Рішення № 35730255, 17.10.2013, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4934/13-ц

Провадження № 2/456/1880/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бучківської В. Л.

при секретарі Проців І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за заповітом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на будинковолодіння в складі двох житлових будинків позначених в технічному паспорті літ. «А-1», загальною площею 74,2 кв.м. та житловий будинок позначений в технічному паспорті літ. «В-1», загальною площею 40,3 кв. м., розташованих по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 В обґрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3. Після смерті її батьків відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на будинковолодіння АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради № 131/37 від 14.03.1956 р. її батькові ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку розміром 600 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1. За час спільного подружнього життя її батьки на виділеній земельній ділянці, наданої їм у безстрокове користування, побудували житловий будинок позначений в технічному паспорті літ. «А-1». 27.02.1979 р. шлюб між її батьками було розірвано. 15.11.1973 р. рішенням Народного суду м. Стрия Львівської області між її батьками було проведено реальний розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1, згідно якого батько та матір стали власниками по ? частині даного будинку. 24.07.1980 р. Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності по ? частині будинку за її матір'ю ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_2 Рішенням Стрийської міської ради № 312 від 16.07.1987 р. її матері було надано дозвіл на будівництво і подальшу експлуатацію житлових і господарських приміщень, споруд на власних земельних ділянках. Після розірвання шлюбу її мати у 1988 р. прибудувала до належної їй частини будинковолодіння АДРЕСА_1 гараж розміром 4 х 6 м. Крім цього, на закріпленій за матір'ю земельній ділянці вона побудувала у 1986 р. житловий будинок розміром 12,0 х 4,50 м. позначений в технічному паспорті літ. «В-1». Рішенням Стрийської міської ради № 53 від 17.02.2000 р. її матері ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення будівельного паспорта на даний житловий будинок по АДРЕСА_1. 25.02.2000 р. закінчений будівництвом житловий будинок було здано в експлуатацію та видано акт Державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів садибної забудови до експлуатації. У встановленому законом порядку мати не зареєструвала право власності на новозбудований нею будинок, а тому на даний момент він значиться як самочинно побудований. 30.05.1995 р. ОСОБА_3 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла їй - ОСОБА_1 Після смерті батьків вона фактично вступила в управління спадковим майном, оскільки зареєстрована в даному будинку та проживає в ньому. Вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2, оскільки останній заповіт не склав, після розірвання шлюбу з матір'ю іншої сім'ї та дітей не мав. Оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, який збудувала мама, тому нотаріальна контора не може оформити спадщину та видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 та свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному та просить суд позов задоволити.

Представник відповідача Стрийської міської ради Львівської області Темник Н.С. в судовому засіданні позов визнала, не заперечила проти задоволення позовних вимог та доповнила, що наявні в матеріалах справи рішення ВК Стрийської міської Ради Львівської області № 53 від 17.02.2000 р. про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення будівельного паспорту на житловий будинок розміром 12,00 х 4,50 м. та акт Державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів садибної забудови до експлуатації від 25.02.2000 р. свідчать про правомірність здійсненого будівництва, однак рішення про визнання права власності на новозбудований будинок Стрийська міська рада прийняти не може, оскільки власник даного будинку померла і новим порядком узаконення такого будинку не передбачено. Вважає, що позивач може захистити своє право власності лише в судовому порядку.

Відповідно до ст.11, ч.2 ст.31, ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснення в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне та той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР / далі - ЦК УРСР/.

Таким чином, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст.524 ЦК України в ред. 1963 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України в ред. 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 534 ЦК України в ред. 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 548 ЦК України в ред. 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 09.02.1967 року міським бюро ЗАГС м. Стрия Львівської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_7 (позивач), актовий запис № 780. Її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_3 /а.с.7/.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської міської Ради депутатів трудящих № 131/37 від 14.03.1956 р. ОСОБА_2 (батьку позивача) відведено земельну ділянку розміром 600 кв.м. по АДРЕСА_1 під індивідуальне житлове будівництво /а.с.12/.

01 квітня 1958 року нотаріус Стрийської нотаріальної контори ОСОБА_9 посвідчив договір про передачу у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно від 01.04.1958 р., укладеного між відділом комунального господарства виконавчого комітету Стрийської міської ради депутатів трудящих Дрогобицької області та ОСОБА_2, згідно якого останньому на праві безстрокового користування надано земельну ділянку загальною площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1 /а.с.13-14/.

З акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 30.04.1980 р. вбачається, що представлене до здачі домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що знаходиться по АДРЕСА_2 вважається прийнятим /а.с.15/.

27 лютого 1979 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, актовий запис № 43 /а.с.36/.

Рішенням Народного суду м. Стрия Львівської області від 15.11.1973 р. проведено реальний розподіл будинковолодіння АДРЕСА_2, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділено в користування по ? частині вказаного будинковолодіння /а.с.17/.

З копії інвентаризаційної справи №3974, виданого Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації на буд. АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 24.07.1980 року надано висновок про реєстрацію за останніми на праві приватної власності по ? частині даного будинковолодіння /а.с.63, 64/.

Як вбачається з свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції у Херсонській області 18.09.2013 р., ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 68 років /а.с. 35/.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому спадкове майно, а саме: на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.

З інформаційних довідок зі спадкового реєстру № 35318840 від 09.10.2013 року, виданої Стрийською державною нотаріальною конторою, № 35372296 від 14.10.2013 року та № 35372268 від 14.10.2013 року, виданих Цюрупинською державною нотаріальною конторою вбачається, що після смерті ОСОБА_2 в установленому законом порядку строк з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався /а.с.44, 48/.

