Рішення № 35957434, 28.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18759/13 28.11.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/18759/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз»;

до комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Святошинського району м. Києва;

про стягнення 1 205 180,60 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гладун Н.В., довіреність № б/н від 11.11.2013р.;

від відповідача: Сенчило В.В., довіреність № б/н від 01.01.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз» (надалі - позивач) з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (надалі - відповідач) про стягнення 1 205 180,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив теплову енергію, спожиту за Договором № 117/01 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2011р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1186793,66 грн., за прострочення сплати якої нараховані 3560,38 грн. інфляційних втрат та 14826,79 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18759/13 та призначено її розгляд на 14.11.2013р.

Ухвалою від 14.11.2013р. суд, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та оголосив перерву в судовому засіданні 14.11.2013р. до 28.11.2013р.

28.11.2013р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення, в якому відповідач також не заперечив наявність заборгованості в розмірі 1 186 793, 66 грн. за спожиту теплову енергію. Крім того, до клопотання відповідачем додано докази часткової оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за спірним договором у сумі 180 000,00 грн.

Присутнім у судовому засіданні 28.11.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги з урахуванням часткової сплати відповідачем суми боргу в розмірі 180 000,00 грн..

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти заявленої позивачем до стягнення заборгованості та просив розстрочити виконання рішення у справі № 910/18759/13.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - абонент) було укладено Договір № 117/01 від 01.01.2011р. (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач здійснює постачання відповідачу теплової енергії у гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, що встановлені умовами цього Договору.

Також, сторонами укладались додаткові угоди, умовами яких продовжено строк дії договору, зокрема, Додатковою угодою № 3 від 29.12.2012 до Договору строк дії Договору встановлено до 31.12.2013р.

Відповідно до п.1.1.1 Договору, орієнтовна вартість Договору становить 1 852 550,00 грн.

Згідно з п.2.2.1 Договору, позивач зобов'язався забезпечувати постачання теплової енергії у вигляді гарячої води в обсягах необхідних абоненту відповідно до обсягів поставки теплової енергії відповідачу (Додаток № 1) для забезпечення потреб опалення, гарячого водопостачання та технологічних потреб.

Умовами п.2.3.1 Договору встановлено обов'язок відповідача додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1 до цього Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Як встановлено п.2.3.2 Договору, обсяги теплової енергії та терміни оплати передбачені Порядком проведення розрахунків за Договором (Додаток № 2).

Облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться за допомогою приладів обліку (п.4.1 Договору).

Так, умовами п.2.3 Додатку № 2 до Договору «Тарифи на теплову енергію» сторонами погоджено, що відповідач здійснює розрахунки відповідно до показників приладів обліку до 25 числа поточного місяця за спожиту теплову енергію в попередньому місяці.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем у період з листопада 2012 року по квітень 2013 року включно за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000623 від 30.11.2012р., № ОУ-000640 від 27.12.2012р., № ОУ-000051 від 31.01.2013р., № ОУ-000102 від 28.02.2013р., № ОУ-000186 від 29.03.2013, та № ОУ-000247 від 30.04.2013р., копії яких залучено до матеріалів справи, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 262 140,71 грн.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача за період з 30.11.2012р. по 30.04.2013р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 186 793,66 грн.

В усних поясненнях представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти заявленої позивачем до стягнення заборгованості та надав платіжні доручення № 1 від 17.10.2013р. на суму 100 000,00 грн. та № 2 від 24.10.2013р. на суму 80 000,00 грн., на підтвердження часткової сплати суми боргу в розмірі 180 000,00 грн.

Крім того, станом на 05.11.2013р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за використану теплову енергію в сумі 988 867,11 грн.

Відтак, враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за спірним Договором складає 988 867,11 грн.

У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті наданих позивачем послуг у розмірі 197 926,55 грн. (1 186 793,66 грн. - 988 867,11 грн.) підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з віднесенням судових витрат у цій частині, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача, оскільки звернення позивача з позовом до суду було зумовлено неправильними діями відповідача.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію становить 988 867,11 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими актами надання послуг та не надано доказів оплати спожитої теплової енергії, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню в сумі 988907,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач, крім стягнення суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 3 560,38 грн. та 3% річних у розмірі 14 826,79 грн., розраховані за період з 30.11.2012р. по 30.04.2013р., що вказаний позивачем у розрахунку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, який доданий до позовної заяви, визнав його необґрунтованим, оскільки сума основного боргу в розмірі 1 186 793,66 грн. виникла станом на 30.04.2013р., тобто поза межами заявленого позивачем періоду прострочення.

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 3 560,38 грн. інфляційних втрат та 14 826,79 грн. 3% річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотаннями про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши подане клопотання та дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку, що подане клопотання про розстрочку виконання рішення суду по справі № 910/18759/13 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з пунктами 3 та 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що відповідач не навів обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі № 910/18759/13 або роблять його неможливим, а також, вказують на винятковість випадку невиконання відповідачем договірних зобов'язань, а тому, враховуючи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення суду по справі № 910/18759/13.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6; код ЄДРПОУ 03366552) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 3-а; код ЄДРПОУ 32209081) 988 867 грн. 11 коп. - боргу, 19 777 грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов