Постанова № 35801485, 28.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 914/3004/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Давид Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області за № 15-11-01/72 від 22.10.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року

у справі № 914/3004/13

за позовом: ПАТ "Галичина", м. Радехів Львівської області

до відповідача-1: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів

до відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів

про стягнення 5550,16 грн.

за участю представників:

від позивача: Лазор М.О. - представник

від відповідачів: не з'явились

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Данко Л.Л..

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року у справі № 914/3004/13 (суддя Щигельська О.І.) задоволено позовні вимоги ПАТ "Галичина": стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Галичина" кошти в сумі 5 550,16 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що неправомірність дій державного виконавця встановлена ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2013 року у справі № 5015/4157/12, якою дії УДВС ГУЮ у Львівській області в частині винесення постанови про стягнення з ПАТ "Галичина" виконавчого збору визнано незаконними, а постанову УДВС ГУЮ у Львівській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.03.2013р. ВП№36268779 в сумі 5 550,16 грн. - недійсною, а тому завдана ПАТ "Галичина" шкода становить 5 550,16 грн. та перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із неправомірними діями органу державної влади, а саме відповідача-1, щодо стягнення виконавчого збору, а тому підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки виходячи з положень п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (із змінами і доповненнями), відповідачем у справі повинна бути Державна казначейська служба України, яка і здійснює відшкодування завданої шкоди шляхом списання коштів з Державного бюджету України.

Крім цього, апелянт вважає, що кошти в сумі 5 550,16 грн. не є збитками позивача, оскільки були стягнуті з позивача як виконавчий збір, який є загальнообов'язковим для стягнення у випадку примусового виконання за виконавчим документом. Оскільки, ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2013 визнано недійсною постанову ВПВР УДВС ГУЮ Львівської області від 06.03.2013 року, за якою було здійснено стягнення виконавчого збору з позивача в розмірі 5 550,16 грн., відповідно з моменту набрання законної сили ухвали суду вказані кошти є коштами, помилково сплаченими у вигляді виконавчого збору та можуть бути повернуті відповідним територіальним органом Державної казначейської служби України з того самого рахунку Державного бюджету України, на який вони поступили у відповідності до пп.1 п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, за наявності документів, передбачених п. 6 даного Порядку.

Таким чином, апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що кошти в розмірі 5 550,16 грн. є саме збитками, завданими органом державної влади, і які потрібно відшкодовувати на підставі ст. 1166 ЦК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначив, що виходячи з положень п.п. 36, 37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників та п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», виконання судового рішення про стягнення з державного бюджету коштів на відшкодування шкоди здійснюється за участю територіальних органів Казначейства, то ГУ ДКСУ у Львівській області є належним відповідачем у даній справі.

Окрім цього, позивач вважає, що протиправність дій УДВС ГУЮ у Львівській області щодо стягнення з ПАТ "Галичина" виконавчого збору в сумі 5 550,16 грн. встановлено ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2013р. у справі № 5015/4157/12, а тому місцевий господарський суд, належним чином дослідивши причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями органу ДВС та заподіяною позивачу шкодою, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відшкодуванню підлягає шкода в розмірі 5 550,16 грн., яка дорівнює незаконно сплаченій сумі виконавчого збору.

Щодо покликання скаржника на підпункт 1 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, позивач вважає такі безпідставним, оскільки предметом розгляду у даній справі є відшкодування шкоди, завданої діями органу державної виконавчої служби, а не повернення суми помилкового або надмірно зарахованого до державного бюджету виконавчого збору.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2013 року (а.с. 22) у справі № 5015/4157/12 задоволено скаргу ПАТ "Галичина" та дії УДВС ГУЮ у Львівській області в частині винесення постанови про стягнення з ПАТ "Галичина" виконавчого збору визнано незаконними, а постанову УДВС ГУЮ у Львівській області від 06.03.2013р. ВП№36268779 (а.с. 17) про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 5 550,16грн. - недійсною.

Вищезазначеною ухвалою встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 18.12.2012р. у справі №5015/4157/12 частково задоволено позов ФОП Війтів Марії Ігорівни, стягнуто з ПАТ "Галичина" на користь ФОП Війтів Марії Ігорівни 38 452,00 грн. боргу, 4 037,33 грн. пені, 9749,44 грн. штрафу, 819,95 грн. - 3% річних, 1 442,43 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 1000,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката. На примусове виконання вказаного рішення судом видано наказ від 01.01.2013 року № 5015/4157/12.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 04.02.2013 року ВП №36268779 (а.с. 14) відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду, боржнику надано можливість самостійно виконати рішення суду в строк до 11 лютого 2013 року. Зазначена вище постанова скерована ПАТ "Галичина" лише 12.02.2013 року, тобто після спливу строку на добровільне виконання рішення суду та вручено 15.02.2013 року (а.с. 16, 19). 15.02.2013 року боржник добровільно виконав рішення суду та перерахував ДВС 55 501,15грн., про що свідчить платіжне доручення №370341 від 15.02.2013 року (а.с. 20).

Однак, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 06.03.2013 року з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 5 550,16 грн. у зв'язку з невиконанням боржником добровільно у встановлений строк рішення суду.

Таким чином, господарським судом при розгляді справи №5015/4157/12 встановлено, що боржник самостійно погасив присуджену судом до стягнення суму заборгованості, тобто примусового виконання рішення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", не відбувалось, адже державний виконавець не стягував з боржника грошові суми на спеціальний рахунок органу державної виконавчої служби та не перераховував кошти з спеціального рахунку органу державної виконавчої служби на визначені стягувачем (належні йому) рахунки у встановленому порядку, а, отже, підстав для стягнення виконавчого збору не було. Дані обставини і зумовили звернення ПАТ "Галичина" до суду з позовною завою про стягнення з Державного бюджету України коштів на відшкодування шкоди завданої незаконними діями органу Державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як визначено ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та їх посадових осіб.

Відтак, необхідною підставою для відшкодування збитків в даному випадку є факт неправомірних дій державного органу чи його посадової особи, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

У п. 9 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239 "Про внесення змін і доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, неправомірність дій державного виконавця встановлена ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2013 року у справі № 5015/4157/12, якою дії УДВС ГУЮ у Львівській області в частині винесення постанови про стягнення з ПАТ "Галичина" виконавчого збору визнано незаконними, а постанову УДВС ГУЮ у Львівській області від 06.03.2013р. ВП№36268779 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 5 550,16 грн. - недійсною.

Таким чином, господарський суд першої інстанції зробив вірний висновок, що завдана ПАТ "Галичина" шкода становить 5 550,16грн. та перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із неправомірними діями органу державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору, а тому підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у поставі від 01.10.2012 року у справі № 5015/1148/12.

Окрім цього, судова колегія вважає, що такі висновки місцевого господарського суду, з яким і погодилась апеляційна інстанція, спростовують доводи апелянта щодо неправомірного визначення стягуваної суми як шкоди, заподіяної органом державної влади.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної виконавчої служби, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Пункт 9 вищезазначених рекомендацій Президії Вищого господарського суду України визначено, що відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Отже, при вирішенні зазначених спорів господарському суду слід залучати до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами, як іншого відповідача.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003р., при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також: іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

Згідно пп. 2 п. 35 вказаного Порядку, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Пунктом 36 Порядку встановлено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що територіальні органи Казначейства здійснюють юридично значимі дії, пов'язані із виконанням судових рішень про стягнення з державного бюджету коштів на відшкодування шкоди, як от приймання документів від стягувачів, інформування державних органів та органів прокуратури, збір документів, які можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача, пересилання зібраних документів до Казначейства.

За таких обставин, оскільки виконання судового рішення про стягнення з державного бюджету коштів на відшкодування шкоди здійснюється за участю територіальних органів Казначейства, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Головне управління ДКСУ у Львівській області є належним відповідачем у даній справі. Такі висновки, спростовують твердження апелянта про те, що належним відповідачем у даній справі має бути Державна казначейська служба України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду законне та обґрунтоване, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки покладені в основу оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.