Як вбачається з копії технічного паспорта на будинковолодіння в складі двох житлових будинків по АДРЕСА_1, виданого Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23.08.2013 р., такий видано на ім'я ОСОБА_1 /а.с.11-12/.

Відповідно до положень п. 113, діючої на час відкриття спадщини, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затв. наказом МЮ України №18/5 від 18.06.1994 р.) доказом вступу в управління або володіння спадковим майном можуть бути довідки житлово-експлуатаційної організації (виконкому місцевої ради і т.ін) про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що ним було взято майно спадкодавця, довідки податкових страхових чи інших органів про сплату спадкоємцем податків, страхових платежів чи інших обов'язкових платежів з майна спадкодавця чи інші документи, які підтверджують зазначені факти.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР 1963 року позивач є спадкоємцем першої черги після смерті батька. Спадщину вона прийняла відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року фактичним вступом у володіння спадковим майном, оскільки з часу смерті спадкодавця доглядає за спадковим майном, підтримує його в належному стані, користується будинковолодінням, сплачує всі необхідні платежі за будівлі і землю, вказане свідчить про факт прийняття нею спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2.

Обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_2 при житті набув, або володів ? частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, неправомірно, або, що на вказане майно окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, в суді не встановлено.

Отже, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 і є її єдиним спадкоємцем за законом майна померлого, тобто ? частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Окрім цього, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що шлюб між батьками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано та проведено реальний розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1, кожному з яких виділено по ? частині даного житлового будинку, а оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, то за нею слід визнати право власності на ? спірного будинковолодіння, позначеного в технічному паспорті під літ. «А-1», після смерті матері ОСОБА_3, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24 липня 1980 року на ім'я матері позивача - ОСОБА_3 видано реєстраційне посвідчення на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 /а.с.16/.

16 липня 1987 року рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Народних депутатів № 312 ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво гаражу розміром 4,0 х 6,0 м. в будинковолодінні АДРЕСА_2 /а.с.18/.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Стрийського міського управління юстиції Львівської області від ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 76, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 65 років /а.с.11/.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до якої входить ? будинковолодіння АДРЕСА_1 під літ. «А-1» та житлового будинку літ. «В-1» площею 40,3 кв.м.

30.05.1995 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все, що їй належатиме на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 /а.с.10/.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Відповідно до положень ст.ст. 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року, що діяла на час відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття. Спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину у разі, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У п. 8 Постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у разі якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Із наведених матеріалів справи вбачається, що спірний будинок збудовано на земельній ділянці, відведеній під забудову у встановленому на той час порядку, а після закінчення його будівництва складено акт Державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів садибної забудови до експлуатації від 25.02.2000 р., що свідчить про відповідний технічний стан вказаного будинку.

Так 17 лютого 2000 року рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 53 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення будівельного паспорту на побудований житловий будинок розміром 12,0 х 4,50 м. на власній присадибній ділянці по АДРЕСА_1 /а.с.19/.

Відповідно до акту Державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів садибної забудови до експлуатації від 25.02.2000 р. виданого на ім'я ОСОБА_3 житловий будинок загальною площею 40,3 кв.м. по АДРЕСА_1 готовий до введення в експлуатацію /а.с.20-21/.

З довідки № 2282, виданої Стрийським МБТІ від 27.08.2013 року вбачається, що право власності на житловий будинок загальною площею 40,3 кв.м., який позначений в технічному паспорті літ. «В-1» по АДРЕСА_1 не зареєстровано /а.с.28/.

З наведених доказів вбачається, що даний будинок не слід вважати самочинно збудованим.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Таким чином, міська рада, як компетентний орган, визнала законність спорудження спірного житлового будинку, і як відповідач у справі, не оспорювала цього в суді та визнала позовні вимоги ОСОБА_1

Таким чином, суд відзначає, що спірний будинок збудовано на земельній ділянці, що була виділена спадкодавцю у встановленому закон порядку, а факт завершення його будівництва засвідчено відповідним актом. Права та обов'язки спадкодавця як забудовника увійшли до складу спадщини, а спадкоємець ОСОБА_1 фактично вступила в управління і володіння спадковим майном.

Оскільки за життя ОСОБА_3 не здійснила державної реєстрації права власності на житловий будинок відповідно до чинного, на момент його смерті законодавства України, то ОСОБА_1, як спадкодавець за заповітом, звернулася до суду за захистом свого права на спадкове майно, відповідно до ст. 124 Конституції України, що суд вважає цілком правомірним.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

ОСОБА_3 при житті не зареєструвала будинковолодіння, позначене в технічному паспорті літ. «В-1» в органах БТІ, у зв'язку з чим позивач позбавлена можливості належним чином отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

З урахуванням наведено, суд вважає, що є усі підстави для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на житловий будинок, загальною площею 40,3 кв.м., який позначений в технічному паспорті літ. «В-1» по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки у позивача відсутня можливість у позасудовому порядку захистити своє право.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що шлюб між батьками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано та проведено реальний розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1, кожному з яких виділено по ? частині даного житлового будинку, а оскільки позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 та спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, то за нею слід визнати право власності на спірне будинковолодіння, позначене в технічному паспорті літ. «А-1», загальною площею 74,2 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 та в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 524, 525, 529, 534, 548, 549 ЦК УРСР 1963р., ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 права власності на будинковолодіння в складі двох житлових будинків, позначених в технічному паспорті літ. «А-1», загальною площею 74,2 кв.м. та житловий будинок, позначений в технічному паспорті літ. «В-1», загальною площею 40,3 кв.м. розташованих за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер 18.12.1997 року, та в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка помрла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В. Л. Бучківська