Постанова № 35947822, 03.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. справа№ 911/3172/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Крутько М.Д.;

відповідача - Куприянський Б.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів"

на рішення господарського суду Київської області від 25.09.2013 р.

у справі № 911/3172/13 (суддя - Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро"

до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів"

про стягнення 4341871,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текро" (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (далі - відповідач) про стягнення суми основного боргу за договором поставки № 28122012 від 28.12.2012 р. у розмірі 4341871,98 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2013 р. порушено провадження у справі № 911/3172/13.

В процесі розгляду справи, а саме 02.09.2013 р., представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Текро" зазначило, що з моменту подання позовної заяви до суду настав строк оплати за поставлений товар по видаткових накладних № ТК-0001391 від 22.07.2013 р. та № 0001481 від 01.08.2013 р., а також товарно-транспортних накладних № 2393 та № ТК-0001481. З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу за договором поставки № 28122012 від 28.12.2012 р. у розмірі 5459792,78 грн.

Також, в судовому засіданні 11.09.2013 р. представником відповідача було подано клопотання про призначення судово-економічної експртизи у справі № 911/3172/13, в якому Публічне акціонерне товариство "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" просило поставити на вирішення експерта питання стосовно документального підтвердження факту існування заборгованості за поставлений товар в періоди з 17.06.2013 р. по 04.07.2013 р. та з 22.07.2013 р. по 01.08.2013 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/3172/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро" до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів", з урахуванням заяви про їх збільшення, задоволено повністю. Також відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи у даній справі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2013 р., Публічне акціонерне товариство "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Однак, з наданих представником відповідача пояснень в судовому засіданні 03.12.2013 р., які зафіксовані в протоколі від 03.12.2013 р., вбачається, що відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення заборгованості в сумі 1788839,20 грн., тобто за видатковими накладними, які не містять підпису уповноваженої особи Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" на отримання матеріальних цінностей.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що Публічне акціонерне товариство "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" не отримувало товар за видатковими накладними № ТК0001190 від 17.06.2013 р., № ТК-0001245 від 26.06.2013 р. та № ТК-0001286 від 04.07.2013 р. на загальну суму 1788839,20 грн., оскільки дані накладні не містять підпису особи, уповноваженої на отримання матеріальних цінностей. Також апелянт посилається на незаконність дій суду стосовно відмови відповідачу в призначенні судово-економічної експертизи у справі № 911/3172/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/3172/13, а розгляд справи призначено на 03.12.2013 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

28.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Текро" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (покупець) було укладено договір поставки № 28122012 (далі - договір), пунктом 1.1 якого встановлено, що постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця, для використання його на розсуд останнього, а покупець прийняти вказаний товар та сплачувати за нього на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору предметом поставки за даним договором є наступний товар: комбікорми, премікси кормових добавок, вітамінно-мінеральні суміші, білково-вітамінно-мінеральні добавки, пробіотичні добавки та інші препарати, в тому числі ветеринарні, дезінфектанти, що використовуються у тваринництві та птахівництві.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах постачальника на кожну партію товару. Факт отримання товару покупцем від постачальника та підписання відповідних накладних свідчить про досягнення згоди сторін щодо найменування товару, асортименту, одиниці виміру кількості товару, загальної кількості товару, вартості за одиницю товару та загальної вартості товару (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору покупець здійснює оплату за товар у наступному порядку: 100% вартості кожної партії товару на умовах відстрочки платежу в строк не пізніше 30 календарних днів від дати поставки, але в будь-якому випадку до дати наступної поставки, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 5.2.1 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується приймати товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від даного договору.

Відповідно до п. 7.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12. 2014 р.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 712 ЦК України), за умовами якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5459792,78 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТК-0000903 від 29.04.2013 р., № ТК-0000937 від 15.05.2013 р., № ТК-0000982 від 20.05.2013 р., № ТК0001190 від 17.06.2013 р., № ТК-0001245 від 26.06.2013 р., № ТК-0001286 від 04.07.2013 р., № ТК-0001299 від 08.07.2013 р., № ТК-0001338 від 11.07.2013 р., № ТК-0001391 від 22.07.2013 р., № ТК-0001481 від 01.08.2013 р., товарно-транспортними накладними № 2003, № 2036, № 2052, № 2134, № 2191, № 2976, № 2308, № 2308а, № 2348 та № 2393. Факт приймання товару за вказаними накладними (видатковими та товарно-транспортними) уповноваженою особою відповідача підтверджується довіреностями № 734286/315 від 29.04.2013 р., № 734305/334 від 15.05.2013 р., № 734309/338 від 20.05.2013 р., № 734336/365 від 28.05.2013 р., № 730181/410 від 17.06.2013 р., № 730226/455 від 04.07.2013 р., № 730241/470 від 11.07.2013 р., № 730265/494 від 22.07.2013 р. та № 730281/510 від 31.07.2013 р. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро" матеріальних цінностей.

Проте, всупереч умовам договору, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 5459792,78 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 4.3 договору строк оплати за переліченими вище накладними сплив.

Як вбачається зі змісту укладеного договору, останній містить підписи уповноважених представників сторін договору та скріплений печатками сторін, а отже, відповідач при підписанні договору погодився з визначеним строком та порядком оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на накладні, які не містять підпису уповноваженої особи Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" на отримання матеріальних цінностей. Однак, як вбачається з матеріалів справи, за вказаними накладними товар було отримано відповідачем, на що вказують підписані товарно-транспортні накладні із зауваженнями стосовно кількості окремих категорій товару. При чому, при перерахунку судом апеляційної інстанції загальної вартості поставленого товару по всих накладних, вона була зменшена на кількість недопоставленого товару, як було вказано у позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро". Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

Також, скаржник не погоджується з тим, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у призначенні судово-економічної експертизи. Публічне акціонерне товариство "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" у вказаному клопотанні просило поставити на вирішення експерта питання стосовно документального підтвердження факту існування заборгованості за поставлений товар в періоди з 17.06.2013 р. по 04.07.2013 р. та з 22.07.2013 р. по 01.08.2013 р. З приводу цього колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання призначення судової експертизи").

Отже, колегія суддів зазначає, що для визначення загальної суми заборгованості за поставлений товар за періоди з 17.06.2013 р. по 04.07.2013 р. та з 22.07.2013 р. по 01.08.2013 р. не потрібно спеціальних знань. Вказана заборгованість знаходить своє документальне підтвердження у належним чином підписаних відповідачем товарно-транспортних накладних, а відтак необхідності у призначенні судом першої інстанції судово-економічної експертизи не було, так як у даній ситуації висновок експерта можливо замінити іншими засобами доказування, а дійсної потреби у спеціальних знаннях, якими володіє експерт, не має.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Текро" належними та допустимими доказами доведено факт передачі товару за спірними накладними та існування заборгованості за поставлений товар, що в свою чергу Публічним акціонерним товариством "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" не спростовано.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 25.09.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/3172/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/3172/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран