0000220221про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1605708,00 грн. за основним платежем та 401427,00 грн. за штрафними (фінансовими), судова колегія дійшла наступного висновку.

З наданого суду апеляційної інстанції Розрахунку основної суми грошового зобов'язання та штрафних санкцій у розрізі порушень з податку на додану вартість (т. 4 а.с. 236) вбачається, що сума збільшеного грошового зобов'язання з ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням складається з наступного:

- 73664 грн. - у зв'язку із встановленим завищенням податкового кредиту з ПДВ за рахунок необґрунтованого віднесення до його складу понаднормативних витрат по постачанню води;

- 1145372 грн. - у зв'язку із встановленим завищенням податкового кредиту з ПДВ за рахунок відсутності розподілу сум податкового кредиту при здійсненні звільнених від оподаткування ПДВ операцій (постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету»;

- 386672 грн. - встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у зв'язку із порушенням встановленого порядку розподілу сум податкового кредиту з ПДВ за підсумком 2011 року за грудень 2011 року, який підлягав формуванню за касовим методом.

Щодо суми податкових зобов'язань з ПДВ 73664 грн., то по даному епізоду висновок податкової інспекції ґрунтується безпосередньо на висновку про необґрунтованість віднесення позивачем до валових витрат понаднормативних технологічних витрат з виробництва та реалізації питної води та висновку про те, що вказані понаднормативні технологічні витрати не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Судова колегія надала правову оцінку вказаним висновкам податкового органу при дослідженні питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат усіх витрат позивача, що формують собівартість робіт (послуг) по добуванню, виробництву і транспортуванню споживачам питної води.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, зі змісту вказаних положень Податкового кодексу України випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначалося вище, усі витрати позивача, що пов'язані із виготовленням та реалізацією води, пов'язанні із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

При таких обставинах справи судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 73664 грн. та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18416 грн.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправного збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДС у розмірі 1145372 грн. та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій у сумі 286343 грн. з огляду на таке.

Податкова інспекція посилається на порушення позивачем вимог пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Оскільки позивач отримував у липні та листопаді 2011 року бюджетну дотацію на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у загальній сумі 12740000,00 грн., то у позивача мали місце неоподатковувані операції у зв'язку з чим позивач повинен був розподіляти податковий кредит виходячи із наявних оподатковуваних операцій з поставки питної води та звільнених від оподаткування операцій - в частині бюджетних дотацій.

Так, відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно пункту 199.2 статті 199 Податкового кодексу України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Правові висновки податкової інспекції ґрунтуються на положеннях підпункту 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, відповідно до яких звільняються від оподаткування операції з: постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Вказані положення Кодексу кореспондуються із положеннями пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, відповідно до яких до бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Таким чином, за змістом вказаних положень Податкового кодексу України до бази оподаткування ПДВ не включаються суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) та звільняються від оподаткування операції з: постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Але з матеріалів справи вбачається, що позивачем була отримана дотація із місцевого бюджету м. Севастополя на покриття збитків попередніх податкових періодів для покриття поточної заборгованості з електроенергії (т. 3 а.с.102-115).

Таким чином, надання дотації із місцевого бюджету на покриття збитків підприємства та покриття поточної заборгованості не може бути розцінено судом у якості виробничої дотації з бюджету у зв'язку із компенсацією покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами).

Відповідно до підпункту 14.1.16 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України виробнича дотація з бюджету - фінансова допомога з боку держави, що надається суб'єкту господарювання на безповоротній основі з метою зміцнення його фінансово-економічного становища та/або для забезпечення виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Отже виробнича дотація з бюджету - це фінансова допомога з боку держави, а у даному випадку дотація була отримана із місцевого бюджету, оскільки позивач є комунальним підприємством Севастопольської міської Ради і отримана така дотація на покриття збитків підприємства. Фінансова допомога з боку держави здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України.

При таких обставинах справи суд першої інстанції правильно зазначив, що положення підпункту 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України не розповсюджуються на спірні правовідносини у справі з питання отримання позивачем дотації з місцевого бюджету на покриття збитків комунального підприємства.

Що стосується питання встановленого податковою інспекцією порушення позивачем встановленого Податковим кодексом України порядку розподілу сум податкового кредиту з ПДВ за підсумком 2011 року за грудень 2011 року, який підлягав, на думку податкової інспекції формуванню за касовим методом, то судова колегія вважає доводи відповідача такими, що заслуговують уваги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до підпункту 14.1.266. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивач визначав дату виникнення податкових зобов'язань за касовим методом а дату виникнення права на податковий кредит - за загальними правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що є порушенням вимог пункту 187.10 статті 187 цього Кодексу.

Посилання позивача на те, що на час проведення перевірки заборгованість за надані послуги з постачання питної води вже була сплачена, що свідчить про отримання позивачем коштів у компенсацію вартості поставлених послуг (товарів), судовою колегією визнається безпідставним, оскільки податкові зобов'язання платника ПДВ формуються щомісячно і податкова інспекція під час здійснення перевірки перевіряла правильність визначення податкових зобов'язань позивачем з ПДВ за кожним окремим податковим періодом.

При таких обставинах справи судова колегія вважає правильним визначення податковою інспекцією грошових зобов'язань позивачу з ПДВ у розмірі 386672 грн. - за основним платежем та 96668 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000220221 від 25.06.2012 року підлягає частковому визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі всього вищевикладеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям по справі нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 06.12.12 у справі № 2а-1508/12/2770 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000350221 від 25.06.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000220221 від 25.06.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1219036 грн. - за основним платежем та у сумі 304759 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська