Рішення № 35490235, 26.11.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц-774/6808/12 Головуючий у першій інстанції: Байбара Г.А.

Категорія: 34 Суддя-доповідач: Красвітна Т.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого -Красвітної Т.П.

суддів: Гайдук В.І., Демченко Е.Л.,

при секретарі Безверхому О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/6 частину квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року позивачка звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що 07 квітня 1995 року вона і ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у відділом РАГС Баглійського РВК м. Дніпродзержинська. Після реєстрації шлюбу, вона почала проживати разом з чоловіком у належній йому квартирі АДРЕСА_1. 23 липня 1996 року вона зареєструвалась у вищевказаній квартирі і мешкає в ній до цього часу. ОСОБА_5 був інвалідом першої групи за зором і потребував стороннього догляду, який вона здійснювала. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. На підставі виданого 12.11.2010 року державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеним за життя її чоловіком, вона є власником 5/6 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_1, житловою площею 29,4 квадратних метри, загальною площею 52,4 квадратних метри. Її право власності зареєстроване в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» 10.12.2010 року, реєстраційний номер 20096254. Право на 1/6 частину вказаної квартири має відповідачка ОСОБА_3 - дочка померлого ОСОБА_5, яка 13 червня 2009 року звернулася до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори з заявою про припинення обов'язкової частки у спадщині, що підтверджується копією постанови державного нотаріуса зазначеної вище нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 листопада 2010 року № 3023/02-31. Відповідачка ОСОБА_3 не отримала в нотаріальній конторі свідоцтво про право на обов'язкову частку в спадщині, і не бажає його отримувати. Відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2, яка належить їй на праві спільної сумісної власності трьох осіб, на підставі договору міни, посвідченого 21.02.1997 року, реєстр №416, приватним нотаріусом ОСОБА_6 Практично відповідачка не користується вказаним житлом, оскільки на протязі 5 років вона разом зі своїм чоловіком постійно проживає на території Російської Федерації. Вважає, що у відповідачки відсутні нагальні потреби у володінні і користуванні 1/6 частиною спадкової квартири. Спільне з відповідачкою володіння і користування квартирою неможливе, оскільки між нею і відповідачкою існують вкрай неприязні відносини. З часу смерті чоловіка і до тепер вона за свої кошти ремонтує і підтримує квартиру в належному стані, оплачує всі комунальні послуги і квартирну плату, в тому числі і за 1/6 частину, яка належить відповідачці. Поділити двокімнатну квартиру, з виділом відповідачці в натурі 1/6 частини квартири, неможливо. Припинення права відповідачки на 1/6 частину квартири не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки, зважаючи на викладені вище обставини. Вартість спірної квартири складає 115280,00 гривень, що відображено в технічному паспорті на квартиру, виданого 22.09.2010 року Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації». Вартість 1/6 частини складає 19213,33 гривень, які вона, позивачка, готова внести на депозит суду. Позивачка просила суд припинити право відповідачки ОСОБА_3 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, визнати за нею, позивачкою, право власності на 1/6 частину вказаної квартири загальною площею 52,4 квадратних метрів, в тому числі житловою площею 29,4 квадратних метрів; виплатити відповідачці ОСОБА_3 вартість 1\6 частини зазначеної вище квартири.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2013 року, у якому виправлено описки ухвалою того ж суду від 30.04.2013 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/6 частину квартири. Вирішено припинити право ОСОБА_3 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею (квартири) 52,4 квадратних метри, в тому числі житловою площею 29,4 квадратних метри. Грошові кошти у розмірі 19213,33 грн., внесені ОСОБА_4 28.11.2011 року на депозитний рахунок суду - на рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області № НОМЕР_1, код отримувача 26239738, код банку 805012, виплатити ОСОБА_3 в рахунок вартості 1/6 частини квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 192,00 грн. сплаченого судового збору та 120,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього - 312,00 гривень.

З даним рішення не погодилась відповідачка, подала апеляційну скаргу в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга повинна бути задоволена частково, оскаржуване рішення підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 07 квітня 1995 року між позивачкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією відповідного свідоцтва на а.с. 12.

Після реєстрації позивачка вселилася в належну ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, а 23 липня 1996 року була зареєстрована в ній і мешкає у вказаній квартирі до цього часу.

06.06.2003 року у письмовій нотаріальній формі ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті заповідав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 з усіма предметами домашньої обстановки і вжитку (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть на а.с. 8.

ОСОБА_4 успадкувала 5/6 частин квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 15, 16).

Право власності на 5/6 частин зазначеної квартири зареєстровано за ОСОБА_4 ОКП «Дніпродзержинська БТІ» 10.12.2010 року, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію (а.с. 28).

13 червня 2009 року до Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5, звернулися його дочки ОСОБА_7 та ОСОБА_3, остання на той час досягла пенсійного віку та мала право на обов'язкову частку у спадщині, яка дорівнює 1\6, що підтверджується представленими у справі доказами та визнано сторонами.

До цього часу ОСОБА_3 не отримала в Третій дніпродзержинській державній нотаріальній конторі (за місцем відкриття спадщини) свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину (обов'язкову частку у спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України) квартири АДРЕСА_1, не зареєструвала своє право власності на це нерухоме майно у Державному реєстрі.

Згідно технічного паспорта спірна квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 52,4 квадратних метри, складається з двох кімнат житловою площею 29,4 квадратних метри (12,2 кв.м. і 17,2 кв.м.), кухні площею 7,3 кв.м., вбиральні 1,4 кв.м., ванної -2,7 кв.м., коридору -7,9 кв.м., вбудованої шафи -1,1 кв.м., балкону - 2,6 кв.м.; експертна вартість квартири 115280,00 грн. (а.с.30 - 32).

