Рішення № 35468906, 18.11.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/2279/13-ц

Провадження № 22ц/782/4786/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, листопада місяця, 18-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі

головуючого судді: Яресько А.В.,

суддів: Борисова Є.А., Маляренко І.Б.,

при секретарі: Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,-

встановила:

У березні 2013 року позивачка звернулась до суду із позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі (індексацію на заробітну плату) в розмірі 26,65 гривень, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 12 червня 2009 року по день винесення рішення. У подальшому позивачка уточнила та дещо змінила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача з будь-яких поточних банківських рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 12 червня 2009 року по 18 березня 2013 року у розмірі 71 896,00 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 жовтня 2013 року позовні вимоги було задоволено, рішенням суду було стягнуто з ПАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" з будь-яких поточних банківських рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 12 червня 2009 року по 18 березня 2013 року в розмірі 71 896,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір по справі в сумі 718,96 грн.

Відповідач не погодився із винесеним рішенням суду та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 жовтня 2013 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Так, статтею 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. При розгляді справи по суті судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ЗАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство „Сєвєродонецьке об'єднання Азот", її було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу № 0092к від 12.06.2009 року. Суд встановив, що при звільненні з ЗАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем при виплаті заробітної плати у розмірі 26,65 грн. - і суд, обрахувавши період невиплати належної індексації заробітної плати з 12 червня 2009 року до 18 березня 2013 року стягнув середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, при цьому виходив з розміру середньоденного заробітку у 75 гривень 68 копійок та 950 робочих днів - і відповідно стягнув 71896 гривень.

Колегія суддів не може погодитись повною мірою із такими висновками суду першої інстанції, адже судом не було враховано, що виникла сума заборгованості - у розмірі 26,65 гривень є у багато разів меншою, ніж розмір середньої заробітної плати позивачки у 1465 гривень 35 копійок, і що розрахунок при звільненні був здійснений відповідачем відносно більшої частини суми заборгованості своєчасно.

Проте, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта про те, що спірна сума у 26,65 гривень була нарахована позивачці автоматичною системою «Розрахунок з персоналом» ERP MS Dynamics AXARPTA 4.0 помилково - і заборгованість фактично була взагалі відсутня, адже суду на підтвердження цього твердження не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як факт наявності заборгованості визнавався підприємством - це вбачається з письмових повідомлень та листів за підписом головного бухгалтера (а.с. 8, 10), факту нарахування цієї суми по відомості, врешті самого факту виплати зазначеної суми. Індексація є складовою частиною заробітної плати працівника і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати є підстави для застосування норм ст. 117 КЗпП.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про. їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вже неодноразово зазначалось у судовій практиці Верховного суду України при обчисленні розміру сум відшкодування їх необхідно визначати з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком працівника. Суд першої інстанції помилково не врахував судових рішень Верховного суду з зазначених питань, що були прийняті з мотивів неоднакового застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема таких рішень, як постанови від 21 листопада 2011 року, 16 січня 2012 року, тоді як відповідно до правил ст. 360-7 ЦПК вони є обов'язковими для застосування судами - тобто судом безпідставно не було застосовано принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування - за наявності підстав для цього. За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні питання щодо задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд повинен визначати розмір такого відшкодування із урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. При цьому, колегія судді вбере до уваги і ту обставину, що спірна сума у 26,65 грн. не була нарахована працівникові при звільненні, була нарахована лише через значний час - тоді як інші суми при звільненні та проведенні розрахунку були їй виплачені вчасно. Нарахована сума у 26,65 грн. є незначною відносно середньомісячного заробітку працівника - майже у 55 раз менше ніж він.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на невірне обчислення судом першої інстанції кількості робочих днів, які слід враховувати при обчисленні загальної суми стягнення за період з моменту звільнення по час фактичного повідомлення працівника про необхідність з'явитись за отриманням вже нарахованих грошей, адже стаття 116 КЗпП передбачає, що «про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум» - як вбачається з матеріалів справи письмове повідомлення було датовано 22.02.2013 року, тобто власник виконав покладений на нього обов'язок - позивачка визнає, що отримала це повідомлення вказує на отримання повідомлення вже 28.02.2013 у своєму письмовому зверненні від 30.01.2013 року (а.с. 9), проте не з'являлась своєчасно для отримання нарахованої суми, вимагаючи шляхом направлення звернень у письмовому вигляді -з відповідача одночасно і сплати середнього заробітку за 44 місяці затримки (а.с. 9). Отже кількість робочих днів складає за період затримки 908 робочих днів, а сума компенсації обраховується виходячи з відношення суми заборгованості (26,65 грн.) відносно розміру середньомісячного заробітку (1465 гривень 35 копійок) у перерахунку на середньоденний заробіток для обчислення суми компенсації, тобто (75.68Х26.65)\1465.35=1.38Х908 р.д.=1249 гривень 75 копійок. За таких обставин оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення. З) відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір, обрахований з огляду на розмір стягуваної рішенням суду суми.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 315-316 ЦПК України , -

вирішила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь ОСОБА_1 1249 гривень 75 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь держави судовий збір у 229 гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту його проголошення, може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: _____ Судді: _______