Відповідно до висновку №1926-13 судової будівельно-технічної експертизи від 23.09.2013 року, що проведена Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.07.2013 року, ринкова вартість квартира АДРЕСА_1, станом на час проведення експертизи, складає 131773,0 грн.

На час розгляду даної справи апеляційним судом, на депозитний рахунок суду (рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області НОМЕР_1, код отримувача 26239738, код банку 805012) трьома квитанціями від 28.11.2011 року на суму 19213,0 грн, 27.10.2013 року - 2745,17 грн., 07.11.2013 року - 05,0 грн., позивачкою внесено загальну суму 21962,17 грн. (131773,0 грн. : 6), що дорівнює розміру ринкової вартості 1\6 частини спірної квартири.

Судом також встановлено, що відповідачці ОСОБА_3 належить, на праві спільної сумісної власності трьох осіб, квартира АДРЕСА_2, що підтверджується відповіддю на запит до ДОР ОКП «Дніпродзержинське БТІ» (а.с.27) та визнано представником відповідачки у судовому засіданні.

Згідно пояснень представника відповідачки, ОСОБА_3 протягом декількох останніх років, у зв»язку з роботою, перебуває у м. Хімки Московської області Російської Федерації.

Позивачка ОСОБА_4 хворіє на атеросклеротичний кардіосклероз, стенокардію напруги 2 ФК, СН 2А, гіпертонічну хворобу 2 ст., гипертензивне серце; дисциркуляторну енцефалопатію 2 ст. при церебральному атеросклерозі, ГБ 2ст., координаційну недостатність, вестибулопатію; дифуз. збільшення щитовидної залози 2 ст., жовчокам'яну хворобу; хронічний калькульозний холіцестит, ДОА крупних суглобів, НФС 1 ст., що підтверджується довідкою (а.с.24).

Судом також встановлено, що між позивачкою і відповідачкою склались неприязні стосунки, що обумовлює виникнення конфліктів та визнано сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1216, ч. 1 ст. 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1296, ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що відповідачка прийняла спадщину ОСОБА_5 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, право відповідачки на обов»язкову частку у розмірі 1\6 частини (згідно положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України) визнане сторонами, приймаючи до уваги, що відповідачкою до цього часу не виконано вимогу ч. 1 ст. 1297 ЦК України щодо звернення до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 належить право на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Отже, доводи апелянта про те, що даний позов до відповідачки, яка не отримала свідоцтво про право на спадщину, пред»явлено передчасно, - є безпідставними та не спростовують правильність висновків районного суду про наявність у ОСОБА_3, яка є належним відповідачем за заявленим позовом, права на 1\6 частину спірного майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (постанова Верховного Суду України від 16 січня 2012 р. у справі №6-81цс11).

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що спірна квартира розташована у багатоповерховому будинку, має жилу площу 29,4 м. кв. (кімнати площею 12,2 кв.м. і 17,2 кв.м.); на 1\6 частину доводиться 4,9 м.кв. (29,4 м. кв. : 6), що є меншим від мінімально необхідного розміру житлової площі на одну особу; місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що виділення в натурі 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 неможливе, оскільки ця частка є незначною, а спірна квартира є неподільною річчю.

Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що спільне володіння і користування спірною квартирою є неможливим через стан здоров'я позивачки та неприязні відносини між сторонами у справі.

З урахуванням наведеного, наявності у власності відповідачки іншого житла у межах міста Дніпродзержинська, враховуючи, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає і не зареєстрована, місцевий суд дійшов правильного висновку, що припинення права на 1/6 частину даної квартири, з компенсацією її вартості, не завдасть шкоди інтересам відповідачки та членів її сім'ї.

Отже, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позову, припинення права ОСОБА_3 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/6 частину вказаної квартири та виплату ОСОБА_3 19213,33 грн., внесених позивачкою на депозитний рахунок суду, в порядку компенсації вартості частини спірної квартири.

Разом з тим, місцевий суд не встановив ринкову вартість спірної квартири, що зумовлює необхідність внесення зміни до оскаржуваного рішення для виплати ОСОБА_3 саме ринкової вартості 1\6 частини квартири, що складає 21962,17 грн. (у відповідності до висновку №1926-13 судової будівельно-технічної експертизи від 23.09.2013 року); на цей час зазначена грошова сума у повному обсязі внесена на депозитний рахунок суду, що стверджується представленими позивачкою квитанціями.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення підлягає частковій зміні шляхом доповнення резолютивної частини абзацом про виплату ОСОБА_3, в рахунок вартості 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, грошових кошти у розмірі 2745 грн. 17 коп. та 04 грн. 00 коп., які внесені ОСОБА_4 27.10.2013 року та 07.11.2013 року, відповідно, на депозитний рахунок суду; в решті рішення повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2013 року змінити, доповнити резолютивну частину рішення наступним абзацом:

«Грошові кошти у розмірі 2745 (дві тисячі сімсот сорок п»ять) грн. 17 коп. та 04 (чотири) грн. 00 коп., внесені ОСОБА_4 27.10.2013 року та 07.11.2013 року, відповідно, на депозитний рахунок суду - на рахунку ТУ ДСА в Дніпропетровській області НОМЕР_1, код отримувача 26239738, код банку 805012, - виплатити ОСОБА_3 в рахунок вартості 1/6 частини квартири АДРЕСА_1.».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді